Людиноцентричність

Вугільна електростанція Беттерсі — одна з найпопулярніших та знакових будівель Лондона, яка потрапила на обкладинку альбому «Animals» (1977) гурту Pink Floyd.

Вона була зведена у 1930-х роках за проектом архітектора Джайлса Гілберта Скотта і припинила роботу ще у вісімдесятих. У 2010 році була схвалена програма реновації — втім, не лише для станції, але й для усього прилеглого району.

Так зробили і тут. Згідно з проектом, історична будівля буде реставрована, всередині неї розмістять культурний та бізнес-центр з офісами, ресторанами, арт-галереями, спортзалами і театральними студіями.

Навколо колишньої станції зводять житловий комплекс Battersea Power Station, який включатиме спортивні майданчики та власне футбольне поле. За проектування офісних просторів взялося бюро Wilkinson Eyre, а за житлові будинки — архітектурне бюро Gehry Partners и Foster + Partners.

Своє бачення реновації київської промзони на MIPIM представила девелоперська компанія City One Development, яка розробила концепцію нового багатофункціонального району у форматі mixed use для Рибальського острова.

Проектувальники, які працювали над концепцією нового району, підкреслюють, що його архітектура не буде однотипною. Житлові, офісні і комерційні будинки матимуть різні фасади, зроблені з дерева й інших екологічних матеріалів. Кожну будівлю планують обладнати сонячними панелями і спеціальною системою зі збору та використання дощової води.

Частина житлової забудови буде квартальною. Подвір'я закриють для автомобілів — для них передбачаються окремі підземні паркінги, обладнані зарядними станціями для електрокарів. Втім, двори будуть закритими і для перехожих: внутрішні простори стануть місцем для відпочинку мешканців, натомість набережна та ігрові майданчики — для всіх містян.

Набережна буде облаштована як велопішохідний променад, де містянам не заважатимуть автомобілі. Вона перетвориться на великий громадський простір з кафе, ресторанами і найрізноманітнішими локаціями для розваг і спілкування. Одним з таких місць має стати величезна зона фонтанів, розташована між набережною та житловим районом.

Крім того, для району спроектували дитячий садок й кілька шкіл: загальноосвітню, спортивну та школу дитячої творчості. Велика увага буде приділена і місцевому озелененню — причому висаджувати планують вже дорослі дерева і рослини з різних кліматичних зон України.

Офісні будівлі складатимуть окрему, ділову частину району. Натомість торгівля буде розміщена не тільки на перших поверхах житлових будинків, але і в окремих торговельних центрах.

Володимир Мисак, керівник департаменту ринків капіталу консалтингової компанії Cushman & Wakefield

«Тут заплановано великий, майже 50 тисяч квадратних метрів, надсучасний офісний комплекс. Його зведуть ближче до історичної частини Подолу і запланованої неподалік станції метро "Суднобудівна". Сьогодні на ринку київської офісної нерухомості — нестача якісних офісних приміщень, тож ми спостерігаємо великий інтерес до цього об'єкта з боку потенційних орендарів. Особливо привабливими для них стане не лише величезна набережна, але й розмаїта інфраструктура: численні магазини, заклади харчування, місця для прогулянок, розваг і відпочинку».

Перетворення промзон на житло з публічними просторами

У 1882 році завод Domino у нью-йоркському Брукліні вважався найбільшою цукровою фабрикою у світі. Він розкинувся на величезній ділянці з виходом до води, а з його території відкривалися панорамні види на один з мостів Нью-Йорка.

У 2004 році завод припиняє роботу, а вже за декілька років його купує девелоперська компанія, яка запланувала звести тут житловий комплекс. Втім, місто поставило забудовникам умову: прибережна територія, раніше недоступна, має бути оновлена і відкрита для відпочинку всіх містян.

Тому житлові будинки не стали зводити біля води, а спроектували вглиб ділянки. Натомість вздовж всього берега девелопер облаштував двокілометрову пішохідно-велосипедну набережну і розбив тут великий парк, розділений на різні функціональні зони. Тут є декілька пляжів, місця для вигулу собак, дитячі та спортивні майданчики, кафе і ресторани.

