У середу 11 листопада в Іспанії відбувся перший з 2012 року загальнонаціональний страйк, в якому взяли участь, за деякими оцінками, чотири мільйони людей.
Страйк організували дві найбільші профспілки країни «Комісії робочих» (Comisiones Obreras) і «Загальний союз трудящих» (Unión General de Trabajadoras y Trabajadores) під гаслом «Зарплати. Житло. Ціни». До парламентських виборів лишається 18 днів.
День розпочався з блокування доріг у Мадриді, Валенсії, Барселоні та інших містах, де на вулиці попри дощ вийшли десятки тисяч людей. Було скасовано 24% швидкісних поїздів, 10% приміських поїздів та понад 280 запланованих авіарейсів. У Каталонії громадський транспорт не працював 10 годин. У Мадриді попри дощ протестна хода зібрала 120 тисяч учасників за даними уряду, або 600-750 тисяч за даними організаторів, повідомляє El País.
Ближче до кінця дня протести стали переростати у заворушення: у Барселоні деякі люди почали бити вітрини, влаштовувати підпали, було затримано 50 осіб. Повідомлялося про напади на офіси агентств нерухомості. У Таррагоні частина учасників профспілкового маршу прийшла до мітингу ультраправої партії Vox, і поліції довелося розбороняти опонентів.
Медіа також повідомляють про поліцейське насильство: вірусним став ролик, на якому видно групу демонстрантів у Мадриді, й одного з них, що просто нешвидко йде геть, б’є кийком поліцейський, а інший поліцейський стріляє з близької відстані.
Конфедерація бізнес-організацій (CEOE) назвала страйк провальним, стверджуючи, що до нього долучилися лише 5% працівників. Водночас профспілки заявили про повне припинення роботи на заводах ArcelorMittal, Thyssenkrupp, Fertiberia, Rioglass.
Іспанія вимірює кількість людей, які страйкують, у незвичний спосіб: за споживанням електроенергії. Під час загального страйку в листопаді 2012 року попит на електроенергію вранці був на 11,4% нижчим за звичний рівень; під час страйку в березні того ж року падіння становило 15,4%. Цього ж разу пік падіння припав на ранок — 9%.
Цей страйк відрізняється тим, що не є реакцією на конкретне політичне рішення, як наприклад, у минулому було з пенсійною чи трудовою реформою, скороченням бюджету тощо. Цього разу накопичилася низка економічних та соціальних проблем: дорога оренда житла й вартість життя загалом все менше відповідає зарплатам. Головним каталізатором протесту стало житлове питання, зауважує Mundiario.
Читайте також:
В Іспанії досі високий рівень безробіття, але й наявність роботи вже не гарантує можливість орендувати житло чи заощадити на його купівлю. Демонструючи економічний прогрес, Іспанія одночасно зіткнулася зі серйозними труднощами у розподілі благ. Тобто економіка зростає, але чимало звичайних сімей не відчувають відповідне покращення свого добробуту.
Так, у жовтні зарплата зросла на 3,06%, а інфляція в річному обчисленні сягнула 4,9%. У Мадриді оренда квартири на 50 квадратних метрів коштує в середньому 1170 євро на місяць, згідно з даними Idealista, а середня зарплата до податків становить 2460 євро (на руки працівник отримує менш як дві тисячі), а медіанна ще менша (десь приблизно 2000 євро). Тобто плата за житло «з’їдає» майже половину доходу в той час, як житло вважається недоступним, якщо на нього витрачають від 30%.
Зроби добру справу і отримуй винагороди!
Нам як ніколи потрібна ваша підтримка. «Хмарочос» пише про розвиток міст 12 років та 110 днів. За цей час ми опублікували 30350 новин та статей. Ми потребуємо вашої допомоги, щоб продовжувати якісно працювати далі. Приєднуйтесь до Читацького товариства «Хмарочоса» та отримуйте приємні бонуси від редакції: квитки на культурні заходи в Києві, фірмовий мерч та актуальні книжки, можливість пропонувати редакції теми та багато іншого.
Стати членом Товариства | Хто ми такі?