Чим вища ампутація, тим дорожчого протезу потребує людина. Вартість функціональних протезів сягає мільйонів гривень. Щедре фінансування в цій сфері надає держава через профільний фонд, але часто ветерани також збирають кошти на протези самостійно чи звертаються за допомогою до благодійників. Розповідаємо, які у ветеранів та постраждалих є варіанти і як долати перепони на шляху до отримання протезу.

Більша ампутація – дорожчий протез

Олег Симороз – юрист та київський активіст, що не перший рік бореться із незаконною забудовою міста. У лютому 2022 року він вступив до лав 112-ї бригади ТРО ЗСУ, у складі якої воював на Ірпінському напрямку, а потім – на Донеччині. У жовтні 2022 року Симороз підірвався на протитанковій міні, унаслідок чого пошкодив руки, обличчя та втратив обидві ноги вище коліна. Післяопераційну реабілітацію та первинне протезування військовому оплатила держава, а от кошти на більш функціональний протез йому довелось збирати самостійно.

Військовий розповідає, що після ампутації ніг у госпіталі почувався розгубленим, адже лікарі не давали порад, який заклад для реабілітації обрати та що робити далі. Він додає, що хірургія, реабілітація та протезування відірвані один від одного, хоча є складовими одного процесу. 

«Щоб розвʼязати цю проблему, потрібно покращити співпрацю між хірургами, реабілітологами та протезистами, а комунікатором між ними має виступити держава», – вважає Симороз і додає, – «Мені просто пощастило. Клінка “Оберіг” сама мене знайшла і запропонувала безкоштовно пройти реабілітацію у них». 

Якби Олег обрав приватну клініку самостійно, держава не компенсувала б витрати – за бюджетний кошт реабілітацію можна пройти тільки в державній клініці. Після восьми місяців реабілітації Симороз мав обрати протезувальний центр. Перший протез, гідравлічний, військовому оплатила держава. З первинним протезуванням та нескладними випадками в Україні справляються на високому рівні, каже Олег. З ампутаціями нижче коліна працюють дуже вміло, тож з такими випадками немає великої потреби їхати на протезування за кордон. Але на простішому гідравлічному протезі з високою подвійною ампутацією ніг пересуватись складно.

Вже у складних випадках держава не підтримує, каже Симороз – всі його знайомі-військові, які мають високофункціональні протези, шукали фонди, що профінансують їм протезування, або збирали кошти за допомогою донатів. Головне питання – у вартості.

Військовий  розумів, що держава всю суму не компенсує, бо вона виходить за межі граничних цін, передбачених на протези, проте хотів компенсувати хоча б частину. Дослідивши законодавство, він дізнався, що частину суми компенсувати можливо, проте зазвичай Мінсоцполітики на такі кроки не йде, розповіли йому юристи, що вже багато років займаються адвокацією у сфері протезування. 

«Я не знаю жодної історії, коли людина придбала електронний колінний модуль, і держава покрила якісь витрати», – каже Олег. 

Аби детальніше розібратись в цій ситуації, ми звернулись до державного Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю. Директор фонду Віталій Музиченко пояснює: «Першочергово важливо розуміти, що державна програма забезпечення працює як система, керуючись алгоритмами, за якими оцінюють, контролюють, ведуть облік тощо.  І як би нам цього не хотілося, але зробити цю систему дуже простою не вийде. Тому ми орієнтуємося безпосередньо на потребу людини. Ми не ставимо за мету забезпечити всіх найдорожчими складовими модулями саме з електронними колінами. Повторюсь, ми орієнтуємось на потребу конкретної людини відповідно до висновку ВЛК, ЛКК, МСЕК чи МДРК. Це дуже добре, що та чи інша особа обізнана у різновидах протезів чи складових до нього, але кожна така одиниця виробу має бути призначена відповідно до потреб і фізіологічних особливостей конкретної особи. Наприклад, вартість такого електронного колінного модуля може бути як 500 тис гривень, так і 2,5 млн. гривень. Проте ключову роль у виборі цього девайсу відіграє не бажання людини, а її об’єктивна потреба. І це нормально, що особа хоче дорожчий девайс, проте тут також важливо розуміти їх функціональні відмінності.

Кожний випадок індивідуальний, якщо людині дійсно потрібен протез, який виходить за межі граничних цін, в окремих ми включаємо можливість дофінансування за рахунок партнерів, там де це дійсно потрібно. І такі випадки досить системні у діяльності Фонду».

Проте Олег пішов іншим шляхом. Пощастило, що у перші дні після поранення його друзі почали збирати кошти, в результаті вдалось акумулювати пʼять мільйонів гривень. Тож військовий вирішив поїхати на протезування до США – в центр, створений українсько-американською організацією Protez Foundation у Міннеаполісі. Протези він оплатив за зібрані кошти, а витрати на переліт, проживання та харчування покрила Protez Foundation. 

