У США будують все більше мікроквартир. Це через жадобу забудовників чи демографічні зміни?

Стрімке зростання популярності житлових будинків із квартирами невеликої площі почалося у США приблизно десять років тому.

Якщо десять років тому квартири площею менш як 40 квадратних метрів становили 1,6% у новому будівництві, то торік ця частка зросла до 2,4%. Може здатися, що це невеликий відсоток, але у масштабі Штатів ідеться про кілька мільйонів квартир, і до того ж, ці квартири зосереджуються у великих містах.

Так, у деяких містах житло площею до 40 метрів займає величезну частку. Передусім, це Сіетл, де такі мікроквартири складають дві третини (66%) від нових помешкань. У Бостоні — 56% нового житла є малими квартирами, у Ньюарку — 50%, у Нью-Йорку — 43%.

У Сіетлі перший будинок із мікростудіями середньою площею лише 13 квадратних метрів з’явився у 2009 році. Мікрожитло стрімко стало набувати вже великої популярності, й уже у 2013 році кожен четвертий новий будинок був таким.

Читайте також: У Польщі намагаються заборонити «мікрокавалерки»: квартири менші за 25 м2. Але забудовники це обходять

Стюарт Гікс, архітектор і викладач архітектури, зазначає, що чимало мікроквартир мають майже однакове планування. Ця уніфікованість пояснюється тим, що з такою маленькою площею є небагато варіацій планування, яке б відповідало містобудівним нормам, зокрема щодо розташування інженерних комунікацій і, відповідно, мокрих зон, ширини дверних проходів, вікон і коридорів, глибини приміщення, необхідної для інсоляції тощо.

Чи вигідніше забудовнику будувати багатоквартирний будинок із мікростудіями? Наприклад, компанія отримує під забудову ділянку, на якій можна розмістити або будинок на 50 квартир по 90 метрів кожна, або на 100 квартир по 45 метрів. Останній варіант буде дорожчим, бо треба подвоїти кількість кухонь, вбиралень, дверей. Дослідження вказують, що це збільшить вартість будівництва на 5-15%.

Водночас девелопер може зекономити на паркуванні, якщо ділянці пощастить бути розташованою поряд із автобусною зупинкою. У такому випадку будівельні норми Чикаго звільняють забудовника від обов’язку забезпечувати паркувальні місця для кожного мешканця.

Витрати відбиваються також тим, що покупець або орендар зрештою платить більше за квадратний метр. До того ж, мікроквартири не завжди належать до економ-класу: деякі мають дорогий ремонт і умеблювання.

Може здатися дивним, що дороге й тісне житло користується неабияким попитом, і мешканці у відгуках запевняють, що це найкраща житлова пропозиція.

Головна причина цієї тенденції полягає у демографічних і соціальних змінах. Зараз частка самотніх людей у США є найбільшою в історії, й ця категорія хоче жити саме у містах. Якщо у 1960-х роках домогосподарство налічувало 3,3 людини, то з того часу показник упав до 2,5.

У Чикаго приблизно чотири з 10 домогосподарств складаються з однієї людини. Це практично половина помешкань. Коли ці люди приїздять до міста, то не бачать, що лише невелика кількість житла на ринку призначена для проживання однієї людини. Молоді спеціалісти, які не поспішають заводити родину, цінують інші зручності більше за площу: такі, як транспортна доступність і хороше розташування.

Ось приклад із Сіетла: житловий будинок OneOne6 на 60 квартир-студій, кожна з яких має площу 16-20 квадратних метрів і здається в оренду за 800-900 доларів на місяць. Головна принада — це розташування у богемному та джентрифікованому районі Кепітол-Хілл, де просторіше житло є аж ніяк не доступним для молоді.

«Друзі мені казали: “Воно занадто маленьке, не варто”. Але я так не думаю. У мене є власна вбиральня, повноцінне ліжко, стіл, полиці… Передусім мені потрібне безпечне, чисте місце, щоб прийняти душ, поїсти та поспати… Я рідко буваю вдома», — розповідає мешканка комплексу Анна Роджерс.

Досвід Сіетла показав, що боротися з мікроквартирами марно. У 2014-2016 роках місто ухвалило низку зміни до законодавства, які фактично заборонили будівництво такого житла. Наслідком стало значне зростання орендної плати та скорочення будівництва нового житла взагалі.

Тобто мікроквартири вирішують загальну для американських міст проблему браку житла. Якщо накласти обмеження на такі квартири, то часто це означатиме просто відсутність іншого виходу.

За опитуваннями, майже 80% американців вважають вартість житла зависокою, 62% заявили, що їм стає все складніше знайти помешкання на свої доходи.

За деякими підрахунками, людина покоління «зумерів» витрачає приблизно 145 тисяч доларів на оренду до віку 30 років.