У Харкові закинуту друкарню перетворили на артпростір

Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 276 днів. За цей час ми опублікували 23483 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?

Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах

У Харкові працює новий культурний центр DRUK. Його розмістили у закинутій друкарні, 125-річній пам’ятці архітектури, повідомляє Ґвара Медіа.

Червоноцегляну друкарню на вулиці Конєва 10/2 звели у 1898 році. На той час вона була однією з найбільших у Харкові. У 1924–1934 роках добудували третій поверх і запустили вантажний ліфт. Друкарня проіснувала до 2010 року.

Облаштовувати артцентр почали за два місяці до повномасштабного вторгнення. Встигли провести лише одну подію — презентацію альбому композитора ХСПД. Простір відкрився знову у травні 2023 року.

Тут уже діє галерея — зараз працює виставка «31 лютого. Спогад». Ще планують облаштувати театральне приміщення. У підвалі почали ремонт, там облаштовують Мистецьке укриття — приміщення як для подій, так і для цивільного захисту.

Перші резиденти — галерея «Творче нежить». Надалі збираються співпрацювати з театром «Нафта».

Зараз будівлю готують до реставрації, якою займається девелоперська компанія Alter Development. Розробляють концепцію будівлі, потім почнуть працювати над ескізним проєктом.

Команда планує більшу частину приміщень віддати під культурні ініціативи, решту здаватимуть в оренду соціально відповідальним бізнесам, з якими збігатимуться цінності.

У цьому районі немає сполучного елементу, який міг би об’єднати район культурно та ревіталізувати його, вважає керівниця культурного центру Ольга Ситник.

«Зробити так, щоб туди заходили нові цікаві проєкти й бізнеси, щоб люди, коли йдуть до нашого центру, могли дорогою заходити в кафешки, музеї, відпочивати та включатися в якісь активності, — розповідає Ольга. — Всі в цьому районі стають стейкхолдерами його розвитку».