Як відбудувати місто після війни: досвід Сирії, Іраку та Лівану

Під час війни місто втрачає не лише будівлі, але й живі знання про те, як їх будувати та ремонтувати. Камінь чи дерево можна знайти знову, але знання майстрів — каменярів, теслярів, штукатурів — передаються поколіннями. Тому справжня відбудова починається з відновлення людського потенціалу та збереження ремісничих традицій, пише ArchDaily.

Видання проаналізувало, як відбувалася відбудова, зокрема, у Сирії, Іраку, Лівані. Також розглянули досвід Сектора Гази, і Румунії, країна, хоч і не є у зоні бойових дій, але має цікаву програму збереження пам’яток.

Сирія: від цифрового архівування до відновлення мурування

Сирія є одним із найяскравіших прикладів того, як збереження знань відбувається в умовах тривалого конфлікту та після природних катастроф, пише ArchDaily.

У 2018 році безпосередньо під час бойових дій архітектори заснували Бібліотеку спадщини Дейр-ез-Зора.

За допомогою смартфонів, ноутбуків і фотограмметрії команда задокументувала історичну Головну вулицю міста — будівлі османської доби, ринки, церкви та мечеті.

Після землетрусу 2023 року ці цифрові записи стали єдиним повним свідченням архітектури. Окрім стін, команда опитувала мешканців, власників крамниць та майстрів із деревообробки, зафіксувавши не лише геометрію будівель, а й соціально-матеріальні технології міста.

Схожі ініціативи, як-от AMASyria чи фундація Turathuna, зараз працюють по всій країні, створюючи цифрові репозиторії, поки оригінали не зникли.

«Креслення чи скани не пояснюють повністю, як готується вапняний розчин для місцевого клімату або як адаптуються старі техніки ремонту. Історична архітектура залежить від «неявного знання», що передається через наставництво. Конфлікт перериває саме ці ланцюжки», — пише видання.

Окрім того, в Алеппо реставрація виявила гострий дефіцит фахівців, знайомих із традиційними методами. Тому проєкти відновлення довелося поєднувати з програмами навчання для каменярів, теслярів та металургів. Відновлення будівель стало невіддільним від навчання людей, які їх ремонтуватимуть у майбутньому.

Ліван: поєднання реставрації з наставництвом

З такою ж проблемою зіштовхнулися у Лівані. Після вибуху в порту Бейрута у 2020 році місто потребувало негайного відновлення. Але місцевих майстрів, які володіли традиційними методами будівництва та вміли працювати з автентичними матеріалами, гостро бракувало.

Щоб вирішити проблему, проєкти відновлення ліванської столиці довелося докорінно переосмислити.

«Проєкти реставрації поєднували консерваційні роботи з учнівством для каменярів, теслярів та металургів. Відновлення будівель стало невіддільним від навчання людей, які продовжуватимуть їх ремонтувати», — пише видання.

Головний здобуток: знання та експертиза залишаються всередині громади, а не виїжджають разом із закордонними консультантами.

Ірак: навчання місцевої молоді та повернення автономії

Програма ЮНЕСКО «Відродити дух Мосула» в Іраку, яку започаткували у 2018 році, мала на меті перетворити реставрацію пам’яток на освітню та економічну платформу.

Результат:

• Відновлено ключові пам’ятки Мосула, зокрема мечеть Аль-Нурі та її мінарет Аль-Хадба, а також християнські святині — монастир Аль-Саа та церкву Аль-Тахіра.
• організували навчання молодих місцевих фахівців традиційним будівельним технікам;
• створили тисячі робочих місць для жителів міста;
• знання та експертиза залишаються всередині громади, а не виїжджають разом із закордонними консультантами.

Сектор Гази: відбудова може перетворитися на безликий ремонт

Ті самі питання постають у контексті відбудови Гази, пише ArchDaily.

Стає очевидним, що документацію, ремесло, професійну освіту та управління процесами відновлення не можна розглядати як другорядні чи виключно культурні питання, які можна відкласти на потім. Вони є самим фундаментом реконструкції.

Без повернення та виховання власних майстрів, здатних працювати з традиційним каменем і локальними архітектурними формами, будь-яка відбудова ризикує перетворитися на безликий ремонт — механічне відновлення стін, позбавлене історичної тяглості та духу місця.

Румунія: філософія «швидкої допомоги» для пам’яток

Хоча Румунія перебуває поза зоною воєнного конфлікту, її досвід є показовим для збереження спадщини, що руйнується.

Ініціатива «Ambulance for Monuments» передбачає мінімальне підтримувальне втручання — щоб будівля просто не впала. Одночасно з підтриманням споруди проводиться навчання студентів, ремісників та жителів сіл навичкам консервації.