У грі S.T.A.L.K.E.R. 2 відтворили унікальні автобусні зупинки з мозаїками. Гравці з усього світу діляться скріншотами в соцмережах

Гра «S.T.A.L.K.E.R. 2: Серце Чорнобиля», яка вийшла 20 листопада 2024 року, за кілька днів після релізу досягла мільйона проданих копій.

Перший реліз гри, створеної українською командою GSC Game World, відбувся 20 березня 2007 року та став проєктом світового рівня. Друга частина анонсувалась ще у 2018 та через повномасштабне вторгнення у 2022 році реліз неодноразово відкладався.

Розробники приділили особливу увагу детальному відтворенню міста Прип’ять та інших локацій. Для цього вони відвідували зону відчуження, збирали фото, досліджували архітектуру, використали фотореалістичну графіку, трасування променів і технологію Unreal Engine 5.

Окрему увагу гравців з усього світу привернули деталізовані автобусні зупинки з мозаїками, що передають атмосферу й культуру українських автодоріг.

Цей елемент гри відтворює унікальний культурний феномен – мозаїки на зупинках транспорту.

У 1960–1980-х роках такі мозаїки створювали студенти художніх закладів та професійні митці, застосовуючи різні стилі: від експресіонізму й натуралізму до соц-арту й поп-арту.

Українські автобусні зупинки, прикрашені мозаїками, уже багато років привертають увагу митців і дослідників. У 2015 та 2017 роках найоригінальніші з них увійшли до ілюстрованих альбомів «Soviet Bus Stops», які підкреслили їхню унікальність на міжнародному рівні. У 2012 році ці об’єкти стали темою статті в німецькій газеті Frankfurter Allgemeine Zeitung, де їх відзначили як важливу частину архітектурної спадщини.

У 2020 році в Берліні видали путівник радянськими мозаїками України. У виданні було зібрано монументальні твори на будівлях та автобусні зупинки, які стали справжніми витворами мистецтва. А у 2023 році Олег Левій, засновник проєкту «Кінцева», створив колекцію листівок, присвячену мозаїкам автобусних зупинок, популяризуючи цю унікальну спадщину.

Окремо слід згадати Євгена Нікіфорова, який є одним із провідних дослідників радянського монументального мистецтва. У межах роботи над книгою-альбомом Decommunised: Ukrainian Soviet Mosaics він відвідав близько 60 населених пунктів України, зокрема Прип’ять, де дослідив роботи Івана Литовченка, який із 1974 до 1982 року працював головним художником Прип’яті.

Сьогодні зберегти цю унікальну спадщину може кожен охочий, долучившись до спільноти «Мозаїчні зупинки України», де публікують фотографії мозаїчних зупинок, що залишилися на автошляхах України.

Нагадуємо, що будівля Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії отримала охоронний договір. Відтепер унікальній мозаїці на фасаді нічого не загрожує