У наш час Поділ відомий своїми барами, клубами, кав’ярнями та мистецькими просторами. Однак попередні півтора століття це місце мало славу найбільшого промислового району Києва. У партнерстві з SAGA Development розповідаємо його історію.
Будинки на палях і перші заводи
Поділ завжди був місцем майстрів. З часів Київської Русі тут жили і працювали кожум’яки, дегтярі, гончарі та інші ремісники, а з середини ХІХ століття з’явилися заводи і фабрики. Індустріальною частиною став так званий Новий або Плоский Поділ. Як і 100 років тому, промислові квартали простягаються на північ і захід від історичного центру району — Контрактової площі.
Фото: Pastvu.com
За свідченнями істориків, у другій половині ХІХ століття північна околиця Подолу була брудним районом, який щороку заливали повені. Саме через це люди взагалі не селились на Рибальському острові. Поруч із ним жили рибалки, а між Подолом, Почайнинською гаванню і Оболонню був рибний базар. Звідси київська риба розходилась по інших містах Російської імперії і навіть за кордон. Микола Закревський описує поселення Рибалки на Подолі у своїй праці «Описаніе Кіева» (1868): «Так називається північна частина Києвоподолу, що примикає до Оболоні, населена переважно рибалками. У квітні та травні Дніпро наводнює цю частину міста та затоплює її; бідні місцеві мешканці примудрилися: вони, подібно до мешканців Нової Гвінеї та інших островів Тихого моря, зводять свої будиночки на високих довбнях і у повноводдя їздять від одного житла до іншого. Але наносний дніпровський мотлох пречудово кожний рік удобрює їхні городи; і ні в якому місці Києва не росте така чудова кукурудза або турецька пшеничка, як на Рибалках. Однак у цьому кутку від сирості розвиваються різні хвороби, особливо часто лютувала тут холера, і була причиною того, що багато домогосподарів після страшного розливу Дніпра 1845 року почали переселятися звідси на Лук’янівку та Куренівку».
Через повені прибережні території Подолу (теперішні вулиці Набережно-Хрещатицька та Набережно-Лугова) не заселяли, а забудовували складськими чи виробничими приміщеннями. Так само було в багатьох тогочасних прирічкових торговельних містах Європи. Коли традиційні ремесла Подолу почали втрачати своє значення, у другій половині ХІХ ст. тут з’являються заводи. В «Описании Киева» Микола Закревський пише, що на 1849 рік у Києві було 59 заводів і 14 фабрик. Але штат кожного з цих підприємств налічував з десяток людей, бо загальна кількість майстрів і робітників була лише 820 людей. Кількість фабрик зростала і на 1860 рік їх було вже в чотири рази більше. Більшість була саме на Подолі. На них робітники виготовляли цеглу, черепицю, тканини, свічки, мило і навіть карети. На перше місце вийшли харчові та переробні підприємства, а також численні парові млини, лісопильні та портові склади. Пізніше на Подолі працювали вісім великих млинів.
У 1862 році з’явилось одне з найстаріших підприємств Києва — сталеливарний завод. З 1913 року підприємство почало випускати буксирні пароплави. За радянських часів завод, який знаходився біля залізничного вокзалу, розширили ділянкою на Рибальському острові, перепрофілювали на суднобудівельний і назвали «Ленінська кузня». У 1932 році на території заводу з’являється суднобудівна верф.
Пивзавод М. В. Ріхерта. Фото: Pastvu.com
Однією з найстаріших промислових садиб Подолу називають ділянку на розі сучасних вулиць Кирилівської та Нижньоюрківської. Ці землі раніше належали Кирилівському монастирю та використовувались для спиртового виробництва в XVIII ст. Потім на цьому місці збудували пивзавод М. В. Ріхерта (Кирилівська, 35), а поряд – «Товариство Київського пивоварного заводу». Підприємство М. В. Ріхерта донедавна діяло як завод солодових екстрактів, а друга будівля стала відома киянам як пивзавод «Поділ» (вул. Кирилівська, 41). Окрім пивзаводів, на Кирилівській з’явились маслоробний завод Лур’є (наразі Київський комбікормовий завод), два дріжжово-винокуренних, кахляний, цегляний і цементний. Останній мав назву «Фор» і був зведений 1898 року на Куренівці за проектом архітектора В. Городецького, який був його співвласником.