Протягом кількох тижнів Олег мав можливість спробувати кілька моделей найсучасніших колінних модулів та обрати найкращі. Якщо в США виробники протезів мають офіційних представників, які можуть привезти протез, дати потестувати його і розповісти про переваги, то в Україні протез можна лише замовити з-за кордону без можливості попередньо його поміряти. Він загалом відзначає вищу якість сервісу та більшу кількість уваги, ніж в Україні. «Це й не дивно, в Україні кількість людей з ампутаціями дуже висока, тож протезисти не мають змоги приділити стільки часу кожному протезованому», – ділиться спостереженнями Симороз.

У Фонді коментують, що ринок високофункціональних протезів тільки формується. Нині в Україні близько 60 підприємств, які займаються виготовленням протезів. Індустрія працює за ринковим принципом – поранені особи самі обирають протезиста та підприємство, яке виготовляє виріб. Високофункціональне протезування, яке передбачає технологічні складові, це нова галузь не тільки для України, а й для світу в цілому. Оскільки саме в Україні формується великий попит на такі вироби, відбувається формування і пропозиції – світових виробників та українських спеціалізованих компаній. Тобто ринку потрібен час на адекватну відповідь на новий попит.

Бюрократія

Проте не тільки ринкові відносини визначають доступність протезування та процесів, пов’язаних із ним. Інший герой нашого матеріалу, Станіслав Гібадулін, народився у Молдові. В 2015 році він вирішив допомогти Україні у боротьбі з російськими окупантами та приєднався до полку «Азов». Через чотири роки отримав українське громадянство, а в лютому 2022-го – брав участь в обороні Києва, проте згодом перейшов до інструкторської діяльності через стан здоров’я.

За час служби Станіслав отримав три поранення, останнє – сталось у травні 2019 року та призвело до ампутації стопи. Військовий пройшов повну реабілітацію та отримав протез державним коштом.

«Рівень протезування в Україні не гірший, ніж за кордоном, якщо держава забезпечує протезувальні центри достатньою кількістю грошей», – вважає Станіслав. «Навіть до повномасштабного вторгнення протезування в Україні було на найвищому рівні, а з початком «великої війни» у нас зʼявилось більше потрібних спеціалістів та новітніх технологій». 

Попри це, зʼявились і нові проблеми: зокрема з нестачею фінансування та складною бюрократією. Окремі складнощі виникають з фінансуванням обслуговування протезів: наприклад, розхідних матеріалів. Їхня заміна, на думку Станіслава, має відбуватись за потребою, а не за схемою «дві-три штуки на рік». Суми, які держава виділяє на обслуговування та ремонт протезів, та щорічні ліміти часто не відповідають реаліям та потребам людей з ампутаціями, вважає Гібадулін.

Директор фонду соцзахисту людей з інвалідністю Віталій Музиченко коментує: «Кожна особа, яка отримала протезування за державною програмою, захищена через систему гарантій. Що це значить: перша складова – в рамках строку гарантійних зобов’язань постачальника. Тобто всі проблеми з виробом, що виникають у період гарантійного строку експлуатації, має закривати постачальник, це включено в договір. Якщо постачальник не виконує своїх зобов’язань у цьому питанні, на нього чекає відповідальність, зокрема штрафні санкції чи навіть позов до суду. 

Друге – це післягарантійне обслуговування, на яке передбачено витрати до 70 % від первинної вартості протезу. Поясню, що це і чому саме така така кількість передбачена. Протез постачається вже з лайнером базово. Тобто при отриманні протезу лайнер наявний. У подальшому в особи є можливість безоплатно змінити лайнер двічі протягом року як окремий виріб. Так, тут є певний ліміт. Але зверніть увагу, що заміна лайнера залежить від умов експлуатації та догляду, за що відповідальною є також особа, яка користується протезом. Кожна людина по різному його використовує , і так само по різному до нього ставиться, доглядає за ним. Але зазначеної кількості безоплатної заміни лайнера, відповідно до державного забезпечення, як правило, достатньо для успішного функціонування протезу». 

З початком повномасштабної війни також посилилась бюрократія. Щоб отримати протез, потрібні додаткові документи, яких раніше не вимагали. Наприклад, якщо раніше направлення на протезування міг виписати сам протезист, тепер потрібно його отримувати у сімейного лікаря. Окрім цього, проходити ВЛК стало значно складніше, адже зараз там великі черги. Станіслав розповідає, що у нього проходження комісії зайняло два тижні. З пораненням це ще складніше, адже потрібно пройти огляд у більшої кількості лікарів – від невропатолога до хірурга. 

