Цими днями, 17-18 травня, у Києві відбувся 12 міжнародний архітектурний фестиваль CANactions. На ньому команда Агентів змін презентувала концепцію, яка має докорінно змінити обличчя подільської набережної, нині занедбаної та здебільшого закритої для людей.

Архітектор Максим Головко, один зі співаторів цієї концепції, розповів «Хмарочосу», якою має бути сучасна міська набережна — і чому вона потрібна Києву вже зараз.

Що зараз?

Ідея нової набережної — важлива складова нашої глобальної концепції «Коло Подолу», над якою ми працюємо вже кілька років. Це величезний пішохідний маршрут, який має не просто об’єднати всі публічні простори цього району, але й дати їм нове дихання, повернути сюди громадське і культурне життя.   

На жаль, набережна Подолу сьогодні являє собою вкрай сумне видовище. Якщо ви хочете прогулятися берегом однієї з найбільших річок Європи, то доведеться йти випаленими сонцем плитами, вздовж шумної автомобільної магістралі, яка відрізає Дніпро від Подолу. Перейти її можна лише через підземні переходи — глибокі, темні й захаращені.

Недоступна набережна в Києві. Фото з сайту http://a3.kyiv.ua

Коли ж вийдете на набережну, то вам доведеться гуляти між запаркованих автівок — і не мати де присісти, відпочити, поспілкуватися, навіть просто спуститися до води, адже нижні яруси цього бетонного узбережжя  зазвичай перекриті. Тож зараз єдине місце на набережній, де по-справжньому вирує життя — це локація навколо Поштової площі.

Одна з головних проблем сьогоднішньої набережної — те, що вона не являється єдиним, цілісним простором. Так, відрізок набережної, над яким ми працюємо, тягнеться від Поштової площі до території Київського суднобудівного заводу. Нині він фактично розбитий на декілька земельних ділянок, що перебувають на балансі різних організацій чи компаній.

Читайте також: Доступ до річки: 6 ідей, як кияни можуть отримати комфортні набережні

У кожної з них — своє бачення того, які проекти будуть там реалізовані. Наприклад, ділянка, що веде з Валів на Рибальський острів, належить місту — там заплановане будівництво великої автомобільної розвязки. На території Київського річкового порту хочуть зводити житлово-офісний комплекс з відкритою набережною. І наше завдання — поєднати всі ці розпорошені території єдиною концепцією, якою зацікавляться їхні власники або розпорядники.  

Захаращена набережна в Києві. Фото з сайту http://a3.kyiv.ua

Наш перший крок — зробити все це узбережжя доступним для пішоходів, велосипедистів та маломобільних містян. Для цього необхідно і зберегти чинні наземні переходи, і облаштувати нові.

Зокрема, потрапити на набережну з Іллінської вулиці можна лише через підземку. Наземними переходами можна скористатися, якщо йти з вулиць Почайнинської та Оленівської — але, перейшовши дорогу, містяни впираються у паркан, яким від них відгородили берег. А з Поштової площі на набережну майже не потрапити маломобільним людям — про зручну інфраструктуру для них проектувальники просто забули.

Правильно організовані велопішоходні простори вкрай необхідні й для запланованої розв’язки на Валах, якщо вона буде реалізована.

Ідеї для оновлення

Ідею пішої доступності вже активно обговорюють з керівництвом заводу «Київмлин» на Набережно-Хрещатицькій. Через його територію пропонують облаштувати наскрізний перехід до набережної. Саму ж територію заводу планують реновувати — зберігши при цьому його унікальну промислову архітектуру.

Звісно, доступна набережна, звільнена від автівок, приваблюватиме містян. Але великий пішохідний трафік неможливий, якщо не облаштувати тут громадську інфраструктуру, без якої містянам просто не буде чим займатися. За нашими підрахунками, її тут не вистачає приблизно на три тисячі квадратних метрів.  

Набережна у Варшаві. Фото з сайту http://a3.kyiv.ua

У кожній локації вздовж набережних маршрутів мають з’явитися «магніти», точки тяжіння. навколо яких і формуватиметься громадське життя. Тут повинні бути місця для відпочинку та спілкування: кав’ярні, ресторани, культурні заклади, дитячі та спортивні майданчики.  

Функціональність цих «магнітів» можна прив’язати до функцій сусідніх будівель, які значною мірою формуватимуть місцевий трафік. Наприклад, галерея «АртПРИЧАЛ» сусідить з корпусами Києво-Могилянської академії, набережна поблизу Валів — з офісами, територія річкового порту, яка планується під житлову забудову, матиме вихід до єдиного вже облаштованого пляжу. Таке функціональне різнобарв’я перетворить набережну на дуже популярну київську локацію.

Читайте також: Сила води: як облаштовують міський простір біля річок

Втім, реконструювати та облаштувати набережну — не так і складно. Найбільше, що по-справжньому непокоїтиме містян — це якість та чистота води. А з цим у нас великі проблеми.      

Зараз у Дніпро зливається брудна вода з усіх районних колекторів. При цьому тут не працюють бодай якісь системи її очищення. Тож на воду вздовж берега Подолу просто страшно глянути — не кажучи вже про те, щоб захотіти тут плавати.   

Є декілька варіантів її очистки. Один з них, найбільш далекоглядний, полягає в очищенні місцевих стічних вод за допомогою грунтів. Але він потребує системного впровадження і має здійснюватися впродовж багатьох років.

Набережна в Амстердамі. Фото з сайту http://a3.kyiv.ua

Більш швидкий варіант — ремонт головного колектору, що тягнеться вздовж Валів, і відновленні тут очисної споруди. Ще один спосіб, особливо популярний у скандинавських країнах — зведення вздовж берега понтонів, засаджених рослинністю, що дозволить потроху відновлювати місцеві  флору і фауну.

В цьому крутим прикладом для Києва може слугувати набережна Чикаго, вздовж якої ще донедавна хлюпала одна з найзабрудненіших у США річок (туди скидали сміття мало не зі всього міста). Але врешті-решт це набридло і містянам, і адміністрації. Двадцять років тому там запустили масштабний проект Chicago Riverwalk. Завдяки ньому не просто була очищена річка, але й повністю змінилася набережна, яка перетворилася на одну з рекреаційних та туристичних принад міста.

З пропозиціями оновлення набережної від Агентів змін можна ознайомитись за посиланням.