Мумбай забудував узбережжя швидкісною автодорогою для багатих. Бідні ж помирають у електричках (фото)

Нова швидкісна автодорога у Мумбаї стала новим символом і так разючого соціального розшарування цього індійського мегаполісу, повідомляє The Guardian.

Мумбай відомий сильним розривом між багатими та бідними. У місті, що вважається фінансовим центром Індії, живе 90 індійських мільярдерів і заразом шість мільйонів мешканців нетрів, які становлять приблизно 55% населення центру міста.

Мумбай — це півострів у Аравійському морі, 40 кілометрів у довжину, земля тут у дефіциті, а середня швидкість руху на забитих корками дорогах не дотягує й до 10 км/год.

Нова восьмисмугова магістраль уздовж узбережжя із багаторівневою розв’язкою зі шляхопроводів планувалася як така, що розвантажить трафік. Її будували фактично морем, що суперечило законодавству, однак лобісти та проєктувальники залучили експертів із Нідерландів, аби ті забезпечили екологічність проєкту. Попри те, що доведеться вирубати, зокрема 45 тисяч мангрових дерев, будівництво погодили.

Загалом проєкт передбачає рекультивацію понад 100 гектарів, що є найбільшою рекультивацією територій в історії незалежної Індії. Під час будівництва утворяться нові ділянки землі, які девелопери зможуть забудувати багатоповерхівками.

Водночас 64% мешканців 22,5-мільйонної агломерації користуються автобусами, метро та приміськими електричками. Транспорт критично переповнений — настільки, що щодня в електричках гине 7-10 людей. Як правило, люди падають із поїздів. У цій статті наводиться як приклад ранок дев’ятого червня 2025 року, коли 13 пасажирів випали з двох електричок, що рухалися назустріч: люди, що висіли у дверях, зачепилися й зірвалися, п’ятеро з них дістали смертельні травми.

Жителі Мумбая вважають, що дорогу збудували виключно для еліти, в той час, як цих грошей відчайдушно потребує громадський транспорт. Потрібно більше автобусів, розширення метрополітену. Перша черга будівництва коштувала щонайменше 1,5 мільярда доларів.

«(Дорога) не для таких, як я, — каже чистильник взуття Правін Шастрі. — Я добираюся так само, як і раніше. Їду стоячи в поїзді до Борівалі, де живу. Після довгого робочого дня ще більше втомлюєшся дорогою додому».

«Це фантастичний інфраструктурний проєкт, і їздити ним — насолода, — каже інвестиційний банкір Вівек Тіварі, час якого в дорозі скоротився на 45 хвилин. — Не всю інфраструктуру можна порівну розподілити між багатими та бідними. Справді, лише меншість, такі, як я, користуються цією дорогою, але, можливо, зрештою це спрятиме економічному зростанню, що принесе користь усім».

Еколог-антрополог із Пенсильванського університету в США Ніхіл Ананд вважає, що ідея такої автомагістралі — не просто елітистська, а й банально застаріла. Він називає це відповіддю ХХ століття на проблему ХХІ-го. У 1960-х любили будувати міські автодороги та шляхопроводи, щоб боротися з корками. Зараз від цього підходу відмовилися в багатьох розвинених містах. Ананд нагадує про такі феномени, як індукований попит.

Заможні люди, які селяться у престижному районі Ворлі, звідки починається нова автодорога, насолоджуються чудовими краєвидами з вікон квартир у дорогих хмарочосах.

Інших містян будівництво позбавило доступу до моря. Для них залишили кілька підземних переходів, щоб дістатися новозбудованого шматка променади. Дещо нагадує історію з набережною Дніпра в районі Поштової площі — річку досі відрізано багатосмуговою дорогою, пішоходам і велосипедистам лишили тунелі та сходи, щоб діставатися променади.

Розв’язка та дорога вздовж узбережжя в Мумбаї також нагадує про 10-смугову автомобільну розв’язку, яку збудували просто на пляжі в єгипетській Александрії.