Девелопер зберіг історичну будівлю заводу, хоча і планує її надбудувати — у цій реконструйованій будівлі планують розмістити офіси високотехнологічних компаній. Крім того, архітектори зберегли для місцевого ландшафту окремі «історичні артефакти», що залишилися від заводу: рейки, тумби для зачалювання кораблів, промислові крани і навіть старі резервуари для сиропу. В подібному індустріальному стилі також облаштували місцеві ігрові майданчики.

Збереження навколишнього середовища

Невелике данське містечко Роскілле здобуло славу завдяки одному з найбільших музичних фестивалів Європи Roskilde Festival, який щорічно проходить на його околицях.

Не дивно, що міське життя у Роскілле тісно пов'язане з фестивальною культурою — так само, як і міські проекти. Нещодавно тут відкрили новий навчальний заклад у форматі данської народної школи (неформальне навчання без тестів, розраховане на дорослих). Облаштували його у будівлі місцевого бетонного заводу за проектом архітектурного бюро MVRDV, а поруч звели кампуси для студентів та викладачів.

У цій школі читатимуть курси з музики, медіа-планування, архітектури та дизайну для багатьох слухачів. Тому архітектори вирішили якомога щільніше заповнити внутрішній простір заводу — зберігши натомість його фасад. Відтак тут з'явилися просторі «бокси»: студії, майстерні, лекційні та театральні зали. Весь вільний простір між цими «коробками» перетворили на затишні рекреаційні зони, природно освітлені за допомогою 8-метрових панорамних вікон.

Незважаючи на те, що саме завдяки бельгійській столиці виникає термін «брюселізація» (хаотична комерційна забудова історичного центру міста), місцевий муніципалітет далеко не завжди підтримує прибуткові плани забудовників — і робить все навпаки.

Так, нещодавно брюсельська мерія придбала за 20 млн євро будівлю колишнього автомобільного заводу Citroen, щоб перетворити її на величезний культурно-мистецький хаб. Ця споруда — доволі яскравий приклад індустріальної архітектури 1930-х років, тому її внутрішні конструкції вирішили зберегти, натомість повністю модернізувавши енергоощадну систему.

Всередині колишньої автомобільної фабрики планують звести одразу три приміщення: мистецький музей, архітектурний центр та лекційну залу на 400 слухачів. А поки у будівлі працює філіал паризького Центру Помпіду. За партнерство з цим музейним фондом муніципалітет щорічно платитиме майже 2 млн євро.

Натомість громадськими просторами для мешканців слугували компактні сади, розбиті біля апартаментів. Місцем для зустрічі стала і набережна, збудована вздовж всього колишнього порту. Для мешканців і гостей району тут відкрили кафе і ресторани.

Місцеві офіси були переважно «сімейного типу», з невеликою кількістю працівників. Втім, згідно з проведеними опитуваннями, офісних орендарів дуже приваблювала якість середовища і близька транспортна доступність нового району.

На початку 1980-х років набережна норвезької столиці була закрита для містян. Вздовж живописної затоки тут розкинулася величезна портова зона, щільно забудована корабельнями, ангарами та ремонтними цехами.

Але у 1982 році муніципалітет вирішив зробити її ідеальним місцем для життя і відпочинку. Так промислова гавань стала перетворюватися на затишний багатокілометровий міський променад, який, за офіційними підрахунками, щороку відвідує близько 12 мільйонів гостей.

Впродовж реновації більшість старих промислових споруд були знесені. Проектувальники виходили з того, що кожен містянин має право на вільний доступ до води. Тому проект реновації колишнього порту, звісно, передбачав зведення житлових будинків — але не в такій кількості, щоб перетворити його на суто житловий район. За задумом, нова локація мала стати точкою тяжіння для всього міста, де б мешканці охоче проводили вільний час.

У 2015 році Акер Брюгге відкрили повторно після реновації – зокрема, було створено пірс з прямим доступом до фіорду.