Нові виставки у PinchukArtCentre: наступ штучного інтелекту, міграційна криза і радянське мистецтво Львова

З 23 червня у галереї PinchukArtCentre можна відвідати три нові виставки: колективну міжнародну виставку «І знову демократія», експозиції «Перспективна» художниці Лесі Хоменко та «Червона книга: радянське мистецтво Львова 80-90-х років».

Виставка «І знову демократія» об’єднує роботи таких художників як Зо Ленард, Такаші Муракамі, Деміен Хьорст, Сондра Перрі та інших. Бйорн Гельдхоф, куратор виставки та арт-директор PinchukArtCentre, у рамках цієї експозиції пропонує відвідувачам замислитися над двома питаннями: чи повинні ми переосмислити демократію і чи потрібна нам нова модель, якій демократія програє?

У роботах митців знайшлося місце для роздумів про міграційну кризу, тоталітарні режими, виборчий процес та навіть майбутню роль штучного інтелекту.

Виставка розпочинається віршем Зо Леонард 1992 року «Я хочу президента», у якому висловлено американський погляд на демократичний виборчий процес. Бйорн Гельдхоф наголошує, що окремі його рядки є особливо актуальними для України напередодні виборів 2019 року.

Частиною виставки є також перфоманс групи Аллора та Кальсаділья. На фортепіано у досить екстравагантий спосіб викорують «Оду до радості», мелодію, що за останні сто років була символом нацистського режиму, протестів на площі Тяньаньмень, падінням Берлінської стіни, а зараз є гімном Європейського союзу.

За словами куратора, цікаво прослідкувати саме за цією трансформацією та відчути, що сьогодні ця музика все ж сприймається як заклик до радості та братерства. На противагу йому у залі представлені картини Гошки Макуги, виконані роботом. Вони піднімають питання можливого закінчення домінування людей у зв’язку з розвитком штучного інтелекту. Картини мають назву «Кінець людини» та «Леді Гамільтон із Трампом, Путіним, Каддафі та Берлусконі».

Робота сучасного японського художника Такаші Муракамі «Лев на престолі у моєму серці» була створена спеціально для виставки. «На перший погляд ця картина дуже яскрава і притягуюча, але насправді тут зображені ризики, що постають перед сучасною демократією: популізм та тоталітаризм, – пояснює Бйорн Гельдхоф. – Це хороша метафора того, що певні режими можуть здаватися дуже привабливими але, і це добре репрезентують черепи, ціна їх утвердження є надто високою».

Наступні дві експозиції презентує Дослідницька платформа, що була заснована PinchukArtCentre у 2016 році. Її метою є створення живого архіву українського мистецтва від початку 80-х років до сьогодні. Перша з виставок – «Червона книга: радянське мистецтво Львова 80-90-х років», курована Станіславом Сілантьєвим та Галиною Хорунжою.

«Ми не намагалися зробити ретроспективну виставку. Це, перш за все, біографічне висловлювання про конкретних художників. Але разом з тим, ми не відриваємося повністю він соціально-політичного контексту того часу», – розповідає Станіслав Сілантьєв. Серед представлених на виставці художників – Борис Бергер, Стас Горський, Галина Жегульська, Олександр Замковський та інші.

Іншим проектом Дослідницької платформи є персональна виставка Лесі Хоменко «Перспективна». Кураторка Ксенія Малих пояснює, що таку назву вона отримала завдяки розміщенню творчої майстерні Лесі на колишній вулиці Перспективній у Києві. Це є своєрідним ключем для розуміння виставки.

«Для Лесі основним творчим методом завжди був живопис. У цих роботах він також присутній, проте головне те, що вона демонструє у цих роботах свій спосіб мислення як художниці», – розповідає кураторка.

Виставку «І знову демократія» можна відвідати у PinchukArtCentre до шостого січня, експозиції Дослідницької платформи – до 30 вересня.

Нагадаємо, що премію PinchukArtCentre для молодих українських художників цьогоріч здобула Анна Звягінцева.