Як діють подвійні стандарти, коли ми говоримо про автомобілі,

Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 283 днів. За цей час ми опублікували 23536 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?

Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах

Значна частина людей демонструє «сліпі плями» у судженнях, що стосуються автомобілізму, — і йдеться не лише про водіїв. Таких висновників дійшла група британських дослідників.

На замовлення вчених незалежна соціологічна агенція опитала понад 2100 людей у Великій Британії. Одній половині респондентів, відібраній випадковим чином, пропонували відповісти на п’ять запитань на тему етики поведінки в суспільстві, іншій ставили аналогічні запитання, але в контексті автомобілізму.

Наприклад, перша група оцінювала твердження «Людям не слід курити у громадських місцях і змушувати оточуючих дихати сигаретним димом». Друга група розглядала тезу «Людям не слід кермувати автівкою у густонаселених зонах і змушувати оточуючих дихати вихлопними газами».

Дослідники виявили, що етичні оцінки суттєво відрізнялися, залежно від того, чи згадувався в контексті автомобіль.

Запитання про шкоду вихлопних газів // куріння. Темно-бузковий — «категорично не згоден», бузковий — «не згоден», зелений — немає однозначної відповіді, блакитний і синій — «погоджуюся» і «повністю погоджуюся» відповідно

Звісно, це когнітивне викривлення, відоме як подвійні стандарти. Та чи характерне воно виключно для затятих автомобілістів, які «інстинктивно» захищають свої інтереси? Вчені виявили, що викривлення демонстрували як водії, так і ті, хто не має машини.

Автори пояснюють цей феномен через термін «мотонормативність». Нашу модель поведінки та мислення формує соціокультурне середовище. Змалку ми спостерігаємо, як люди стрибають за кермо, аби проїхатися два квартали до хлібного, звикаємо до швидкості та хаотичного паркування на тротуарах, існуємо у містах, спроєктованих передусім для автомобілів тощо.

Цей процес відбувається на різних рівнях: починаючи з дитячих ігор і практик у родині, закінчуючи образом автомобіля у ЗМІ, законодавством та інфраструктурою.

Автомобільна культура засвоюється як норма, ба більше, як природний стан речей, який і має бути завжди. Мотонормативність, своєю чергою, відбивається на міській політиці, системі охорони здоров’я тощо.

Ось відповіді на інші чотири пари запитань:

Якщо хтось лишає автівку на вулиці і її викрадають, він сам винен / Якщо хтось лишає речі на вулиці і їх викрадають, він сам винен;
Для кур’єра припустимо нехтувати деякими правилами безпеки заради бізнесу // Для шеф-кухаря припустимо нехтувати деякими правилами безпеки заради бізнесу;
Ризик природно властивий водінню й водії мають змиритися з цим ризиком // Ризик природно властивий роботі й працівники мають змиритися з цим ризиком;
Немає сенсу очікувати, що люди користуватимуться автомобілями менше, тож суспільство має змиритися з негативними наслідками цього // Немає сенсу очікувати, що люди питимуть алкоголь менше, тож суспільство має змиритися з негативними наслідками цього.