Цей японський архітектор створює об’єкти, які «розчиняються» в повітрі

Архітектурний паблік world.arch.inc поширив роботи японського архітектора Джунья Ішігамі.

Цей архітектор перетворює споруди на щось майже невидиме, де конструкція розчиняється у невагомості, ландшафті та атмосфері.

Він працював в легендарному бюро SANAA і заснував власну студію у 2004 році, обравши радикально експериментальний шлях.

Ще у 2023 році у Deezen публікувалось інтерв’ю з Джунья Ішігамі. У ньому він зазначав, що його роботи часто виглядають як щось інопланетне та його мета не епатаж, а пошук балансу між архітектурою та ландшафтом.

Джунья Ішігамі переконаний, що доба «універсальних рішень» у стилі Ле Корбюзьє минула. Оскільки сьогодні кожен бачить майбутнє по-своєму, роль архітектора має пропонувати безліч різних відповідей.

Для самого Джуньї це означає створювати проєкти з «неархітектурних речей». Наприклад, свій знаменитий будинок-ресторан для шеф-кухаря Мотонорі Хірата він буквально «викопав» із землі, заливши бетон у заздалегідь підготовлені ями, а потім видаливши ґрунт, наче на археологічних розкопках.

Щоб пил та ґрунт не обсипалися, їх закріпили традиційним японським методом ремонту глиняних стін.

Як тільки бетонну конструкцію викопали, вона була відсканована для виробництва 3D-цифрової моделі, по ній скло потім вирізали лазерами, щоб відповідати отворам між колонами неправильної форми та дахом.

У закладі кухня та ванна ніби «втоплені» в бетонну основу, а у вітальні облаштована затишна зона для відпочинку нижче рівня підлоги.

Центром композиції став довгий бетонний острів, який у неробочі години слугує сімейним столом, де діти власника можуть робити домашні завдання.

У іншому проєкті для інституту Канагава він створив величезний сталевий дах товщиною всього 12 мм, який простягається на 90 метрів без жодної внутрішньої опори.

У даху прорізано 59 прямокутних отворів, крізь які всередину вільно потрапляють сонячне світло, вітер і дощ.

Підлога плавно вигинається вгору, зустрічаючись із дахом на лінії «горизонту», що створює відчуття безкрайнього природного ландшафту.

Архітектор хотів створити простір, де студенти могли б просто сидіти на підлозі, спілкуватися або відпочивати.

Підлога вкрита спеціальним водопроникним асфальтом і під час дощу вода миттєво вбирається і стікає в землю, залишаючи поверхню сухою.

Знаковим проєктом архітектора є художній музей у китайському місті Річжао. Це лінійна споруда довжиною в один кілометр, яка буквально пролягає крізь штучне озеро, з’єднуючи його береги.

Архітектор Джунья Ішігамі спроєктував його так, щоб будівля здавалася органічним продовженням водної гладі.

Основою конструкції є паралельні колони, що підіймаються з дна озера та тримають тонкий залізобетонний дах. Його хвиляста форма повторює контури гірського хребта на горизонті.

Головна особливість музею – це скляні панелі між колонами, які архітектор навмисно не довів до підлоги в місцях контакту з водою. Це дозволяє воді вільно затікати всередину, частково затоплюючи підлогу. Взимку, коли поверхня озера замерзає, вода під льодом продовжує текти в інтер’єр, підтримуючи життя цієї екосистеми.

За словами архітектора, цим проєктом він хотів змінити традиційний для Китаю підхід до архітектури як до чогось «оборонного».

Окрім виставкових залів, музей з’єднаний пішохідними доріжками з берегом та візит-центром, прихованим під зеленим дахом.

Попри критику щодо сталого розвитку та використання традиційних матеріалів, архітектор залишається вірним собі. Він вважає «істеричну» гонитву за екологічністю ризикованою, оскільки вона може призвести до одноманітності архітектури.

На його думку, головне завдання навчитися гармонійно вписувати дивні ідеї у звичайне життя, створюючи простір, який відчувається природним продовженням середовища.