У новому році згадуємо старий – та публікуємо сім найпопулярніших публікацій 2016-го. Нічне життя міста, побілка бордюрів, пішохідні зони, мурали та багато іншого – які київські події турбували киян минулого року?

Чому білити бордюри – це ледача радянська практика?

Стаття, яка зібрала найбільшу кількість прочитань та вподобань від наших читачів присвячена білінню бордюрів. Кожен рік навесні комунальні служби виходять білити місто. Бордюри, дерева, стовпи, «жкг-арт», плитку, асфальт, а іноді навіть просто пил на дорозі треба пофарбувати у білий колір. Аргументів, чому це треба робити, у комунальників та небайдужих до благоустрою містян безліч. «Хмарочос» спробував розібратись з цією давньою традицією та пояснити, чому це абсолютно марна справа.

Городские сообщества: новая ночная культура Киева

Стаття із серії «міські спільноти» у якій Богдан Конаков розповідає про нічні тусовки Києва, нові клуби, формати й рейви зсередини, оскільки сам працює діджеєм. Крім цієї статті у серії також були матеріали про футбольних фанатів й велосипедистів Києва.

Як парк Шевченка перетворився на заповідник несмаку

У статті з коментарями архітекторів аналізуємо, як змінився класичний парк Шевченка після того, як у ньому встановили лавки різного дизайну й формату. «Лавочковий урбанізм» це добре чи погано?

Пішохідний Київ мрії: 5 вулиць в центрі, які варто перекрити для руху автівок

Разом з художницею Олександрою Степаненко «Хмарочос» уявив, як би виглядав центр Києва, якби був пішохідним. Результат сподобався не лише редакції, а й чатачам, тому стаття займає четверте місце серед найбільш популярних за 2016 рік.

Нетримання межі: чому київські стінописи не є муралізмом, стріт-артом чи графіті

За останній рік у Києві з’явилося багато нових стінописів. Більшість з них – в історичній частині міста, деякі на фасадах історичних будинків. Художник Вова Воротньов пояснює, чи доцільна така кількість муралів, звідки походить явище стінопису і які смисли має.

Доступ к реке: 6 идей, как киевляне могут получить комфортные набережные

Ми уявили, які б громадські простори біля води і набережні могли б бути у Києві, якби частину річок дістати з колекторів, а іншу частину – привели до ладу.

В очікуванні прориву: «Театр на Подолі» як провісник нової архітектури Києва

Мистецтвознавиця Олена Червоник пояснює, чому будівля Театру на Подолі  не має вписуватись у архітектурний ансамбль Андріївського узвозу.