Пекли хліб із дерті: мер розповів, як Бородянка виживала в окупації

Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 284 днів. За цей час ми опублікували 23536 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?

Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах

Під час російської окупації село Бородянка виявилося фактично відрізаним від решти області, люди лишилися без тепла і світла та можливості евакуюватися. Про це в інтерв’ю газеті Факти розповів голова громади Георгій Єрко.

Перші два-три дні війни Бородянку намагалися відбивати власними силами бійці тероборони. Потім зайшли російські війська, і залишалися там до 31 березня.

Щоб вивезти мешканців, спершу добровольці розбивалися на групи, приймали дзвінки та на автомобілях їхали тими вулицями, де це було можливо, й підбирали людей. Невдовзі зникло світло, розрядилися телефони. Окремі сміливці просто бігли вулицями й кричали: «Евакуація».

За весь час вдалося скористатися трьома евакуаційними коридорами та вивезти 800 людей. Були випадки, коли росіяни давали шість годин на евакуацію, але за фактом коридор тривав менш як півтори години.

Так само без зв’язку було складно доставляти їжу та ліки. Штаб міського голови перебрався до села Загальці, де отримував гуманітарні вантажі. Але волонтерів не можна було скоординувати.

«Звичайно, в окупації люди об’єднувалися й ділилися останнім. У Пилиповичах пекли хліб з дерті (залишки зерна, що йдуть на корм худобі — ред.) й розвозили по вулицях. Що напекли, те й роздавали. По сто грамів, по двісті — по скільки виходило», — розповідає Єрко.

У Бородянці не було води, тепла, газопостачання. Люди жили в холоді та в голоді.

Росіяни не дозволяли розбирати завали розбомблених авіацією будинків, під якими могли лишатися живі люди.

«У нас лише один навантажувач. І от одразу почали кружляти їхні літаки… а через десять хвилин пішла ворожа колона. Коли вона йшла, то розстрілювала все, що рухалося і не рухалося. Сховати навантажувач, самі розумієте, не можна. Ми його відігнали десь кілометра за три, потім повернули, щоб продовжити розбирати цей завал. Знову йшла колона, знову були постріли», — згадує голова громади.

Наразі під завалами знайшли 41 тіло, однак ще чимало зниклих безвісти. До моргу Бородянки завезли 112 тіл. Далі робитимуть ексгумацію похованих на цвинтарі, у дворах і городах.

«Знаходять людей з ознаками тортур — зі зв’язаними руками, опіками, прострілами. В основному це чоловіки. Але й розстріляні жінки теж є. У селі Шибене не бачили двох жінок десь два тижні. Уже при визволенні знайшли їхні тіла. Вони були розстріляні й закидані в ярку хмизом», — зазначає Єрко.

До кінця окупації в Бородянці лишилося 1300-1400 мешканців із 14 тисяч. Однак люди поступово повертаються, і вже зараз їх понад три тисячі.

У селищі повністю зруйновано дев’ять багатоповерхівок, які не підлягають ремонту. Крім того, 32 багатоповерхових будинки мають пошкодження різного ступеню.

Читайте також: Генсек ООН побував у Бородянці: «Уявляю свою сім’ю в одному з цих будинків»

Минулого тижня в Бородянці встановили 15 модульних будинків для рятувальників і волонтерів.