В Австралії стає все більше таборів для бездомних, які ще і розганяє місцева влада

Кількість таборів для бездомних в Австралії зростає і стає все більше неформальні табори з наметів, фургонів та саморобних укриттів у міських парках і на околицях міст.

Це відбувається на фоні того, що доступного житла в країні стає все менше.

Працівники служби допомоги бездомним у штаті Вікторія помітили, що кількість безкоштовних кемпінгів зросла на 200%. Жити просто неба змушені все більше родин, адже знайти житло в оренду для багатьох стало майже нездійсненним завданням.

Через це по всій Австралії точаться суперечки. Останнім часом місцева влада відійшла від принципу «спершу допомога» і тепер у людей, які живуть на державній землі, все частіше просто забирають і знищують намети та особисті речі.

Наприклад суд у Квінсленді, за підтримки правозахисників, визнав, що коли міська рада Мортон-Бей виселяла бездомних, вона порушила права людини. У рішенні зазначили, що з людьми поводилися негуманно.

Історія Джона Гріна показує, що ситуація може торкнутися будь-кого. У минулому він був успішним журналістом і спортивним репортером, проте через хвороби та життєві труднощі опинився в наметі. Разом зі своєю подругою він провів на березі озера майже 300 днів. Він пояснює, що більшість людей у таких таборах – не «проблемні особи», а звичайні люди, яких зламали важкі обставини. Вони мріють про нормальне життя, але просто не можуть собі його дозволити.

Місцева влада разом з тим обурюється через неохайність таборів і переймається за долю дітей, які не ходять до школи. Хтось дивується, чому люди живуть біля озер, коли в сусідніх містечках є порожні будинки. Але система соціальної допомоги не встигає за кризою, а державні програми з пошуку житла перевантажені.

Державні норми кажуть, що на житло має йти не більше третини доходу, але за такі гроші в країні просто немає пропозицій. Якщо людина заробляє небагато або не має досвіду оренди в минулому, шанси знайти квартиру дорівнюють нулю. Тому звичайні родини, втративши орендоване помешкання, змушені ставити намети поруч із туристами.

Видання Architecture AU провело паралель між теперішньою ситуацією в Австралії та часами Другої світової війни. Тоді через брак житла по всій країні виникали наметні містечка та нетрі. До 1945 року Австралії бракувало близько 300 тисяч будинків, через що майже мільйон людей залишилися без даху над головою або тулилися в переповнених помешканнях.

У 1945 році лише в Брісбені не вистачало 13 500 осель, хоча в місті тоді мешкало всього 380 тисяч людей. Темпи будівництва не встигали за потребами населення, тому вже до 1949 року бездомними вважали від 30 до 40 тисяч мешканців. На житло перетворювали навіть покинуті солдатські казарми. Спочатку люди самостійно заселяли порожні приміщення, і дослідження виявило 11 таких стихійних поселень у Брісбені.

Жити там було надзвичайно важко, адже люди не мали навіть проточної води. У 1947 році десятки дітей потрапили до лікарні з інфекціями, а 14 малюків померли. Лише після цього влада зрозуміла, що погрожувати виселенням немає сенсу, і пішла на поступки. Житлова комісія офіційно вилучила військові табори для потреб людей. Міська рада Брісбена та уряд штату нарешті підвезли питну воду, встановили туалети та видали намети родинам, які жили в лісах на околицях міста.

Журналісти підкреслюють, що в повоєнні часи на розв’язання житлового питання знадобилося близько 20 років. Сьогоднішня криза знову вигнала людей у намети та фургони. Досвід минулого доводить: люди завжди знайдуть місце для ночівлі, навіть якщо воно незаконне чи небезпечне. Влада ж при цьому постійно вагатиметься між покаранням і допомогою, то погрожуючи виселенням, то встановлюючи в таборах туалети.