Майже рік тому дніпровський забудовник «Дайтона-Груп» почав вирубувати дерева на схилі Протасового Яру. Нещодавно він отримав дозвіл на зведення тут трьох 30-поверхових житлово-офісних будинків із власним торговельним центром — і став заздалегідь продавати у них квартири.
Втім, ці амбітні плани можуть полетіти шкереберть: мешканці Солом’янки, вкрай роздратовані тим, що в них забирають величезну зелену зону для відпочинку, обіцяють «дайтонцям» нечуваний спротив. «Хмарочос» відвідав акцію протесту, яку містяни влаштували цієї суботи просто біля будівельного майданчика, щоб дізнатися — наскільки рішуче вони налаштовані?
«Дамо рубати одному — і тут рубатимуть всі»
На місце зустрічі, що біля входу до Національного інституту Амосова, я прибуваю із запізненням: поблизу немає жодної станції метро, напряму сюди ходить тільки одне маршрутне таксі — не надто справний «Богдан», що вряди-годи чхає вихлопною трубою. Поки він поволі тягнеться вгору, наближаючись до потрібної зупинки, здалеку помітно, як біля неї блимають синіми вогнями автівки патрульної поліції.
Тут, вздовж вулиці Амосова з боку Протасового Яру, вже стоїть строкатий паркан, де бетонні блоки сусідять із зеленим профнастилом. Мітингарів не видно, натомість біля заїзду на новопосталий будівельний майданчик чергують спецпризначенці та з півдесятка хлопців у темно-оливковому тактичному одязі — це представники приватної охоронної фірми, які днями допомагали огороджувати ділянку під будівництво. Вони явно нудьгують і весь час щось клацають у телефонах.
Біля входу до інституту помічаю охайно вдягнену літню жінку, яка тримає у руках вже заповнені підписні листи проти забудови Протасового Яру. Вона представляється Світланою, каже, що здавна мешкає в одному із сусідніх будинків і що цей антизабудовний протест — чи не перший мітинг, на який вона свідомо вийшла.
— Ось тут, прямо за огорожею, — Світлана маше рукою в бік паркану, «тактики» на мить відриваються від телефонів, — була стоянка для тих, хто привозив своїх родичів до клініки Амосова на консультацію чи операцію. Тепер забудовник її просто «віджав», а ви, любі друзі, ставайте на тротуарах!.
Ми спускаємось вниз, на Протасів Яр, куди, за словами жінки, вже перемістився мітинг. Дорогою кілька разів зупиняємося — зустрічні перехожі охоче заповнюють підписні листи і запевняють, що підключать до акцій протесту всіх своїх сусідів.
— Дайте-но мені підписати! — перестріває нас жінка з кремезною собакою на поводці. — У країні міжвладдя, то вони, гади, й полізли! Скажіть, куди приходити, у нас весь будинок підпишеться, я вам гарантую!
— Ця забудова страшенно розізлила людей, які тут живуть — розповідає Світлана. — Сьогодні на акції (учасників — ред.) ще не надто багато, бо немало людей роз’їхалися на свята. Для нас Протасів — це оаза у задимленому місті, де ми всі гуляємо, відпочиваємо, дихаємо на повні груди. Забудовник стверджує, ніби він забрав захаращений пустир і наведе там красу, але мовчить про те, що ми постійно там прибираємо і висаджуємо нові дерева. Ви знаєте, немає більшої краси, ніж чисте повітря і багато зелені! І якщо ми дамо рубати її одному — то тут рубатимуть всі. І вони захочуть рубати, бо майже весь яр вже розпродали забудовникам. Але у Києві ще безліч закинутих заводів — йдіть і будуйте там!.
«Адвокат забудовника — гірше тітушки»
Чим ближче підходили ми до місця проведення мітингу — тим гучнішим ставав стукіт молотків, що доносився з яру. Як з’ясувалося, частина активістів вирішила зацвяхувати дерева, щоб унеможливити для забудовника їхню подальшу вирубку – мовляв, через ці цвяхи може зламатись бензопила.
— Це найперше, що зараз маємо зробити, — пізніше пояснить своїм супутникам молода жінка в окулярах. — Бо потім просто не буде що захищати…
Здається, тут, у Протасовому Яру, зібралося значно більше силовиків, ніж нагорі, на Амосова. Вздовж крайньої смуги запарковано кілька поліцейських автобусів, а місцеві «специ» вже були вдягнені у чорні маски і шоломи.
Фото автора
Сам мітинг, що загалом налічував близько сотні людей, був дещо розпорошеним. Загалом серед присутніх було зовсім обмаль пенсіонерів; натомість переважала молодь і містяни у віці за тридцять. Менша їх частина перебувала на галявині, а більшість заглибилася у ліс — туди, де у минулому році забудовник почав вирубати насадження.
