У Сеулі почали курсувати потяги на магнітній подушці

Зроби добру справу і отримуй винагороди!
Нам як ніколи потрібна ваша підтримка. «Хмарочос» пише про розвиток міст 10 років та 317 днів. За цей час ми опублікували 26449 новин та статей. Ми потребуємо вашої допомоги, щоб продовжувати якісно працювати далі. Приєднуйтесь до Читацького товариства «Хмарочоса» та отримуйте приємні бонуси від редакції: квитки на культурні заходи в Києві, фірмовий мерч та актуальні книжки, можливість пропонувати редакції теми та багато іншого.
Стати членом Товариства | Хто ми такі?

Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах

В лютому у столиці Південної Кореї почали курсувати потяги на магнітній подушці, повідомляє Railway Gazette.

12029767_10209155057859290_5850986279246860513_o[1]

Лінія маглеву є продовженням однієї з ліній метрополітену Сеула. Ділянка довжиною шість кілометрів включає п’ять станцій і поєднує аеропорт Інчхон зі станцією метро Йонгйю. Магнітні поїзди курсують із середньою швидкістю 110 км/год.

Поїзди ECOBEE, що використовуються на цій ділянці, розроблені Корейським інститутом машинобудування і компанією Hyudnai Rotem, продукцію якої українці можуть побачити на лініях Інтерсіті+. Принцип магнітної левітації використовується на залізниці для усунення сили тертя. Завдяки магнітному полю поїзд левітує над рейкою на висоті восьми міліметрів. Для створення левітації використовуються спеціальні рейкі, під’єднані до електромагнітів. Направлювачі «обіймають» рейку, як у монорейкових поїздах, але не дотикаються до неї.

Перша лінія маглеву була збудована у Японії в 1979 році, перша європейська лінія — в Берліні в 1989 році. В СРСР будівництво маглеву передбачалося у Вірменії, але через розпад Радянського Союзу і військовий конфлікт у регіоні будівництво було заморожено. Наразі лінії маглеву функціонують у Японії, Південній Кореї і Китаї. Лінії у Великобританії і Німеччині були закриті через низький попит і труднощі в експлуатації — пасажири скаржилися на гойдання вагонів, лінії потребували великих енергетичних потужностей.

Фото: Minseong Kim