У Києві зняли короткометражку про реконструкцію Поштової

Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 274 днів. За цей час ми опублікували 23464 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?

Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах

Вже більше трьох років люди позбавлені можливості комфортного проходу через Поштову площу до Колони Магдебурзького права і Паркового мосту на Труханів острів. За цей час змінилося чотири голови КМДА, Поштова площа була «відкрита після реконструкції» шість разів. Про це пише онлайн видання Містоsite.

Олексій Биков і Петро Баранов зняли короткий документальний фільм, присвяченій цій проблемі. Максим Попов написав до нього передмову.

Рухаючись містом, ми краще відчуваємо ритм часу і простору. В контексті міста рух залишається константою, водночас як суб’єкти цього руху, суб’єкти еволюції міста змінюють один одного і тому – тимчасові.

Фільм «Постійне/тимчасове» присвячений проблемі міського середовища, яке постає моделлю суспільних відносин і наслідком стосунків між людьми. Відомо, що будь-який предмет, будинок, район, місто, держава – це матеріальне втілення людських стосунків. Ця теза правильна на міському рівні: дорожні затори, занедбаність публічного простору, приватизація міських рекреаційних зон – це лише похідні від суспільних відносин. Отже, автори «Постійне/тимчасове» розкривають абсурд косметичних змін і водночас указують на необхідність зміни самої моделі наших відносин.

У центрі сюжету – сходи – метафора суспільних процесів в Україні. Ці сходи працюють і як пішохідний перехід на Поштовій площі, по якому за день проходять сотні людей. Це тимчасовий перехід, він необхідний, аби люди з Поштової площі та Володимирського узвозу дісталися набережної. Площа на реконструкції: вирито котлован, працює техніка. З велосипедами, дитячими візочками і просто сумками, перехожі долають ці сходи: зверху донизу, знизу – доверху. Дехто не помічає цих проблем через спілкування із супутником, у декого виникають проблеми за віком, хтось зупиняється, аби дати рух людині з велосипедом чи дитячим візочком, а хтось просто спостерігає за будівництвом.

Відбувається зміна. Змінюється колір огорожі сходів – вони тепер пофарбовані в кольори прапору, але проблема руху залишається. Через неспроможність (або небажання) розв’язати проблему, їй надається символічне значення. Сходи набувають додаткової функції – патріотичної. Замість вирішення проблеми, змінюється підхід до неї.

Сьогодні в українському суспільстві соціальна напруга така саме висока, як інтенсивність руху сходами. Державна пропаганда захлинається від патріотизму, втім влада не приймає якісних рішень, пересуваючи проблему в зону символічного. На Майдані люди усвідомили, що здатні міняти владу без виборів, сьогодні ж зміни накопичуються і формують передумови нового Майдану. Постає питання: що залишиться тимчасовим, а що постійним – суспільний процес або його форма – сходи?