У 1898-1900 рр. на Подолі побудували нову центральну електричну станцію Києва. На вулиці Андріївській зберігся весь комплекс її споруд та механізмів, які мають статус пам’яток архітектури, науки і техніки.
Центром київської промисловості Поділ стає в останні десятиліття ХІХ і на початку ХХ століття. Переважно підприємства будували вздовж Кирилівської вулиці і на Куренівці. «Після спорудження Гавані подальший розвиток планувався як промислово-складський. Це було передбачено проектом київської окружної залізниці 1902 року і при цьому планувалося створити нову вулицю паралельно Кирилівській», – згадує Іван Парнікоза в монографії про київські острови та прибережні урочища на Дніпрі.
Фармацевтичний завод. Фото: Pastvu.com
Ідеальний заводський район
У 1934 році до Києва переносять столицю УСРР і розпочинають роботу над генеральним планом міста. Промисловість Києва визнається як основний фактор розвитку міста та посідає в плануванні головне місце. Містопланувальники тих часів кажуть про необхідність відокремлювати промислові райони через поганий вплив підприємств на сусідні житлові райони, скупчення промислових будівель і необхідність у транспортних шляхах. Говорять про потребу не допустити промислові будівлі в жилі райони, щоб зберегти вільні землі під житлові будинки. Нагадаємо, що у 1933 році в Києві жило 625 тисяч людей.
«Подільсько-Куренівський район добре забезпечений водними та залізничними шляхами сполучення, досить відокремлений від усього міста високими схилами київських гір, а це має велике значення для захисту жилих районів від північних і північно-західних вітрів. Його доцільно залишити основним фабрично-заводським районом Києва, не даючи витягтися в напрямі Приорки, щоб не ставити під небезпеку охоплення всієї західної частини міста димом, запахом, шумом тощо», – пише професор П.П.Хаустов у статті «Контури генерального плана Києва» за 1934 рік. Натомість Глибочицько-Дорогожицький район він вважає за доцільне ліквідувати, бо він «не має самостійного промислового значення і будь-яких серйозних підстав для подальшого самостійного існування».
Київський судоремонтний завод. Фото: Pastvu.com
У 1930-х розміщення нових промислових підприємств викликало до життя на березі Дніпра ще один промисловий район — нижню Теличку. Саме тоді намітили збудувати промисловий порт на нижній Теличці та розширення порту на Подолі, бо «теперішня гавань на Подолі не може сповна задовольнити потреби зростаючого вантажообороту».
Робітників Подольсько-Куренівського промислового району забезпечили садибними площами в сусідніх районах — Глибочиці, Татарці, Лук’янівці, Куренівці та на Пріорці. При цьому поруч з освоєнням під житло ряду нових садибних територій зменшувалося значення Подолу як жилого району. «Кількість людності на Подолі зменшується і мусить скоротитися з 70 тисяч у 1933 році до 35 тисяч у 1945 році. Причини, що зменшують значення Подолу, як жилого району, такі: розвиток порту потребує забезпечення достатніми площами складських територій коштом жилих кварталів. Так само повинні бути заброньовані території для організації ділового центру цього району. Нарешті, санітарно-гігієнічні умови тут дуже несприятливі для житла», – пише Хаустов.
Київський порт. Фото: Pastvu.com
У радянський час на Подолі з’являються нові підприємства, часто на місці старих київських фабрик і заводів. Це Київський суднобудівний і судноремонтний завод «Нова Кузня» (КССРЗ), фармацевтичний завод «Фармак», нові підприємства на Кирилівській.
Занепад промислового Подолу почався в 90-ті роки — тоді ж почала занепадати промисловість по всій Україні. Остаточно промислові території деградували у 2000-ні роки, більшість з них не використовується по 10-20 років.
Житло замість промзони
За чинним генеральним планом Києва промислові території на Подолі визначені як промислово-комунальні. Проте, у текстовій частині генплану йдеться про реабілітацію та забудову промзони: «З метою реабілітації природного комплексу передбачається винесення промислових підприємств за межі прибережних захисних смуг р. Дніпро та інших об’єктів водного фонду міста – виробництв Подільсько-Куренівського промрайону, промрайонів Теличка, Пирогово, з острова Водників. Вивільнення ділянок для нового житлового будівництва рекомендовано у промислово-комунальних зонах, які можуть органічно бути включені в сельбищні райони й розміщені без порушення санітарно-гігієнічних нормативів». Зокрема, під поліфункціональну забудову (житло, офіси, ТРЦ тощо) генплан-2020 пропонує південну та центральну частину Подільсько-Куренівського промислового району.
