Випускники курсу Urban Design під кураторством Максима Головка («Агенти змін») 27 грудня представили свій проєкт реконструкції головного вокзалу Києва. «Хмарочос» занотував, з якими проблемами зіштовхнулися проєктувальники — і як саме пропонують їх вирішити.

Транспорт і паркування

«Сьогоднішня Вокзальна площа — це постійні конфлікти між пішоходами та водіями. При цьому більшість проєктувальників, які раніше працювали над ідеями її реновації, навіть не бралися їх вирішувати.  

Відтак увесь місцевий простір перетворився на суцільну парковку. Навіть автостанція, облаштована поруч з вокзалом, це радше «відстійник» маршрутних автобусів, незручний і дискомфортний для пасажирів. 

Тут всі заважають один одному. Люди, які приїжджають сюди автобусом чи тролейбусом, змушені йти кілька десятків метрів від зупинки до центрального входу, пробираючись крізь заставлені машинами смуги. 

Ще гірше буде тим, хто захоче скористатися трамваєм. Адже від Старовокзальної площі, трамвайної кінцевої, треба йти до вокзалу майже півкілометра через надземний перехід, захаращений торгівлею. І цей перехід настільки неінклюзивний, що навіть ескалатори тут часто відключені. Єдиний вихід зі станції метро «Вокзальна» вже давно працює на межі пропускної здатності, а велоінфраструктура — просто відсутня.  

Крім того, тут вкрай неефективно працюють нещодавно встановлені делінеатори. Наприклад, перша смуга біля входу до вокзалу, виокремлена для висадки пасажирів, найчастіше запаркована. Тож автівки змушені тягнутися іншою смугою, постійно очікуючи, поки люди перейдуть «зебру». 

Проблему паркування міг би вирішити підземний паркінг. Але його будівництво давно закинули, тож містяни продовжують залишати свої авто, де зручніше.  

Головним пріоритетом Вокзальної площі повинні стати пішоходи. Ходити тут пішки має бути зручно, доступно і безпечно. Для цього ми пропонуємо закрити заїзд на вокзал через вулицю Петлюри — звісно, тільки для приватних автівок. Вони зможуть заїжджати сюди лише через вулицю Толстого, де місто має добудувати давно обіцяний двоповерховий паркінг. Оскільки він стане єдиним місцем, де можна буде залишити автівку, то й завершення цього будівництва буде економічно доцільним. 

Натомість до вокзалу слід підводити громадський транспорт. Ми пропонуємо повернути сюди трамвай, який раніше привозив людей просто до центрального входу. Це набагато зручніше, ніж іти півкілометра, долаючи круті сходи. 

Інша смуга передбачена для автобусів та тролейбусів, вони не пересікатимуться, а, відтак, не будуть конфліктувати. І, звичайно, тут має бути облаштована велопарковка.  

Вода і озеленення

Опитування, які ми провели серед користувачів вокзалу, показують, що людям дуже не вистачає рослинності. Зараз довкола вокзалу є лише кілька умовно зелених зон. Як правило, це газони, за якими ніхто не доглядає — і влітку вони перетворюються на пустки, випалені сонцем. Відтак тут просто немає скверів, де люди могли б відпочити. 

Також навколо майже не працює система водовідведення. Це можна помітити після кожного, навіть невеликого дощу. Тоді територією вокзалу стає неможливо ходити, не замочивши ніг. Щоб показати масштаб проблеми, ми створили спеціальну «мапу калюж», де позначені численні місця, які одразу затоплює.

І це серйозна проблема: через кліматичні зміни ми поступово перетворюємося на країну із субтропічним кліматом. Це означає, що у нас дощитиме все більше і частіше. При цьому Київ інтенсивно забудовують, закатують в асфальт, вулицям вже не достатньо самої лише зливової каналізації, щоб справитися з опадами. І така ситуація склалася у містах по всьому світу, навіть там, де значно краще облаштована зливовка. 

Саме тому в прогресивних містах давно висаджують дощові сади. Вони поглинають воду з дахів, вулиць і доріг, очищають її та відводять у міські річки. В Гельсінкі вибудували цілу міську стратегію, яка має об’єднати всі місцеві сади у єдину екологічну систему, схожий проєкт реалізують і в Торонто.

На нашу думку, Вокзальній площі дуже не вистачає таких садів. Тому ми пропонуємо облаштувати їх по всій території — і, до того ж, засадити нові пішохідні простори деревами з великими кронами. Слід фокусуватися на рослинності, що є стійкою до спеки та морозів і за якою не потрібно весь час наглядати. 

Нові алеї мають з’явитися, зокрема, всередині кілець громадського транспорту і вздовж вулиці Петлюри. Вони стануть справжнім прихистком від спеки і дощу, а сама площа більше не нагадуватиме розпечену пательню. 

