Зроби добру справу і отримуй винагороди!
Нам як ніколи потрібна ваша підтримка. «Хмарочос» пише про розвиток міст 11 років та 354 днів. За цей час ми опублікували 29291 новин та статей. Ми потребуємо вашої допомоги, щоб продовжувати якісно працювати далі. Приєднуйтесь до Читацького товариства «Хмарочоса» та отримуйте приємні бонуси від редакції: квитки на культурні заходи в Києві, фірмовий мерч та актуальні книжки, можливість пропонувати редакції теми та багато іншого.
| Хто ми такі?

Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах

В українських книгарнях з’явився «Щоденник Катерини Савенко» — документальне видання, створене на основі особистого щоденника загиблої мешканки Маріуполя, який вона вела під час російської облоги міста в лютому і березні 2022 року із передмовами Олександри Матвійчук і Антона Дробовича.

Історія Катерини Савенко вже привернула увагу міжнародної аудиторії: про неї розповіла британська The Sun, Польське радіо підготувало чотирисерійний подкаст із читанням уривків.

42-річна Катерина Савенко була матір’ю, дружиною, працівницею металургійного підприємства і мешканкою Маріуполя. Вона почала вести щоденник 24 лютого 2022 року, в день повномасштабного вторгнення. У 34 записах Катерина фіксувала життя своєї родини, сусідів і міста під час облоги: обстріли, руйнування, пошук води та їжі, втрату світла і зв’язку, життя у підвалах, страх і втому. Водночас щоденник зберігає і моменти повсякденного життя: турботу про близьких, взаємну підтримку людей, маленькі радощі, спогади про мирний Маріуполь.

Катерина Савенко

29 березня 2022 року внаслідок обстрілу загинув чоловік Катерини — Віталій. Сама жінка отримала тяжкі поранення і потрапила до лікарні. Вцілілою рукою Катерина написала в телефоні прохання до доньки врятувати щоденник.

2 квітня внаслідок обстрілів у лікарні сталася пожежа. Катерина змогла вибратися з охопленої вогнем будівлі. 4 квітня 2022 року вона померла на руках у матері в підвалі її будинку.

Записи Катерина почала вести російською мовою — саме так, як говорила у повсякденному житті. Але згодом перейшла на українську. Для друку весь текст було перекладено українською мовою.

Родина зберегла записи Катерини, які згодом передали Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова. Ці записи стали основою книги. «Наша мета — щоб цей щоденник став світовим свідченням про цю війну, як щоденник Анни Франк — про Другу Світову», — зазначає Наталія Ємченко, голова наглядової ради Фонду Ріната Ахметова.

«Мама до останнього хотіла, щоб світ дізнався, що насправді відбувалося в Маріуполі. Вона вела ці записи серед обстрілів, страху й невідомості, але навіть тоді думала не лише про себе — вона хотіла зберегти правду про людей, які переживали облогу. Для нашої родини ця книга — можливість виконати її прохання і зробити так, щоб її голос продовжував звучати», — поділилася донька Катерини Савенко Надія Савенко.

Над книжкою працювали історики, правозахисники та редактори, щоб зберегти документальну точність тексту й водночас не заглушити голос його авторки.

Передмови до книги написали Олександра Матвійчук, правозахисниця та лауреатка Нобелівської премії миру 2022 року, та Антон Дробович, колишній голова Українського інституту національної пам’яті. Історичний редактор видання — Євген Монастирський, аспірант кафедри історії Гарвардського університету, викладач Київської школи економіки. Ілюстрації — Антона Логова.

Коментарі:

Вам доступний лише перегляд коментарів. Зареєструйтесь або увійдіть, щоб мати можливість додавати свої думки.

*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті

Donate button
Podcast button
Send article button
Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з найпопулярнішими статтями.