Леонід Антонєнко. Фото з Facebook-сторінки

Леонід Антонєнко, депутат Київради нинішнього скликання, який вирішив не переобиратися на виборах 25 жовтня, поділився спостереженнями про діяльність депутатів.

Антонєнко – юрист родом з Одеси. 2015 року став депутатом Київради від «Самопомочі», а після саморозпуску останньої став членом «Київської команди». Очолював комісію з питань власності. Рух «Чесно» звертав увагу, що Антонєнко не голосує щодо значної частини питань, які виносяться на сесії. Сам депутат пояснив, що не голосує щодо того, в чому не розібрався.

Про голосування наосліп

З цим, власне, й пов’язане перше його спостереження: депутати мало цікавляться заплутаними, але важливими системними документами і голосують за них, не розібравшись у написаному.

Для прикладу, на засіданнях комісії з питань власності депутати могли годинами запекло сперечатися на такі теми, як пайові внески забудовників. Але проголосували за прийняття довгого і нудного документа з громіздкою назвою, на 15-й сторінці якого непомітно скасовувалося право комісії розглядати ті самі питання про пайові внески. Коли депутати зіштовхнулися з наслідками свого ж рішення, були дуже обурені.

За словами Антонєнка, у такий же спосіб – за відсутності уваги з боку київських депутатів – у вересні минулого року провели законопроєкт про скасування пайової участі забудовників у розвитку інфраструктури. Влітку цього року без обговорення провели проєкт рішення, який позбавляв депутатів права вирішувати передачу в оренду власності площею понад 200 метрів квадратних. «Б’юся об заклад – навіть не помітили, за що проголосували», – зазначає Антонєнко.

Про відмову від доходів до бюджету

«Депутати люблять голосувати за зменшення надходжень до міської скарбниці. За право бути автором подібних ініціатив точиться неабияка боротьба. На моїй пам’яті не провалилося жодне подібне починання. Головне, мати хороший привід і групу підтримки, що складається з виборців, які отримають від цього голосування конкретні переваги», – заявляє Антонєнко.

Так, за словами депутата, Київрада голосувала за звільнення від орендної плати власників приватних шкіл, які орендують комунальні школи. Антонєнко нарікає, що його пропозиції щодо збільшення податку на нерухомість, ставок оренди та скасування пільг щодо їх сплати, не знаходили підтримки.

На цю тему читайте: Києву потрібно вирішувати житлову проблему. Як в цьому допоможуть податок на нерухомість та соціальні помешкання?

Про справжню владу забудовників

Рішення щодо важливих питань приймають не депутати, а великі забудовники та інші впливові гравці, стверджує Антонєнко.

«Генеральна лінія партії для депутата місцевої ради – це лінія впливового забудовника», – пише він.

Саме тому, запевняє він, депутати говоритимуть про проблеми заторів, перевантаженості шкіл і дитсадків, та водночас голосуватимуть за детальні плани території, які розширюють межу забудови.

«Забудовники роблять ставку на популярних у виборців політиків, допомагають їм ресурсами – спершу обратися, потім керувати, і вимагають враховувати їхні інтереси під час прийняття тих самих рішень, від яких потім залежить тривалість заторів і дохід на вкладений у будівництво капітал», – заявляє Антонєнко.

Про виборчі обіцянки, загублені у бюджетному «талмуді»

Під час ухвалення бюджету міста, видаткова частина виглядає як купа мікроскопічних рядочків із розпорядниками коштів, головне завдання якої – слугувати «інструментом керування депутатами» та мінімізувати здатність депутатів реалізувати передвиборчі обіцянки, стверджує Антонєнко.

«Київ, звичайно, стогне від маршруток. І було б чудово, як у Варшаві, їздити на свіженьких рум’яних трамваях. Або їздити, як у Лондоні, на велосипедах по доріжках. Або мчати на Троєщину на новій гілці метро… Забудьте», – пише він.

Натомість перед голосуванням за бюджет депутат отримує «талмуд на сотні сторінок» і додатковий «талмуд із поправками» і радіє, якщо знайшов у ексель-таблицях рядок зі «своїм» розпорядником бюджетних коштів.

«Але ж може видаткова частина бюджету складатися з трьох сторінок? З напрямами видатків і часткою у спільному пирозі. Як в інших столицях у наших сусідів. Де буде показано, що у цьому році в порівнянні з попереднім ми пропонуємо витратити на трамвайчики не 1%, а 1,2% від загальних витрат бюджету, а на утримання комунальних ЗМІ пропонуємо нічого не витрачати і за рахунок цього збільшити витрати на трамвайчики», – зазначає Антонєнко.

Торік Київрада ухвалила нарешті новий регламент, за яким має прийматись бюджет столиці. Та документ, над прийняттям якого експерти і депутати билися майже п’ять років, насправді діятиме лише до закінчення каденції нинішньої Київради. «Хмарочос» писав про це докладніше.

«Впливати на рядки з розпорядниками куди предметніше, ніж на частки від ВВП міста. Хай навіть ці частки й будуть мільйонною часткою від процента цього самого ВВП, зате це твій зрозумілий розпорядник, і твій зрозумілий відкат. А якщо депутат погано себе поводитиме, то й рядка не буде», – коментує Антонєнко провал реформи.

Про вузькі інтереси

У Київраді рідко просуваються ініціативи, які мають загальну користь для міста, такі як боротьба з заторами або стихійною торгівлею. Натомість депутати просувають питання для вузької групи конкретних виборців. На думку Антонєнка, це пов’язане з тим, що системні питання розширюють навколо автора ініціативи коло ворогів.

Він наводить приклад рішення, що передбачало продаж права на оренду всіх паркувальних майданчиків міста виключно через систему ProZorro. За нього Київрада проголосувала у березні 2019 року. Депутат згадує, що його прийняття супроводжували мітинги та «гроби біля під’їзду» авторки проєкту Ольги Балицької.

«Не випадково, що прогресивні ініціативи найчастіше народжуються з-під палиці міжнародних кредиторів. На місцевому рівні, однак, такої палиці немає», – зауважує Антонєнко.

Про хороше

Водночас Антонєнко згадує і корисні рішення, які впроваджувала Київрада восьмого скликання. Серед них:

• нові правила обмеження реклами і впорядкування вивісок;
• новий регламент роботи Київради. Засідання депутатських комісій почали записувати онлайн і зберігати ці записи. Про наявність конфлікту інтересів почали питати напередодні кожного засідання сесії або комісії;
• Громадський бюджет і те, що частка цього бюджету щорічно розширюється в загальних витратах Києва;
• електронні аукціони для приватизації київського майна і запровадження системи Vlascom для публічного обліку і контролю за прийнятими депутатами рішеннями по оренді цього майна;
• переведення на ProZorro розподілу паркувальних майданчиків;
• запровадження нової схеми фінансування витрат на дитячі садки – «гроші ходять за дитиною»;
• запровадження схеми співфінансування з бюджету витрат ОСББ на капітальні ремонти цих будинків;
• замороження будівництва ЖК «Патріотика» на Осокорках.
• штрафи за порушення, зафіксовані камерами, і початок роботи евакуаторів;
• скасування всіх проголосованих на одній із сесій голосувань і подальше переголосування завдяки принциповій позицію секретаря Київради. Скасувати довелося, бо за одного з депутатів голосував його помічник.

Антонєнко зауважує, що низка рішень не мали того ефекту, на який розраховувалося, а ще низка – зокрема, евакуатори – були наслідком загальнонаціональної реформи.