Віталій Музиченко коментує: «Зверніть увагу, протезист ніколи не міг виписати направлення на протезування. Раніше це був цілий перелік різноманітних документів, які видавали різні інституції, серед яких МСЕК, ЛКК, ВЛК, ми додали туди МДРК  і тільки ці точки мали право робити висновок про потребу в різних ДЗР. 

Щоб це уніфікувати, ми зробили одну єдину форму документу, затверджену Постановою. А те, про що говорить людина у цьому прикладі стосується іншого – раніше протезист мав змогу самостійно направити людину на ремонт, зокрема на заміну деталей, у тому числі й куксоприймача, що могло бути через свою ж помилку, і це компенсувалось за державні кошти.

Тому зараз діє принцип, що та інституція, яка приймає рішення про потребу у протезуванні, і має приймати рішення щодо зміни антропометричних показників і потреби в проведенні заміни куксоприймача. Щодо решти складових протезу – протезне підприємство як робило, так і робить ремонт самостійно або в рамках гарантійного або післягарантійного обслуговування. 

Ми розуміємо, що це частково ускладнило процес, але в той же час таке рішення робить цей процес прозорим – без можливості будь-яких “фінансових схем” з боку постачальників. 

Також ми підготували рішення, воно вже є на сайті Мінсоцполітики в рамках публічного обговорення, де передбачено для добросовісних постачальників відновлення процедури саморегулювання. Тобто, якщо вартість зміни куксоприймача в рамках 15% від вартості первинного виробу, що дасть можливість людині хоча б 5-6 разів за строк експлуатації його поміняти, а не 60%, що за раз чи два вибере всю суму, то таке підприємство буде мати можливість самостійно приймати рішення.  

Якщо вартість зміни куксоприймача буде висока, то комісія має розглянути чому ця вартість така висока, наскільки це об’єктивно і чи є там чиясь помилка. 

Додам, що ця необізнаність людини у процесах є нормальною під час первинного протезування, бо вона вперше стикається з цими процесами. Проте закликаю усіх, хто має потребу у такому протезуванні спочатку ознайомитись з інформацією на нашому сайті, аби таких непорозумінь не виникало».

Протезування і шахрайство

Бюрократичні перепони держави скорочуються, якщо звернутись до благодійників. Але тут треба бути обережним, бо можна натрапити на шахраїв. У 2022 році Георгій Янута потрапив під обстріл під Бахмутом – внаслідок поранення він втратив частину лівої ноги. У госпіталі в Дружківці військовому провели ампутацію вище коліна, а потім зробили ще дві операції і ще за два місяці запропонували почати обирати центр для протезування. 

Янута розповідає, що його мати від знайомих дізналась про організацію в Італії, яка безкоштовно протезує українських військових. Георгій поспілкувався з представниками цієї компанії, вони справили на нього гарне враження, тож чоловік вирішив пристати на пропозицію. Георгій розповідає, що в Італії його зустріли як героя. Протезуванням займались протезист-італієць та його дружина-українка, які оплатили електронний протез, проживання оплатив місцевий орден, а харчування – українська волонтерська організація. 

Ще під час протезування у Георгія виникли питання – наприклад, одразу після отримання протезу військовому сказали, що на ньому потрібно ходити мінімум вісім годин, не знімаючи. Георгія це здивувало, адже вчитись ходити потрібно поступово, а навантаження – дозувати. Через якийсь час військовому сказали, що протезування завершено, проте він хотів залишитись ще на якийсь час, щоб бути впевненим, що протез працює належним чином та добре підлаштований під нього. Георгій навіть готовий був продовжити протезування власним коштом, проте на нього почали тиснути, тож він вимушений був повернутись в Україну. Януті не надали ні упаковки з-під протеза, ні гарантійного талону на нього.

Приїхавши в Україну, він вирішив розібратись, чому склалась така ситуація.  Звернувся до протезувального центру «Стеценко-центр» та попросив перевірити походження протеза – на запит центру компанія-виробник відповіла, що цей протез продали ще вісім років тому і він вже давно не на гарантії. Будучи на протезуванні в Італії, Георгій підписував документ, що вартість протеза складає 75 тисяч євро, а виявилось, що його реальна вартість – близько трьох тисяч. Ймовірно, таким чином італійське подружжя хотіло списати старий протез за вартістю нового, каже Георгій. 

Фонди

Крім самого протезу, Георгія хвилювали постійні болі при ходьбі, тож він вирішив звернутись до протезувального центру Superhumans, що на околиці Львова. Він приїхав сюди на огляд, де йому повідомили, що потрібна реампутація – у Superhumans її зробили безкоштовно. 

