Компанія «Ковальська» подала судовий позов проти захисника історичної архітектури Києва та юриста ГО «Мапа Реновації» Дмитра Перова. Забудовник вважає, що дописи активіста у Facebook про знесення будинку ХІХ століття на Жилянській завдали шкоди діловій репутації компанії і вимагає спростувати неправдиву інформацію. Низку ЗМІ, які раніше опублікували новини на цю тему, також звинуватили в поширенні фейкових заголовків.
Напередодні, коли відбувався демонтаж, девелопер обрав стратегію мовчання і не реагував на заклики громадськості прокоментувати свої дії. Водночас, у «Ковальській» стверджують, що чекали, поки медіа зроблять запити.
У площині комунікаційного кейсу, зі сторони, те, що відбувається зараз, є канонічним прикладом сюжету Давида проти Голіафа, де компанія-забудовник з багатомільярдним бюджетом позивається проти юриста, який присвятив свою професійну діяльність захисту культурних та архітектурних пам’яток. В той час, як в країнах ЄС, – Швеції, Данії, Німеччині та багатьох інших, саме місто регулює роботу забудовників та забезпечує діалог між місцевими жителями та приватними компаніями, в Києві департамент архітектури не втручається в подібні події. А тому в більшості випадків місцеві жителі об’єднуються і самотужки захищають старі будинки та останні шматки землі «з історією», які систематично руйнуються в столиці девелоперами. Часто така взаємодія переростає у відкритий конфлікт та протести, які зараз неможливі через військовий стан.
Що передувало судовому позову
18 червня Дмитро Перов написав в Facebook про плани «Ковальської» знести історичну будівлю на Жилянській, 47. Тут планується зведення офісного центру Nuvo Business Park – сім будівель загальною площею близько 80 тисяч квадратних метрів.
Знесений будинок було зведено між 1850 та 1860 роками. Це був останній представник забудови того часу на цій вулиці. Водночас він не мав жодного охоронного статусу. Натомість у Департаменті охорони культурної спадщини заявили, що це рядова споруда, яка не має яскраво виражених архітектурних стильових ознак та відповідного декоративного оформлення. Проте фонова архітектура цінна завдяки контекстності, вона дає уявлення, якою ця територія була раніше.
У даному випадку «Ковальська» не відрізняється від інших девелоперів, які роками вчиняли з містом аналогічно. У 2020 році ТОВ «Інвест Рентал» заради будівництва ресторану на вулиці Саксаганського, 76 знесло 150-річну будівлю. Ця садиба була останнім вцілілим зразком того, як виглядала забудова цього району в середині XIX століття. В 2021 році особняк початку ХХ століття на вулиці Симона Петлюри, 29, що біля залізничного вокзалу, знесли заради будівництва готелю, адже девелоперська компанія Zim Group замовила будівництво 26-поверхового апарт-готелю Times.
Це пов’язано з тим, що забудовники вважають священним своє право на приватну власність і думають, що можуть розпоряджатися об’єктами на своїй території, як хочуть. Проте активні містяни та пам’яткоохоронці вважають інакше. На їхню думку, історичні будівлі є частиною громадського простору, навіть, якщо вони не мають відповідного охоронного статусу. Тому в демократичних суспільствах громада має право брати участь в обговореннях і впливати на те, що робити з будівлею чи фасадами, які є частиною громадського простору. Це хрестоматійний приклад конфлікту інтересів, громадських і приватних.
Тож інфопривід підхопила низка ЗМІ та активні кияни, ситуація з кожним днем набирала обертів, а «Ковальська» продовжувала відмовчуватися. 20 червня будинок демонтували без пояснень та будь-якого діалогу.
Вперше компанія відреагувала 23 червня. У своєму дописі в Facebook вона звинуватила журналістів у непрофесійності. «Ми свідомо вирішили не коментувати цю ситуацію, маючи надію, що медіа виконають коректну журналістську роботу, зробивши запити хоча б до нас, не говорячи вже про держустанови. Але за тиждень ми маємо лише три звернення, а публікацій з наклепом – десятки. Тому ми склали позов на громадянина, який вчинив цей прикрий наклеп. Усі фейки доведеться прибрати», – написали вони, звинувативши Дмитра Перова у прагненні зробити політичне ім’я, паплюжачи репутацію забудовника.
Натомість кияни почали активно об’єднуватися навколо Перова, а історія зі знесенням будинку отримала ще більше розголосу. На думку Дмитра, ситуація виглядає наступним чином, – вимагати збереження історії та писати про її знищення в Україні незаконно. Після того, як офіційно стало відомо, що «Ковальська» подала судовий позов, активіст оголосив збір на адвоката. За лічені години він зібрав понад 60 тисяч гривень з восьми необхідних.
Комунікаційники «Ковальської» продовжили свідомо загострювати конфлікт, наголошуючи на своїй правоті.
«Все, що стосується проекту на даному етапі, це здебільшого робота з дозвільною документацією, тому тут особливо немає що комунікувати… В моїй парадигмі, те як я сприймаю інформацію від початку цієї історії, не було ніякого адекватного запиту, були одразу звинувачення з метою розмістити якомога більше негативних публікацій», – вважає Данило Ваховський, керівник піар-відділу компанії.