Деякі території подільської промзони генплан-2020 визначає як цінні, зокрема, в районах гавані та Кирилівської. Значну частину території займають озера, які оточують цей масив із заходу вздовж колишньої річки Почайни. Зі сходу до нього прилягають великі затоки Дніпра. У генплані написано, що ці затоки та прилеглі до них вільні від забудови території і ділянки вздовж Дніпра (далі на південь до стрілки Рибальського півострова) входять до зони охоронюваного ландшафту.
Рендер: ЖК RYBALSKY
Забудова в подільській промзоні вже почалась. Наразі на Рибальському острові триває будівництво житлового району і ЖК Rybalsky. На території заводу, який у минулому називався «Ленінська Кузня», планують розпочати масштабний будівельний проект. Скоріш за все, це буде житловий масив зі школами, дитсадками та комерційною нерухомістю.
На місці Київського річкового порту, між Рибальським мостом та Судноремонтним заводом вздовж вулиці Набережно-Лугової, – є плани здійснити реновацію території порту, перетворивши її на житловий район. Біля запланованого району має проходити нова гілка метро метро на Троєщину, яку збираються будувати в Києві вже багато років. Архітектори хочуть зберегти в ЖК деякі промислові об’єкти, зокрема великий вантажний кран і створити пішохідну набережну з доступом до води.
Червоним виділена територія здовж вулиці Набережно-Лугової. Зображення: Architectural Prescription
У районі Київського шовкового комбінату між вулицями Костянтинівською та Кирилівською планують побудувати новий житловий комплекс під назвою Amsterdam.
Проекти і візії подільської промзони
Велика кількість промзон на Подолі розриває туристичні маршрути в історичному районі Києва. Тому освітня платформа CANactions та SAGA Developmnet організувала в 2018 році міжнародний конкурс на розробку концепції розвитку громадського простору Нового Подолу (частина історичного району від Нижнього Валу до вул. Оленівської, а також набережна вздовж вулиці Набережно-Хрещатицька). Організатори пояснювали мету конкурсу тим, що наразі приватні компанії починають відбудовувати нові райони на місцях колишніх промзон, але чинна рекреаційна, громадська та туристична інфраструктура не поєднана з цією територією. Для вирішення цієї проблеми було вирішено провести конкурс на кращу концепцію розвитку громадського простору Нового Подолу. Перше місце в конкурсі виграв проект бельгійської студії OMGEVING, який передбачає максимальне озеленення простору, широкі вулиці та міст для велосипедів і пішоходів через річку.
Зображення: Architectural Prescription
У митців є своя візія розвитку промзони. Два роки тому в фонді ІЗОЛЯЦІЯ, який ревіталізував частину території Київського суднобудівельно-судноремонтного заводу, відбулась виставка Living by Industry, присвячена трансформаціям промзон у Північній Англії та Україні. Її куратори з Великобританії — архітектор Пол Джонс та урбаніст Нік Данн розробили концепцію подібної реновації для Подолу. Замість пустирів і цехів вони запропонували створити креативний квартал з мистецькими майданчиками, зонами відпочинку, культурно-освітніми проектами і художніми студіями.
За даними дослідження Агентів змін, унікальні види на індустріальну зону Подолу та Дніпро приваблюють жителів Києва і туристів. Закритий Рибальський міст потрапив у перелік улюблених місць місцевих жителів. У 2017 році команда дизайнерів зробила урбаністичне дослідження Кола Подолу – території в радіусі одного кілометра навколо Контрактової площі. З’ясувалося, що район Старого Подолу є діловим, а не житловим, але в ньому гостро бракує громадських просторів та озеленення. Для всіх, кому цікаво пройти Колом Подолу, «Агенти змін» зняли відеогайд. У грудні 2018 року команда презентувала візію нової набережної як доступної, чистої та активної території.
На Подолі стартував масштабний проект – незалежна студія «Постпромисловий Київ. Трансформації в Україні», організована в рамках співпраці Массачусетського технологічного інституту (MIT) та компанії SAGA Development у партнерстві з Urban Curators. Студія має на меті проаналізувати та розробити сценарії трансформації частини промислового району Подолу в Києві.
Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 279 днів. За цей час ми опублікували 23497 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?
Коментарі:
*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті