Before the Future: які проєкти Україна представить на архітектурній бієнале у Венеції?

21 липня в Києві презентували проєкти, які були представлені на вісімнадцятій Венеційській архітектурній бієнале. Український павільйон після девʼятирічної перерви повернувся на подію під назвою Before the Future («Перед майбутнім»). Розповідаємо, які висловлювання підготувала українська команда.

Від сьомого серпня до 20 листопада в межах вісімнадцятої Венеційської бієнале відбуватиметься виставка українського павільйону. Його роботи розташовані на двох локаціях, в залі Арсенале та садах Джардіні. Цього року серія висловлювань має назву Before the Future, слідуючи наскрізній темі бієнале – «Лабораторії майбутнього». Україна бере участь в архітектурній події вперше з 2014 року. Кураторами павільйона стали два представники архітектурного бюро «Форма», Ірина Мірошникова та Олексій Петров, а також арт-критик та головний редактор ist-publishing Борис Філоненко. 

У садах Джардіні автори створили рельєф, що посилається на Змієві вали – фортифікаційну споруду з десятого сторіччя, яка за легендою минулого року повернулася до своєї оригінальної функції. Борис Філоненко коментує: «Ми пропонуємо подвійну роль на цій локації. З одного боку, це ландшафт, який виглядає як природний, на ньому можна провести час. З іншого, це ландшафт, що захищає. Це нагадування про те, що для того, щоб ми мали змогу розповідати історії одне про одного, ми, перш за все, маємо бути в безпеці». 

Друга локація Арсенале – це велика прохідна зала, яку українська команда перетворила на укриття. Зараз її стеля занижена, а світло приглушене. «Цей простір відсилає нас до нашого нового відчуття безпеки», – каже Борис Філоненко. 

21 липня в Києві учасники вперше представили свої проєкти в Україні. Цього року команда підготувала пʼять міждисциплінарних висловлювань, які пропонують глядачам через мистецтво осмислити те, що відбувається в Україні. Їх створили фахівці з різних сфер – архітектори та архітекторки, художники та художниці, соціологи та соціологині, філософи та філософині, які склали команду з тридцяти учасників. 

deconstructed 

Перший проєкт, deconstructed, пропонує подумати над темою відновлення. Що ми маємо на увазі, коли говоримо про нього: ревіталізацію, відбудову, перебудову, реновацію? Команда авторів прийшла до висновку, що невизначеність у питанні відновлення і є відповіддю. У садах Джардіні відвідувачі бієнале побачать маскувальну сітку. Вони матимуть змогу залишити свої відповіді на шість запитань про відбудову та створити сенсорне поле. Сітка вже буде заповнена думками з України на дві третини, коли потрапить на локацію у Венеції. За посиланням можна взяти участь в опитуванні.

Коли в садах Джардіні проєкт ставить запитання, то обʼєкт в Арсенале буде українською відповіддю. Це відеоробота, в якій люди різних професій (міські голови, архітектори, депутати, будівельники), які вже працюють над відновленням, будуть відповідати на такі самі запитання, що й глядачі в садах. 

What cannot be lost 

Найбільша команда від українського павільйону What cannot be lost представляє тематичний напрямок комеморації, або збереження спільної памʼяті. «Є таке уявлення, що потрібно спершу виграти війну, а потім згадувати. Проте памʼять формує нас і розповідає, хто ми», – каже Катерина Семенюк з центру просторових досліджень. Тож висловлювання колективу має за мету визначити, що Україна не може втратити у війні, щоб зберегти себе. 

За допомогою інструменту просторових свідчень автори опитали понад сто людей для того, щоб створити віртуальну модель найвідомішого укриття — театру в Маріуполі. З 24 лютого по 16 березня 2022 року в ньому перебувало більше двох тисяч людей, поки його історія не обірвалася авіаударом. Під час багатогодинних сесій свідки розповідали про їхній досвід перебування в будівлі. Автори хотіли дослідити історію солідарності та зміну функції театру з місця вистав та свята на місце, де жили та боролися з екзистенційним викликом люди.

У межах проєкту команда представить фільм «Місто в театрі», перша частина якого вже доступна в мережі, а також деякі жж просторових інтервʼю. 

The Beauty of Care

Проєкт The Beauty of Care досліджує феномен турботи під час війни з погляду архітектури. За допомогою опитування команда хоче дослідити, які типології та спільності є в різних історіях – від інституційних до приватних. «Нас цікавить вся просторова терапія в межах країни. Це випадки, коли ти робиш трохи більше, ніж очікують, піклуєшся трохи більше, ніж треба». До прикладу, коли для облаштування гуртожитків мешканці міст приносили вазони з квітами або викладали візерунки із скотчу на вікнах. 

У результаті проєкт створить два простори. В Арсенале, де буде розташовуватися укриття, автори хочуть облаштувати інтерʼєр та додати затишок із предметів, кожен з яких буде розповідати історію. На локації Джардіні буде представлена частина «сад-город». Перші кілька днів тут буде проводитися спільна трапеза, яка в часи війни, на думку авторів, виступає терапією для учасників.

30% 

Назва проєкту «30%» посилається на приблизні оцінки кількості замінованих територій в Україні. Автори підкреслюють, що за «Стратегією біорізноманіття ЄС» Європейський союз хоче відвести саме такий відсоток земель під заповідні до 2030 року. Команда розмірковує над тим, чи може Україна віддати природі третину своєї території, якщо вона стала непридатною для людської діяльності. 

У межах проєкту для бієнале «30%» запропонує глядачам три відеороботи про ліс, степ та водойми. У них науковці та природоохоронці розповідають, як будуть відновлювати постраждалу територію країни. У садах Джардіні буде представлена композиція з білими та червоними стрічками, якими позначають, чи територія чиста, чи замінована. Це також паралель на те, що в такий самий спосіб, фермери маркують вид культури, що росте в полі.

March on

Учасники та учасниці проєкту March on переконані, що майбутнє існує, поки велика кількість консолідованих людей мають спромогу обʼєднувати та озвучувати різноголосся. Впродовж історії, наша нація завжди використовувала інструмент маршів – від шахтарських протестів у 90-х та актів злуки до Революції гідності та ходи за «Квіти України». «Ми тут, живі, здорові та ціни, тільки тому, що були обʼєднані», – каже Уляна Джурляк, архітекторка та дослідниця форм та типів соціального та кооперативного житла. У Джардіні March on виставляє макет дороги, якою йдуть люди з плакатами, на яких відображено багато різних висловлювань. 

Раніше, архітектурний журнал Deezen вніс український павільйон до переліку ключових на 18-ій архітектурній бієнале. Цьогорічним лауреатом та володарем «Золотого лева» –  найвищої нагороди події – стала Бразилія.