Як автомобілізація змінила кримінальне правосуддя у США?

Століття тому, у 1923 році, Вільям Говард Тафт, головний суддя Верховного суду США, який до того обіймав посаду президента, написав: «Я не знаю в історії цивілізації кращого інструменту звільнення від відповідальності за насильницькі злочини, ніж автомобіль».

Цей лист — одна зі знахідок автора нової книги «Правила дороги: автомобіль і трансформація американського кримінального правосуддя» Спенсера Хедворта, професора соціології Університету Пердью. Видання Bloomberg CityLab зробило з ним інтерв’ю.

У книзі він досліджує, як автомобілізація змінила кримінальне право, і як автівки перетворилися одночасно і на знаряддя, і на об’єкт злочину. Наприклад, відпочатку номерні знаки запроваджували саме для запобігання угону автомобілів.

«Багато з того, що ми знаємо як сучасні інститути кримінального правосуддя, — і навіть багато з того, що ми знаємо як сучасне американське суспільство, — розвинулося з появою автомобілізації, — пише Хедворт. — Сьогодні організація повсякденного життя і наші основні механізми соціального контролю обертаються навколо автомобілів».

Невловимі водії

З появою автомобіля американцю стало легше втекти від правосуддя, швидко перетнувши кордон штату, де діяла інша юрисдикція. На той час система була клаптиковою, не централізованою. У 1925 році на дорогах США дозволили проводити обшуки до отримання спеціального ордеру.

Інший напрямок — федералізація злочинів. Так, переміщення викрадених автомобілів між штатами стало федеральним злочином, що дало ФБР повноваження для втручання, як це сталося зі справою Бонні і Клайда.

Який взагалі статус з точки зору недоторканності приватного життя має людина в автомобілі, якщо порівнювати з людиною у приватному будинку та пішоходом у публічному просторі? Автомобілісти зайняли якусь нішу посередині. На думку Хедворта, автомобіліст у цьому сенсі має бути ближчий до пішохода й, відповідно, підстави для обшуку мусять бути приблизно такі самі.

Урбаністи часто згадують про «погляд з-за лобового скла» — викривлення сприйняття водія, що почувається більш відірваним від навколишнього середовища, не взаємодіючи з людьми на вулицях безпосередньо.

Знаряддя злочину

Довгий час в американських судах тривала дискусія, чи можна вважати автомобіль знаряддям зброї. Так, вже у 1925 році поліція Філадельфії заарештувала — не мало не багато — дев’ять тисяч осіб за використання автомобіля як знаряддя нападу.

Деякий час судді вагалися, але сьогодні використання автомобілів як зброї закріплено в законодавстві. Є, звісно, й виключення: так, у 2021 році скандальний губернатор Флориди Рон Десантіс підписав закон, який фактично звільняє від відповідальності людей, які вирішили в’їхати автомобілем у натовп протестувальників, що блокують дорогу.

Злочин і кара

Зміни в законодавстві, які стосувалися нетверезих водіїв дозволили знизити смертність від «п’яних аварій» на 65% з 1982 до 2018 року. Та досі понад 10 тисяч американців гинуть у ДТП, спричинених керуванням напідпитку. У багатьох провінціях Канади за перебування за кермомо у нетверезому стані відразу позбавляють прав, і, вірогідно, це якось пов’язано з тим, що смертність на дорогах у Канаді на 60% нижча, ніж у США.

Професор, утім, вважає, що суворість покарання не гарантуватиме, що ця проблема зникне: 75% американців, яких позбавили прав, продовжують водити автомобіль.

Хедворт загалом критикує каральні методи боротьби зі смертністю на дорогах, такі як конфіскація прав і транспортних засобів. Натомість він пропонує зосередитися на дизайні доріг та покращенні міської інфраструктури. На його думку, це усуне фундаментальні причини проблем із безпекою дорожнього руху.

«Цей підхід збігається з більшістю розмов про кримінальне правосуддя: якщо хочете зменшити злочинність — зменшіть бідність. Все, що ми робимо в рамках системи кримінального правосуддя, — це реагування на ситуації, які значною мірою створені суспільними проблемами», — наголошує професор.