Там, серед звалених стовбурів, у них сталася сутичка з групою приватних охоронців, які не давали активістам цвяхувати інші, ще незрублені дерева. Аргументували це тим, що ця ділянка безпосередньо належить забудовнику. У розбірки одразу втрутилися «чорні шоломи» — але чомусь зайняли позиції майже в одному ряду з «чопівцями».
— Якщо вони нагнали сюди стільки тітушок, — вголос розмірковує якийсь хлопець, — то з документами, здається, у них все погано.
Прийшов сюди і адвокат забудовника, молодий хлопець, зовсім неофіційно вдягнений у джинси, кросівки і джемпер. Саме йому перепадало на кислички від роздратованих містян — хоча й лише вербально.
Він намагався заспокоїти людей тим, що девелопер може будувати на орендованій землі те, що запланував, оскільки має на це всі документи, і тому претензії мають бути не до нього, а до чиновників, які видали йому ці дозволи…
— А тут взагалі є хтось з КМДА? — кричить хтось з натовпу.
— А навіщо? Вони вже гроші отримали, — насмішкувато відповідають йому з іншого боку.
Фото автора
Крім того, вів далі юрист, девелопер готувався до цього будівництва впродовж цілого року — і попри це негайно зупинив роботи, щойно отримав таку рекомендацію від КМДА. Люди ж, яких мітингарі незаслужено називають «тітушками», це, насправді, співробітники професійного охоронного агентства Foxtrot-13, з яким було підписано офіційний договір…
— А ви можете сказати цим професіоналам, щоб вони відійшли і не кидалися на людей? — запитують з перших рядів.
Адвокат відповідає, що, на жаль, не може, адже на них має вплив лише генеральний директор, який, як на біду, загубився десь на будівельному майданчику…
— Друг, та ти гірше тітушки! — починає кричати на нього інший хлопець. — Ти тут стоїш, щось вигадуєш, крутиш, а твої роботодавці вирубають наші парки, шмат за шматом! Ти йшов вчитися на адвоката, щоб відстоювати правду, а замість цього відробляєш копійочку у забудовників, сьогодні в одного, завтра в іншого! Ганьба тобі, сором!
На цьому адвокат остаточно знітився, але й продовжувати з ним розмову ніхто не став.
Напівповалений паркан, напівперекритий рух
Тим часом до лав мітингарів повернулись «шипувальники», які зацвяхували частину дерев по периметру будівельного майданчика. Було вирішено спуститися до проїжджої частини і закінчити акцію так само, як попередню — перекривши рух на нерегульованому пішохідному переході, приблизно посередині Протасового Яру. А вже з наступного тижня, долучаючи до протестного руху нових учасників, не лише тиснути на девелопера, але й «проводити роботу» з чиновниками і правоохоронцями.
Фото автора
— Зараз відбувся, що називається, «смотр сил» і ми впевнилися, що можемо збитися докупи, — пояснює «Хмарочосу» місцевий мешканець Ігор. — Більша частина тих, хто прийшов сюди — це солом’янці; фактично, сусіди, які зможуть достатньо швидко домовитися між собою про подальші дії. Ми вже створили координаційні групи у соцмережах, працюємо над організаційними питаннями, залучаємо наших сусідів і вже незабаром почнемо серйозно турбувати всіх чиновників, які вирішили, що наші зелені зони можна спокійно забудувати — і нікому нічого за це не буде.
По дорозі до переходу частина активістів, несподівано для «чопівців», спробували звалити паркан, за яким девелопер вже встиг розмістити відділ продажів. Доволі швидко на нього накинули трос і почали розкачувати конструкцію — настільки вдало, що майже вдалося повалити одразу кілька бетонних секцій. Паркан врятували «чорні шоломи», які скинули з нього трос — і разом з ними вздовж бетонної стіни живим кордоном вишикувалися «фокстротівці».
Ця сутичка не мала продовження, хоча під ногами поліцейських раптом вибухнула петарда, а ще одна — полетіла у напрямку фургона, в якому, за словами протестуючих, сюди привезли охорону.
Фото автора
Перекриття переходу також тривало недовго. Задум був простим: поки колона протестувальників двічі переходила «зебру», кілька активістів підходили до водіїв і перепрошували за тимчасові незручності. Вони швидко і стисло розповідали, чому змушені зупиняти рух («Якщо тут вирублять ліс і збудують висотки, вам доведеться стояти у ще гірших заторах»), після чого пропускали їх далі.
Громадському транспорту давали дорогу одразу — тож за двадцять хвилин між водіями та демонстрантами практично не виникало конфліктів.
Фото на заставці: Олександр Анісімов
Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 278 днів. За цей час ми опублікували 23486 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?
Коментарі:
*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті