«В майбутньому людина не претендуватиме на таку житлову площу, як зараз», – німецька дослідниця
Кластерна квартира матиме, наприклад, велике спільне приміщення для святкувань, більшу спільну кухню, спільну майстерню, апартаменти для гостей.
Кластерна квартира матиме, наприклад, велике спільне приміщення для святкувань, більшу спільну кухню, спільну майстерню, апартаменти для гостей.
Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 10 років та 123 днів. За цей час ми опублікували 24984 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?
Тенденція до браку місця в мегаполісах і агломераціях посилюється, тож, ймовірно, що в майбутньому кожна окрема людина не зможе претендувати на таку велику площу приватного житла, як зараз, вважає Урсула Клєефіш-Йобст, співавторка книги «Усім потрібно житло». Про сучасні тренди житлової політики вона розповіла в інтерв’ю CANactions School.
За словами дослідниці, нині кожна особа займає в середньому вп’ятеро більшу житлову площу, ніж на початку ХХ століття. Та нові тенденції в квартирних плануваннях свідчать, що з часом збільшуватиметься площа спільного використання, а приватна площа скорочуватиметься. Така кластерна квартира матиме, наприклад, велике спільне приміщення для святкувань, більшу спільну кухню, спільну майстерню, апартаменти для гостей тощо.
«Звична впродовж століть сімейна квартира змінюється. До того ж у дедалі більш індивідуалістичному суспільстві гостро постає потреба у спільноті», – зауважує Урсула Клєефіш-Йобст.
Інша тенденція, яка може вплинути на формат житла, – змішування функцій. Так, після Другої світової війни європейське місто було організоване як моноструктура: виникали великі житлові блоки поза межами центрів, а житло, праця, освіта, культура й дозвілля були чітко відокремлені. Сьогодні ці моноструктури знову розмиваються.
Дослідниця зазначає, що в Німеччині, на відміну від інших європейських держав, традиційно більше людей живе у винайнятому житлі, ніж у власному. За її словами, це не стільки соціальне питання, скільки культурна особливість, яка виходить із середньовіччя.
Читайте також: 10 реалізованих проєктів соціального житла у Європі (фото)
Вона наголошує, що одна з вирішальних передумов для доступного житла—щоб держава не залишала житлове будівництво тільки вільному ринку. Одним із інструментів управління для держави є прив’язування земельних ділянок, які надаються під забудову, до соціальних концепцій, як це роблять у Відні та Швейцарії. Інший варіант – надання землі під забудову у спадкову оренду. Це означає, що ділянка не відчужується, а здається в оренду, наприклад, на 99 років, тобто залишається у неприватній власності.
Нагадаємо, Урсула Клеєфіш-Йобст та Петер Кеддерманна – автори книги «Усім потрібне житло. Справедливе, соціальне, доступне» – прочитають лекцію онлайн 11 лютого.
Читайте також: Києву потрібно вирішувати житлову проблему. Як в цьому допоможуть податок на нерухомість та соціальні помешкання?
© Хмарочос | 2024
Коментарі:
*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті