Командири «Азова» житимуть у приватному будинку в Туреччині до кінця війни

Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 299 днів. За цей час ми опублікували 23647 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?

Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах

П’ятеро звільнених з російського полону командирів полку «Азов» перебуватимуть у Туреччині, можливо, до кінця війни. Подробиці обміну, під час якого було звільнено 215 людей, розповіли на преконференції голови розвідки, СБУ, МВС та Офісу президента.

Обмін відбувався одночасно в чотирьох країнах: в Україні, Польщі, Саудівській Аравії (туди вивезли десятьох іноземців) та Туреччині.

Командири «Азову» — Денис Прокопенко («Редіс»), Сергій Волинський («Волина»), Святослав Паламар («Калина»), Олег Хоменко, Денис Шлега — до останнього не знали, куди їх везуть, і не розуміли, в якій країні перебувають. Обмін відбувся в Анкарі.

У Туреччині вони перебуватимуть під особистою протекцією президента Реджепа Таїпа Ердогана. Згідно з домовленостями, як повідомив напередодні Володимир Зеленський, «азовці» лишатимуться там до кінця війни, але зможуть бачитися з родичами.

«Це буде приватний будинок. Ніяка не в’язниця, не яма. Це досить комфортне місце проживання, а не перебування», — повідомив голова ГУР Кирило Буданов.

В організації обміну допомагали принц Саудівської Аравії, президент Туреччини, а також генсек ООН Антоніу Гуттереш. За словами Буданова, обмін не пов’язаний із вдалим контрнаступом Збройних сил на Харківщині, бо організація почалась задовго до звільнення територій.

Читайте також: Повернення захисників Азовсталі: подробиці та фото

Загалом більшість звільнених військових зазнали тортур у російському полоні, причому ставлення залежало від місця перебування: когось утримували на території РФ, когось — на окупованій частині Донеччині. «Є особи, до яких застосовувалися дуже жорстокі тортури. І їх відсоток великий», — повідомив Буданов. «Практично всі потребують лікування й реабілітації. Абсолютно всі потребують психологічної реабілітації», — додає Денис Монастирський.

У більшості спостерігається виснаження через хронічне недоїдання. Один зі звільнених полонених розповів блогеру Володимиру Золкіну: «Харчування було дуже обмежене. Кормові крупи з лушпинням, маленькими порціями. Перші два тижні їжа була півтора-два рази на добу, перерва близько 20 годин бувала. І кількість їжі — сантиметр супу на тарілку. Навіть не супу, а води з якимись залишками капусти».