Американське місто Талса платило новим жителям і зрештою отримало вчетверо більше, ніж витратило

У 2018 році американське місто Талса почало надавати житло та додатково платити тим, хто погодиться переїхати та продовжувати працювати віддалено. Нове дослідження свідчить, що економіка міста повернула чотири долари з кожного долара, інвестованого у програму, повідомляє Bloomberg CityLab.

За цей час Талса, друге за розміром у штаті Оклахома, прийняло 3400 нових мешканців за цією програмою. Їм платили одноразово по 10 тисяч доларів, покривали витрати на оренду житла в центрі протягом року та надавали робоче місце в коворкінгу.

У деяких інших містах США також діють програми залучення нових мешканців, і середній показник успішності становить приблизно два долари на один інвестований. Такі програми часто надають податкові пільги великому бізнесу. По-перше, це дорого для міста, по-друге, воно фактично субсидує корпоративні переїзди, які, радше за все, відбулися б у будь-якому випадку, вважає автор дослідження Тімоті Бартік.

У таких випадках витрати з бюджету міста становили по 218 тисяч доларів на кожного працівника. Талсі ж кожен учасник програми обійшовся у 36 тисяч доларів.

Велику роль відіграє те, що економісти називають мультиплікаційним ефектом: віддалені працівники витрачають гроші в місцевих ресторанах, роздрібних магазинах і підприємствах сфери послуг. Ці витрати створюють додаткові робочі місця для інших мешканців Талси.

96% учасників лишилися у Талсі на весь річний період дії програми. 70% лишаються досі, вже сім років. Чимало учасників переїхали з родинами.

Каґан Коневей побачила оголошення в інстаграмі й спершу подумала, що це шахрайство. Вона народилася в Індіані, жила у Вісконсині, потім повернулася до рідного штату. В Оклахомі не була ніколи. Зрештою вона з’їздила до Талси подивитися, її прийняли на програму, й у липні 2024-го дівчина, якій зараз 25 років, переїхала. З собою взяла маму.

Одним із чинників успіху була соціальна інфраструктура, яку змогло запропонувати місто: громадські простори (такі, як парк на 27 гектарів), соціальні зв’язки та заходи, місця у коворкінгах. Наприклад, місто зв’язало Коневей із волонтерськими організаціями, які надихнули її поміняти роботу заради нової кар’єри в цифровому маркетингу, а коли помер один із родичів, забезпечили групою підтримки.

Програма була націлена на кваліфікованих у сфері високих технологій людей із вищим доходом. Це допомогло вирішити складну проблему: Талса не могла залучити такі кадри без уже наявних робочих місць у хай-теку, а робочі місця не з’явилися б без наявних кадрів. Переїзд людей, які вже мали роботу і могли продовжувати працювати дистанційно, згладив цю проблему.

Приклад Талси має свої обмеження для масштабування на інші міста. Наприклад, якщо у місті є житлова криза, переїзд нових мешканців у субсидовані квартири може її посилити, витіснивши місцевих у гірші райони. Ще одна особливість: програму фінансували не з міського бюджету, а коштом благодійної організації — фонду родини Джорджа Кайзера.