24 вересня на вулиці Саксаганського у Києві був знесений будинок Лошевича — двоповерхова історична садиба, яка, за словами краєзнавців, простояла тут щонайменше півтора століття.

Це був один з найстаріших оригінальних будинків району Нова Забудова, який виник в Києві в середині ХІХ сторіччя. Більше про цей район ви можете прочитати у нашій статті.

З’ясувалося, що на її місці планують звести «адміністративну споруду», з’явився і паспорт майбутньої забудови: п’ятиповерховий будинок з цегляно-скляним фасадом. 

«Хмарочос» зустрівся з бізнесменом Арменом Варданяном, який минулого року придбав цю садибу, а нещодавно замовив проєкт її реконструкції. Він розповів, чому вирішив реконструювати стару будівлю, скільки підбирав архітектурні рішення для нової — і як хоче порозумітися з обуреними містянами.    

Садибу Лошевича знесли у той же день, коли Київрада мала проголосувати за виділення землі власникам ще сімох історичних будинків — фактично, для подальшої їхньої забудови.

Це дуже дивний збіг. Я придбав цей будинок ще у листопаді 2019 року — і тоді купував його лише для того, щоб здавати в оренду. Але з ним майже одразу розпочалися проблеми…

Раніше на Саксаганського та Жилянській було кілька таких невисоких будівель. Їх знесли ще у 1980-90 ті роки.

Тобто спершу реконструкція не планувалася?  

Це рішення прийняли тоді, коли у стінах стали з’являтися нові тріщини, а цегла, що одного разу обвалилася з будинку, мало не травмувала перехожого. Та й орендаторам — ветеринарній кліниці, медикам, «Новій Пошті» — стало просто неможливо там працювати через аварійні комунікації. Вода, світло, каналізація, інженерні мережі — все це потрібно було робити заново.

Попередній власник цим не опікувався?

Коли ми провели технічне обстеження будівлі, то було просто незрозуміло, як вона взагалі простояла весь цей час. Думаю, це могли б підтвердити всі, хто бував всередині та бачив, як тут буквально кришилися стіни. На жаль, люди, які володіли будинком до нас, мало цим переймалися. Фактично, він вже давно виконав свою функцію.

Але можна було провести реновацію будинку, зберігши його оригінальну архітектуру.

Так виглядала садиба у 1980 році. Фото: Василь Галайба

Ще на етапі придбання будівлі, ми старанно вивчали всю її документацію, зверталися до Міністерства культури та пам’яткоохоронців, для нас це було принципово. Але звідусіль отримали відповідь, що він не є — і ніколи не був — пам’яткою культурної спадщини. Його навіть не пробували вносити в реєстр.   

Зазвичай цей процес дуже тривалий: поки будуть зібрані всі документи та пройдені всі інстанції, може пройти кілька років. Службовців, які опікуються пам’ятками, надто мало, а платять за цю роботу копійки. 

Скажу чесно: я не бачив у ній (садибі — ред.) жодної архітектурної цінності. Так, це стара будівля. Але якби ж вона хоч була у хорошому стані… Та після технічного обстеження стало зрозуміло, що реконструкція була єдиним можливим варіантом.   

А от поряд із нашою будівлею, з обох боків, вже пам’ятки культурної спадщини: саме їх потрібно охороняти, захищати від руйнування та спотворення. І, до речі, їхні жителі підтримують наш проєкт…

Ви багато з ними спілкувалися?

А я — теж місцевий мешканець, живу в Києві з 1993 року, мене і мою родину знають всі сусіди. Я дуже люблю Київ, я проти скляних бізнес-центрів і одоробних висоток на його красивих вулицях. 

Але чому підтримують сам проєкт?

Наш проєкт передбачає, що ще до початку будь-якого будівництва ми зміцнимо фундаменти їхніх будинків-пам’яток, які вже «пливуть» — і ніхто з цим нічого не робить. Тож це стало нашим зобов’язанням. Вони, натомість, запропонували нам, яка організація при Мінрегіоні може зробити для цього експертизу, щоб її висновки вже ніхто не піддавав сумніву.

Крім того, наш проєкт зберігає архітектурний ансамбль вулиці: він не лізе вгору, йде на рівні сусідніх будинків, налічуючи лише п’яти поверхів, це принципово. Відтак, ця частина Саксаганського залишиться зручною і красивою, мешканцям це подобається. А так би сюди міг зайти інший забудовник, щоб вигнати, приміром, чергового «монстра». 

Тож зараз ми плануємо розпочати геологічні роботи, щоб зрозуміти, як саме потрібно буде укріплювати і наш фундамент, і їхні. Це також одна з причин, чому потрібно було реконструювати будинок.   

Якою ви бачили нову будівлю в цьому місці?

Мені дуже подобається,  як виглядають будинки в центрі європейських міст: комфортні вулиці, небагато поверхів, ніхто не нависає над сусідом. Тому і завдання було — проєктувати не вище сусідніх будинків. 

Але мені також хотілося, щоб будівля була красивою, мала свій стиль, тому я вирішив, що фасад має бути оздоблений цеглою. Архітектор ще додав у проєкт скла, мовляв, такі тенденції у Києві.  

При цьому вже запримітили, що він дуже схожий на будинок Cartier в Нью-Йорку, спроєктований архітектурним бюро A.Masow.  

 Це потрібно буде запитати у архітектора, який підготував саме такий варіант. Він нам сподобався найбільше з усього, що пропонували, але, насправді, для мене не принципово, яким буде фасад. 

Так, ми вже вклали гроші у проєкт, але я готовий вкладатися і в його коригування, вислухати пропозиції киян, виставити варіанти на обговорення. Важливо, щоб будинок формував єдиний ансамбль, але виглядав сучасно, не псевдоісторично.

Також слід сказати, що тут ми відмовилися від підземного паркінгу. Я проти того, щоб рити такі котловани серед історичної забудови і додатково руйнувати її фундаменти. 

Неподалік від вашого об’єкта, на Жилянській, інший забудовник отримав через суд дозвіл на проєктування 35-поверхівки, хоча його також обмежували дев’ятьма поверхами.  

Я тільки за те, щоб нас контролювали і бачили, що від свого слова ми не відступаємо. Тут історичний ареал, у нас є зобов’язання перед сусідами — і відповідальне бачення, якою має бути наша вулиця. Ми не женемось за квадратними метрами і комерційними площами.   

Останні роки резонансні проєкти стали виносити на розгляд містобудівної ради КМДА, хоча з юридичної точки зору її повноваження не надто зрозумілі.  

Якщо це буде прийнятним для громадськості — без проблем. Або можна провести архітектурний конкурс…

Я взагалі доволі довго, кілька місяців, вибирав остаточний варіант нового будинку. І не знаю, який врешті-решт сподобається людям. Але, в будь-якому разі, всі інші варіанти фасадів будуть набагато дешевшими, ніж той, який ви бачите на паспорті. Зараз має бути фасад з цегли ручної роботи, причому з усіх боків будівлі.  

На проєкт якось впливає те, що місто відмовило вам у купівлі земельної ділянки під садибою?  

Жодним чином, ми залишилися просто її орендарями. Частина цієї ділянки знаходиться на червоній лінії, тому її придбання було неможливим.