Чудовим прикладом може слугувати Будапешт, де облаштували простір біля місцевого транспортного хабу (залізничний вокзал, дві автобусні станції та кінцева метро). Більше половини його площі займають саме зелені насадження.

Громадські простори і безбар’єрність

З нинішньої Вокзальної площі хочеться якнайшвидше втекти. Зараз вона не виконує жодних функцій, крім транзитної. Тут можна лише кудись пройти, щось перекусити та десь постояти. Причому це стосується і площі, і вокзальних приміщень (головного вестибюлю та виходів до колій).   

Майже весь вільний простір на Вокзальній площі зайнятий автівками. Їх доводиться постійно оминати або перебігати їм дорогу. Наявні пішохідні маршрути — зовсім не про комфорт: тут немає ні лавок, ні затінку, ні цікавих локацій, де можна було б затриматись. 

При цьому містяни потребують нових громадських просторів. Згідно з результатами нашого опитування, їм подобається локація біля Південного вокзалу — і якщо потрібно чекати поїзд, вони чекатимуть саме там.   

Площу біля центрального входу потрібно переформатувати, наповнити її новими сенсами.  Після запропонованої нами оптимізації транспортного руху тут виникне великий пішохідний простір. Для нього необхідно передбачити якомога більше опцій, які приваблюватимуть людей проводити тут більше часу. 

Велику увагу варто приділити навігації, безбар’єрним рішенням та візуальним орієнтирам, завдяки яким містяни розумітимуть, куди і навіщо їм треба йти. Ще одна наша пропозиція — облаштувати навіси вздовж головних точок площі, щоб у разі негоди люди могли спокійно дійти від метро або зупинок наземного транспорту. 

ТРЦ і культурні хаби

Коли ми запитували респондентів про їхнє враження від Вокзальної площі, вона не подобалася майже всім. Містяни скаржилися, що тут некомфортно перебувати. Крім того, вокзал оточений локаціями, які або недоступні, або там просто немає чим зайнятись. Фактично, навколо вокзалу розкинулася величезна територія, відрізана від міста.  

Вона складається з чотирьох великих об’єктів: завод «Ленінська кузня», оптовий ринок, автостанція і режимна територія ТЕЦ. Це території, які використовуються не надто ефективно. Скажімо, автостанція — це скоріше місце, де залишаються на ніч маршрутні автобуси; ринок перебуває у доволі занедбаному і захаращеному стані, а «Ленінська кузня» може похвалитися хіба що великим пабом, облаштованим в одному із заводських приміщень.

При цьому, коли ви приїжджаєте на Вокзальну, у вас зовсім невеликий вибір, куди сходити — це McDonalds і кафе «Дрова». І це на одній з найзавантаженіших площ міста!

Респонденти неодноразово наголошували: коли зачиняється McDonalds, з ним «зникає» і більша частина доступних на вокзалі опцій — поїсти, посидіти, зарядити телефон. 

Ми дійшли висновку, що тут потрібно якомога більше мультифункціональних зон. Величезні й малодоступні території навколо вокзалу слід розбити на менші об’єми, перетворити їх на компактні квартали, включені до міської тканини, започаткувати нові інклюзивні зв’язки між ними. 

Ми пропонуємо облаштувати громадські простори, зокрема, навколо нових зупинок громадського транспорту і вздовж річки Либідь, поки що закутої у колектор. Вони стануть своєрідними «магнітами» для людей і значно додадуть вартості землі.  

Рано чи пізно прилеглі до вокзалу території почнуть освоювати девелопери. Тому наша пропозиція — робити тут квартальну і малоповерхову забудову, яка ніби «замкне» Вокзальну площу, зробить її більш компактною і затишною. 

Також тут потрібен правильно спроєктований ТРЦ, оскільки вокзалу необхідне місце, куди зайдуть якісні сервіси та різноманітний рітейл. А ось на території заводу може виникнути справжній культурно-креативний хаб: тут є чудові зразки промислової архітектури, які слід реставрувати і наповнити новими функціями. Так сталося, наприклад, з «Арсеналом».  

Відновлена Либідь і велодоріжки

В минулому столітті Либідь, велику і повноводну притоку Дніпра, замурували в колектор. Сьогодні ж потрібна її ревіталізація. 

Якщо звернутись до світової практики, ми побачимо, що найрозвиненіші міста прагнуть заново відкривати свої річки і облаштовувати вздовж них інклюзивні громадські простори. Найяскравіший приклад — це, звісно, Сеул, де містяни спочатку навіть протестували проти відродження річки. Сьогодні такі річки позитивно впливають на міську екологію, а їхні набережні стають одними з найпопулярніших локацій міста. 

Так і набережна відновленої Либіді може стати справжньою атракцією для всього міста, якщо подбати про її інклюзивність та доступність. Для цього вздовж ріки потрібно облаштовувати не лише пішохідні маршрути, але й якісну велоінфраструктуру. Сама ж Либідь має бути інтегрована до єдиної системи водовідведення та озеленення».