Щоб потрапити у Superhumans, потрібно заповнити форму на сайті центру – внести дані про себе та надати необхідні документи – зокрема фото кінцівки після ампутації, рентген та документ, що свідчить, що травма отримана внаслідок бойових дій. Потім цю анкету переглядає мультидисциплінарна команда, якщо людина підходить для протезування, її запрошують до центру. Пацієнта оглядає команда лікарів та терапевтів, які визначають, чи людина готова до протезування фізично та морально. Одним з критеріїв є відсутність залежностей, адже у зворотному випадку протезування не має сенсу, розповідає представник центру Андрій Іщик. 

Георгій Янута дізнався, що у Superhumans надають сучасний електронний протез Ottobock Genium X3 і поцікавився, чи можуть йому надати такий, адже він більш функціональний ніж той, що він отримав в Італії. 

У центрі Георгію відповіли, що потрібно отримати рекомендацію від протезиста і тоді Superhumans розпочнуть пошук спонсора для фінансування протезування. 

Зараз Георгій ще відновлюється після реампутації у Superhumans. Військовий розповідає, що йому дуже подобається тут, адже центр не лише встановлює протези, а й допомагає військовим реінтегруватись у суспільство. Наприклад, тут є карʼєрний консультант, що допомагає скласти резюме та знайти роботу, а також Superhumans проводять різноманітні майстер-класи та навчання – незабаром розпочнеться курс про підприємництво, який Георгій має намір відвідати.

Читайте також: Як центр реабілітації «Незламні» змінює північ Львова

Протезування пацієнтів триває від кількох тижнів до кількох місяців. У випадку ампутації нижньої кінцівки на рівні гомілки на протезування та реабілітацію потрібно кілька тижнів, а от у випадку ампутації на рівні стегна знадобиться більше часу – залежить від складності випадку. З ампутацією рук ще складніше, адже в Україні небагато протезистів верхніх кінцівок. 

Великий поштовх центру дав американський благодійник Говард Баффет, який виділив близько 17 мільйонів доларів на створення центру. 16 мільйонів Superhumans витратили на реконструкцію будівлі, а на решту закупили деталі для протезів. Те, що Баффет вклав кошти у центр, дало іншим інвесторам розуміння, що у Superhumans безпечно інвестувати, розповідає Андрій Іщик. Після цього багато українських та іноземних компаній інвестували свої кошти у центр. Наприклад, у 2023 році українська IT-компанія Softserve виділила Superhumans один мільйон доларів, за які закупили електронні колінні протези та привезли американських протезистів у центр. 

Фінансування від держави

Попри активну діяльність фондів, все ж основну фінансову допомогу надає держава через Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю. Відбувається це наступним чином. Після поранення людина проходить певний період допротезної реабілітації. Далі настає етап первинного протезування. Експлуатація первинного протеза становить від півроку до 12 місяців, а може бути й довшою, під час цього періоду особа адаптується до нових умов і вчиться користуватись протезом, який встановлюють на куксу – частину тіла після ампутації.

Учасники бойових дій можуть розраховувати на більш досконалі і дороговартісні технологічні вироби. Зазвичай це відбувається після адаптації в умовах первинного протезування. Однак у випадку високої ампутації верхніх кінцівок військові можуть не чекати попереднього первинного протеза, а одразу отримати високофункціональний виріб.

Важливий нюанс – високофункціональний протез можна отримати за державний кошт за умови підтвердження факту поранення саме під час участі особи у заходах з оборони України. 

Алгоритм дій особи щодо протезування детально виписаний у законодавстві, як для цивільних, так і військових. Якщо коротко, то особа формує і подає пакет необхідних документів, які посвідчують особу та обставини травмування, що призвело до ампутації (медичний висновок) до компетентних органів. Далі вільно обирає протезне підприємство, протезиста і підписує договір. 

Колегіальна Комісія, що відповідає за розгляд документів від поранених, працює з метою визначити, чи справді ті протези, які виробник пропонує пораненому, найкращим чином відповідають потребам людини та задовольнятимуть її повсякденність в нових умовах. Власне, за рекомендацією засідань Комісії, що відбуваються на регулярній основі, держава визначає розміри витрат та функціонал протезів.

На підставі рекомендацій Комісії, Фонд соцзахисту осіб з інвалідністю фінансує забезпечення протезами за державний кошт. 

Загалом, на протезування у 2024 році виділено понад 4,5 млрд гривень. Це майже вдвічі більше, ніж минулого року. У Фонді соцзахисту осіб з інвалідністю вважають, що цих коштів вистачить для поточних потреб. На часі – зміни граничних цін, які покриватиме держава, щоб з розвитком ринку та технологій, які пропонують як в Україні, так і провідні світові виробники, краще задовольняти потреби людей після ампутації та звести до мінімуму залежність від приватних фінансових витрат на протезування.