Найпопулярнішому в Китаї застосунку треба щодня звітувати, що ти не помер

Мобільний застосунок під назвою «Не помер ще?» посів перше місце серед найбільш завантажуваних у Китаї платних застосунків на Apple Store. Ця програма вимагає від користувача щоденно підтверджувати, що той ще живий. Інакше — повідомляє на екстрений номер, повідомляють Financial Times і BBC.

У світі ця програма називається Demumu, а в Китаї — 死了么(вимовляється «си ле мей»), що з мандаринської мови перекладається як «Не помер ще?» Завантажити її коштує приблизно один долар.

Користувач має щодня натискати кнопку, сигналізуючи, що з ним усе гаразд. Якщо не відмічатися два дні поспіль, програма надсидає повідомлення наперед визначеній контактній особі.

Наприклад, 38-річний Вілсон Хоу працює в Пекіні, але його родина живе за 100 кілометрів. Двічі на тиждень він повертається додому, щоб провести час із дружиною та дітьми. Однак нинішній робочий проєкт вимагає тимчасово жити окремо й більшість часу ночувати на роботі. «Я хвилююся, що якщо зі мною щось станеться, я можу померти на самоті в орендованому житлі, і ніхто про це не дізнається. Саме тому я й завантажив цей застосунок — екстреним контактом я вказав свою маму», — каже він.

Застосунок також дуже популярний у США, Австралії та Іспанії, що може бути пов’язаним із масовістю китайської діаспори в цих країнах.

Розробники — команда з трьох людей — заявляють, що розробка програми обійшлася їм лише в тисячу юанів, що приблизно дорівнює 140 доларам.

Китай зараз перебуває у складній демографічній ситуації. Довгі десятиліття країна була відома своїми заходами контролю за народжуваністю, зокрема принципом «одна сім’я — одна дитина». Ця вимога вже десять років не діє — ба більше, у 2023 році населення вперше в новітній історії стало скорочуватися. Тепер уряд навпаки намагається стимулювати народжуваність.

До цого додаються соціальні тенденції. Чимало молодих людей не заводять родини, натомість живуть самі. Зростає й частка людей похилого віку, які нерідко лишаютсья на самоті, особливо у сільських регіонах, звідки виїжджає молодь.

Два десятиліття тому частка китайців, що живуть на самоті, становила 7,8%, станом на 2024 рік зросла до 19,5%, згідно з державним бюро статистики. Це кожен п’ятий китаєць.

Бяо Сян із Інституту соціальної антропології Макса Планка зауважує, що молодих китайців виховували з думкою, що якщо наполегливо йти до цілі, можна досягти успіху. Сповільнення економіки підірвало цю віру.

На думку Бяо Сяна, популярність застосунку є свого роду тихою демонстрацією песимізму, подібною до деяких інших трендів у Китаї, таких як:

• 躺平, танґ пін, «лежма лежати». Тиха відмова від участі у висококонкурентних соціальних та економічних системах, наприклад, відмова видиратися кар’єрною драбиною та здобувати соціальний, сімейний статус, вибір на користь стилю життя з меншим стресом і меншими вимогами;
• 摆烂, байлань, «хай воно гниє». Радикальніший та похмуріший варіант описаної вище філософії. Відмова не лише від переслідування успіху, але від покращення загалом. Прийняття провалів і невдач.