Директор з маркетингу «Ковальської» Володимир Соболев написав: «Мені дійсно вже цікаво, як багато людей які ллють бруд і репостять новини про “незаконність знесення останнього зразка…” витратили перед тим хоча б 5 хвилин, щоб розібратися в суті питання».
Так, дійсно будівля на Жилянській, 47 входила до охоронного списку мера Віталія Кличка, який на момент знесення будівлі перестав діяти. Водночас будинок був частиною колишньої фонової забудови вулиці, притаманної району Нової Забудови.
Про її цінність ми писали в матеріалі: «Ця будівля не має цінності». Під цим гаслом десятиліттями знищують історичну забудову Києва
Натомість PR-директор «Ковальської» Данило Ваховський вважає, цю історію «кампанією з дискредитації». «З голослівних звинувачень і маніпуляцій, з’являються негативні незбалансовані публікації в ЗМІ з усіма ознаками замовності. Ця кампанія триває кілька днів, ніхто не пропонує ніякого конструктивного діалогу, накручується градус істерії», – написав він в Facebook. За його словами, вся інформація Перова – фейк від початку і до кінця.
Тому компанія не бачить можливості для діалогу після того, як будинок вже знесли. Водночас вони не виключають діалог щодо знесеної споруди після спростувань та вибачень.
Що думають комунікаційники?
Юрій Гладкий, засновник бренд-маркетингової агенції Grape, вважає, що піар-команда «Ковальської» обрали стратегію «активного захисту». «Це означає довести через суд те, що дії компанії – це абсолютно законно і справедливо. Компанія впевнена в тому, що те, що вона робить і як захищає інтереси свої інвесторів – це її шлях і вона не збирається пояснювати навіщо знищили будівлю», – коментує фахівець. У цьому випадку замість діалогу «Ковальська» демонструє активний захист й боротьбу за свої права, працюючи на свою аудиторію.
«Вони впевнені, що праві, їхня політика саме така і вони відіграють свою стратегію. І це цікавий кейс саме в тому, що коли люди очікують, що компанія має все пояснювати, «Ковальська» грає в свою гру, де вона хоче показати через силу свою правоту», – вважає піарник.
Водночас Юрій Гладкий не виключає, що в скандалі можуть бути зацікавлені певні сторони.
«Якщо це гра в історію, коли особа намагається створити медійний скандал навколо чутливого моменту для суспільства і бажання розказати про себе – це інша справа. У нерухомості, я не кажу, що це саме цей випадок, досить активно розвивається бізнес перешкоджання забудовникам. Це організована стратегія, де є спеціально навчені люди, які знають як зупиняти, блокувати та створювати репутаційні скандали», – розповідає засновник креативного агентства.
За його словами, в цьому кейсі репутаційну шкоду має «Ковальська», адже ця публічна історія має негативний шлейф для інвесторів, партнерів та працівників компанії.
Михайло Василенко, який раніше очолював напрямок комунікацій в «Ковальській», а зараз відповідає за маркетинг та піар в компанії YASNO, також прокоментував конфлікт на своїй сторінці в Facebook. «Суть у тому, що ти можеш бути правим з юридичної точки зору у певному питанні, але це саме по собі не забезпечить діям легітимність у очах суспільства. І саме це є зонами відповідальності комунікації – пояснювати, обґрунтовувати ті дії, які можуть викликати запитання. Погані комунікації – коли ти звинувачуєш журналістів у непрофесійності та заангажованості і в той же час відмовляєшся відповідати на їхні питання. Суть не тільки у тому, що потрібно реагувати негайно, але й у тому, щоб взагалі вести діалог з громадою».
Наприклад, у Швеції закон про планування та забудову залучає громадськість у процес на різних етапах. Генплан проходить процес громадських обговорень двічі. Муніципалітет повинен представити проєкт жителям міста, бізнесам та іншим стейкхолдерам. Протягом певного часу вони можуть надсилати свої пропозиції та побажання. Девелопери, які купують землю для майбутнього проєкту, починають переговори з містом стосовно того, як краще підійти до розбудови цієї території з врахуванням генплану.
Детальніше читайте у матеріалі, створеному за підтримки Посольства Щвеції: Врахувати контекст та вплив на довкілля. Як працюють шведські забудовники?
Лондонська агенція Fabrick, яка працює з будівельними компаніями, зазначає, що наслідки кризової ситуації між девелопером та громадою можуть бути руйнівними та завдавати швидкої та непоправної шкоди бренду та його репутації. Компанія радить девелоперам бути проактивними та визначати внутрішні та зовнішні ризики, мати план кризового управління, уникати імпульсивної реакції на ситуацію, а також не ігнорувати соціальні мережі та враховувати їхній вплив.
При цьому плани забудовників мають бути публічними та висвітлюватися на комунікаційних майданчиках.
Згідно з їхнім досвідом, будівельна компанія має взаємодіяти з зацікавленими мешканцями та враховувати їхні інтереси, а також коригувати та вдосконалювати проєкт разом з громадою.
Найпопулярніше за тиждень
Коментарі:
*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті