У Відні парковки перетворюють на парклети, щоб витіснити автівки з вулиць

Відень витісняє автівки з вулиць і створює все більше зелених зон. Але поки все одно містяни раз за разом обирають власний транспорт.

Мешканці Відня визнають, що попри масштабні проєкти, щоб прибрати приватні авто з вулиць міста, автівки – досі головні на вулицях.

Хоча віденська мережа громадського транспорту є взірцем для світу, кожна четверта поїздка в місті все одно відбувається на власному авто. Та науковці стверджують, що неможливо просто просити людей пересісти на трамвай, якщо не робити життя водіїв трохи складнішим.

Дослідник Джуліо Маттіолі називає це «грою на виживання». У минулому столітті міста робили все, щоб машинам було зручно, і забирали простір у пішоходів. Тепер цей простір треба відвойовувати назад.

До 2030 року місто хоче, щоб на авто припадало лише 15% поїздок і першим що для цього зробила влада, це розбудувала трамвайну мережу і знизила ціни на проїзд.

Наразі Відень витрачає по два мільйони євро щороку, щоб зробити громадський транспорт ще зручнішим. Муніципалітет міста переналаштовує світлофори так, щоб трамваї проїжджали першими, і забирають у машин смуги там, де вони блокують рух.

Але це все ще не гарантує того, що люди остаточно пересядуть на громадський транспорт. Одним зі способів погіршити життя власникам машин є доволі жорстка позиція стосовно паркування.

З 2022 року у Відні повністю скасували безкоштовне вуличне паркування, і тепер за нього потрібно платити всюди. Цей крок щороку приносить бюджету близько 180 мільйонів євро, які місто одразу вкладає у розвиток велодоріжок та громадського транспорту.

Разом з тим для водіїв створили зручну альтернативу, мережу хабів на околицях, де можна відносно дешево залишити авто й миттєво пересісти на громадський транспорт. Завдяки такому підходу використання машин у місті впало на 37%.

Колишні парковки почали перетворювати на зелені парклети. Центральним елементом цієї трансформації став проєкт «ґретцлоаза» (grätzloase) – це невеликі сусідські оази на місці колишніх стоянок.

Це приклад «тактичного урбанізму», де за підтримки організації Local Agenda 21 звичайні мешканці отримують до пяти тисяч євро, щоб власноруч збудувати мініпарк під своїми вікнами.

Містяни згадують, що спершу сусіди обурювалися через втрату паркомісця, але коли замість асфальту з’явився затишний куточок із квітами та лавами, оаза стала улюбленим місцем для спілкування всієї вулиці.

Сьогодні у Відні втілено вже понад 350 проєктів із перетворення асфальту на зелені зони. А центральну площу Нойєр Маркт, яка раніше була заставлена рядами машин, повністю віддали пішоходам і засадили деревами.

Одну з головних магістралей міста перетворили на велосипедну вулицю голландського зразка, ліквідувавши понад кілометр парковок заради велотраси та рослинності. Замінюючи стоянки парками, місто не лише бореться зі спекою, а й по суті соцалізує мешканців.

Раніше у «Хмарочосі» писали про те, як формується індекс автомобільної залежності. На прикладі Відня видно, що якщо в центрі транспорт ходить ідеально, а на околицях ні, то люди все одно змушені купувати авто та користуватися ними. Тобто якщо навіть машини мешканців околиць можна залишити у вищезазначених хабах і пересісти на громадський транспорт, то у середньому індекс залежності все одно буде високий.