Директор проекту з відродження Детройту розповів, що робити зі старими індустріальними зонами

Третього червня на Книжковому Арсеналі виступив із лекцією про перетворення індустріальних просторів американський урбаніст та архітектурний дизайнер Ден Кінкейд.

Ден Кінкейд. Фото: Хмарочос

Кінкейд працює з проектами, пров’язаними з перебудовою та відродженням міст чи районів у США, Європі та Китаї. Зокрема, він є директором проекту «Детройт – місто майбутнього». Сам він живе у Детройті разом зі своєю родиною.

Китайське місто Шеньчжень, у ревіталізації якого брав участь Кінкейд, – приклад міста, яке виникло нещодавно і динамічно розвивається. У 1980 році на цьому місці буквально нічого не було, а зараз це 11-мільйонний мегаполіс. Інфраструктура Шеньчженя не встигає за стрімким ростом населення.

На першому фото вгорі – початок будівництва Шеньчженя, 1981 рік. На фото, що нижче,– сучасний Шеньчжень.

Бюро Кінкейда запросили, щоб зробити деякі частини міста сприятливими для містян. Оскільки китайське місто має мікрорайонний устрій і кожен мешканець входить у невелику громаду, урбаністи вирішили орієнтуватися на ці традиційні осередки, організувавши публічні простори, навколо яких збудовано житлові хмарочоси.

«Коли місто швидко розширюється, слід пильнувати, аби лишалися кишеньки, де люди могли б збиратися і відпочивати», – зазначає Кінкейд.

Інший приклад – місто, яке існує давно, але має адаптуватися під нові умови. Таким є Детройт. Місто розвинулося майже такими темпами, як і Шеньчжень, і стало осередком машинобудівництва у 1920-х роках. Детройт фактично повністю постав протягом двадцяти років, в період коли його населення зросло з 500 тисяч до півтора мільйона. Та в 1950-і роки почався занепад, заможні люди залишили Детройт, почали занепадати цілі індустріальні райони. Також існувала різка расова сегрегація – проживання білих, латиноамериканців та афроамериканців було чітко розподілено по районах.

З 2014 року влада Детройта ініціювала проект з ревіталізації міста, який зараз очолює Кінкейд. Деякі індустріальні об’єкти зносять і будують на їх місці сучасні будівлі, але до багатьох занедбаних приміщень урбаністи застосовують принцип повторного використання – adaptive reuse. Адаптування старих об’єктів дозволяє зберегти архітектурне надбання і водночас зекономити кошти.

Тож на місці колишніх заводів і фабрик створюють музеї та культурні центри. Також бюро Кінкейда розробило кілька проектів перебудови напівзруйнованого автомобільного заводу Packard.

Завод Packard. Фото: Wikipedia

«У минулому було уявлення про те, що такі індустріальні об’єкти потрібно знести або про них забути, або перетворити у щось цілковито протилежне. Така стратегія є витратною і неефективною, тому що вона втрачає можливість підняти культурне, історичне та економічне надбання минулого на теперішній рівень і скористатися ним для подальшого розвитку», – вважає Кінкейд.

За його словами, зараз індустріальні майданчики стали місцем, де люди люблять перебувати і це вважається модним. У Детройті стала відроджуватися культура техно і почав розвиватися індустріальний дизайн. У центрі міста утворюють сади і городи, де місцеві мешканці можуть вирощувати овочі і фрукти.

Стратегію adaptive reuse можна застосовувати не лише до заводів і фабрик, але й до транспортних об’єктів. Зокрема, таким чином було перебудовано простір під естакадою в Торонто. У Північному Амстердамі підняли затонулі баржі, витягли на берег і перебудували їх на дешеві приміщення для різних сучасних проектів.

«Виміряти історичне місто можна його здатністю до пристосування до нових умов і використання старих зон для нового вжитку», – вважає Кінкейд.

Після Книжкового Арсеналу Кінкейд поїхав до Дніпра, де давав поради щодо розбудови індустріального парку Innovation Forpost на Слобожанському проспекті. Тут хочуть створити створити нові виробничі потужності з використанням енергоощадних та екологічних технологій.

Нагадаємо, нещодавно у Києві презентували концепцію розбудови Нового Подолу, який має розташуватися на місці промзони.