Обіцянки міської влади в Києві передаються у спадок і не виконуються десятиліттями. Деякі з них вже перетворились на легенди, у інші киянам просто хочеться вірити. «Хмарочос» згадав обіцянки міської влади, на реалізацію яких у неї не знайшлося грошей, часу, натхнення і «політичної волі».

Збереження історичного Києва

Фото: Sasha Ptaag

Протягом усього періоду незалежності київська адміністрація не займається охороною культурної та архітектурної спадщини міста. Не дивно, що перша електронна петиція до Київради, яка набрала понад 10 тисяч голосів, була присвячена охороні київських пам’яток архітектури.

Вона вимагала оновити реєстр історичних та архітектурних пам’яток, анулювати договори оренди із недобросовісними власниками, які доводять історичні будинки до руйнування, розслідувати схеми, якими їх доводять до аварійного стану, і унеможливити це на законодавчому рівні.

«На першу зустріч депутатської групи, яка розглядала петицію, я прийшов з презентацією, де чітко розписав кроки, які мають зробити, щоб петиція запрацювала», – розповідав автор петиції Арсеній Фінберг.

У кінці 2016 року депутати ухвалили проект рішення, яке мало частково задовольнити петицію – в Києві мали створити офіційний єдиний реєстр історичних пам’яток та пам’яток архітектури столиці. Проте окрім цього політичного рішення, фактично жодна вимога з петиції Фінберга досі не виконана. А пам’ятки продовжують руйнуватися та горіти.    

Крім того, міський голова Віталій Кличко взимку 2016 року — одразу після обвалу історичного будинку на вулиці Хмельницького, 12-14 — доручив провести інвентаризацію пам’яток архітектури та встановити їх власників. Київські чиновники взяли «під козирьок» — і майже одразу про це доручення забули.

Муніципальна поліція

Фото: apostrophe.ua

На початку ХХ століття органам місцевого самоврядування підпорядковувалася поліція Берна, Цюриха і Штутгарта, а найбільшим містом Європи, чия поліція знаходилась під муніципальним контролем, був Глазго (його населення тоді складало 785 тисяч жителів).

Утримувати власних правоохоронців, які охороняють громадський порядок, можуть лише великі міста. Там на них покладені контрольні адміністративні функції. Таким чином,  звичайні поліцейські розвантажуються від зайвої роботи і можуть зосередитися виключно на кримінальних правопорушеннях. Наприклад, у Франції міський порядок підтримують 20 тисяч муніципальних поліцейських.

Головні завдання такої допоміжної поліції — охорона пам’яток історії та культури, контроль за чистотою вулиць і правильним паркуванням, боротьба зі стихійною торгівлею. Тобто це проблеми, від яких зараз страждає Київ.

У деяких українських містах — наприклад, у Вінниці, Одесі, Дніпрі — муніципальна поліція вже працює. Але всюди міські правоохоронці оформлені як співробітники комунальних підприємств – офіційного механізму створити нові формування немає. Схоже добровольче формування, «Муніципальна варта», працює і в Києві з лютого. Його створили з добровольців, які «бажають захищати від злочинців свій дім, вулицю, район, місто». Але далі діло не йде, хоча від міських управлінців постійно лунають обіцянки створити новий повноцінний орган охорони громадського порядку. Зараз київські чиновники кажуть, щойно парламентарі приймуть відповідне рішення — одразу з’являться муніципальні правоохоронці й у місті запанує повний правопорядок.  

Квартирний тариф

Фото: kotsubynske.com.ua

Шостого червня КМДА підвищила тарифи за утримання будинків та прибудинкових територій. З першого липня це рішення набирає чинності, а у серпні кияни мають отримати квитанції із новими, значно більшими сумами.

КМДА затвердила нові тарифи для мешканців 8327 будинків (72% загального житлового фонду міста). І якщо раніше квартплата обходилася їм у 2,80 грн за один квадратний метр, то віднині вони сплачуватимуть 5,85 гривень. Чиновники пояснюють своє рішення  —  всюди зросла мінімальна зарплата та підскочили інші комунальні тарифи. Втім, це суперечить обіцянці мера Віталія Кличка, яку він давав у травні 2015 року в ефірі «Радіо Свобода»:

«Єдиний тариф, на який впливає Київська влада — це квартплата. У квартплату входить обслуговування ліфтів, вивезення сміття, утримання прибудинкових територій. Розуміючи велике навантаження на соціально незахищені верстви населення, цей тариф ми не піднімали і піднімати не будемо».

А підстав вважати, що зі зростанням квартплати зросте й якість обслуговування комунальниками багатоквартирних будинків, немає.

Троєщинське метро

Фото: УНІАН

Ще у 2016 році на проектування Подільсько-Вигурівської лінії було виділено 9,5 млн гривень. Але взимку київські чиновники знову заморозили проект, поскаржилися на відсутність грошей та запропонували мешканцям Троєщини інші варіанти транспортного сполучення — наприклад, організувати «швидкісний коридор» для наземного громадського транспорту, системи tram-train та BRT.

Втім, незабаром ситуація знову змінилася. Це сталося після усунення з посади Іллі Сагайдака, який відповідав за транспортну інфраструктуру. Відповідне рішення було прийнято через обвалення частини Шулявського шляхопроводу. Заступник голови КМДА Микола Поворозник пообіцяв, що будівництво троєщинської гілки метро розпочнеться вже у 2018 році. Він запевнив, що китайські інвестори, з якими місто веде успішні переговори, готові профінансувати 85% вартості проекту (загалом будівництво обійдеться приблизно у два мільярди доларів). Нова лінія буде наземною, під землею опиниться лише три з пересадками станції.

У зв’язку з цим київські букмекерські контори навіть почали приймати ставки – чи завершиться черговий етап будівництва до першого січня 2022 року?

Вигнання маршруток

Фото: korupciya.com

У 2016 році міський голова Віталій Кличко пообіцяв — вже за два роки у Києві не залишиться маршруток й у столиці запрацює сучасний громадський транспорт. Крім того, він наголосив, що для цього місто готове впроваджувати нову транспортну систему, розроблену за сприяння Всесвітнього банку.

Але, як нещодавно писав «Хмарочос», чиновники не поспішають реалізувати цю систему, а проблеми із київським маршрутним транспортом постійно дошкуляють містянам. Хоча в рамках співпраці зі Світовим Банком й було створено декілька нових магістральних автобусних маршрутів, як от №114 від Центрального вокзалу на Троєщину, системного характеру зміни не набули. Крім того, Світовий Банк зовсім не пропонував повністю позбутись приватних перевізників у місті, а лише змінити формат їхньої роботи.