Архітектор Максим Головко («Агенти змін») розповідає про концепцію оновлення Кожум’яцької площі: чому містяни не люблять гуляти Валами, як подолати затори на Глибочицькій і чи можна відродити тут підземну річку?  

Якщо площа запаркована — вона мертва 

Кожум’яцька площа — перше, що ви бачите, коли сходите на Поділ з Верхнього міста.

Біля неї збігаються одразу сім вулиць — Вознесенський узвіз, Верхній і Нижній Вали, Глибочицька, Лук’янівська, Воздвиженська та Кожум’яцька. Також тут, між Валами, починається зелений бульвар, який тягнеться до набережної Дніпра.

Зараз у цій частині Подолу немає жодного громадського простору. Кожум’яцька площа перетворилася на велику стихійну автостоянку: на ній залишають свій транспорт водії, яким не вистачило місця на тротуарах Воздвиженки. Фактично, це мертвий простір, загазований автівками і захаращений рекламою; людям некомфортно тут перебувати — і звідси якнайшвидше хочеться піти. 

Не краще виглядає і бульвар вздовж Валів. Попри те, що це прогулянкова алея, нею майже не користуються за призначенням. 

Водночас і Вали, і Кожум’яцька площа мають величезний потенціал для розвитку — туристичний, рекреаційний, культурно-історичний. Але, щоб реалізувати його, потрібно розуміти, як саме їх можна трансформувати — і хто потім буде користуватися оновленими просторами.

Саме над такою концепцію впродовж трьох місяців пропрацювали випускники нашого курсу міського дизайну — і ось що вони пропонують.

Нема куди піти, нема де прихилитись

Сьогодні для більшості містян ця частина Подолу є не лише некомфортною, але й малодоступною. 

До такого висновку ми дійшли, уважно дослідивши її прилеглу територію (це майже дві тисячі квадратних метрів). 

Поточний стан площі. Фото: Агенти змін

У цьому нам допомогли попередні дослідження, зроблені під час роботи над глобальною концепцією «Коло Подолу», коли ми склали детальну мапу всіх наявних на Подолі будинків і дерев; запримітили кожну лавку, прибудинкове подвір’я, дитячий чи спортивний майданчик; дізналися, в якій частині Подолу люди живуть, а в якій — працюють чи відпочивають.

Ділянка, над якою працювали студенти, дещо специфічна. З одного боку, тут чудові природні ландшафти — вкриті дикою рослинністю Замкова гора та Щекавиця; з іншого — не вистачає доступного вуличного озеленення. Найбільше рослинності ми нарахували на Лук’янівській та Глибочицькій вулицях, але на підступах до площі її стає все менше.  

Так, частина дерев всихає, частину — кронують, на Воздвиженці вони просто не приживаються. Ще донедавна алея вздовж Валів залишалася чи не єдиним місцем на Подолі, де збереглися суцільні зелені насадження — але стараннями «зеленбудівців» ситуація погіршується і тут.   

В районі Кожум’яцької площі є лише декілька пам’яток архітектури. Одна з них, що могла б стати виразною домінантою — це Хрестовоздвиженська церква, у якій хрестили письменника Булгакова.

Натомість поруч, на Воздвиженці, зростають нові будинки, стилізовані під «історичну архітектуру»; з іншого боку, на Глибочицькій, зводять багатоповерхові житлові комплекси та бізнес-центри. По сусідству вистачає промзон і закинутих пустирів, які також намагаються забудувати.   

За нашими підрахунками, в цьому районі щодня буває до сорока тисяч містян (для порівняння майже стільки людей проживає у Вишневому). 

Тобто з кожним роком район ставатиме все більш густонаселеним, але про нові громадські простори досі не йде мова. Тутешнім вулицям не вистачає елементарних речей, які роблять їх більш комфортними: наприклад, місць для сидіння; дерев, що створюють тінь; фонтанів, відкритих ігрових і спортивних майданчиків. 

Візуалізація поточного стану площі. Автори: Агенти змін

При цьому Вали залишаються однією з найважливіших пішохідних артерій Подолу — але вони, як і Кожум’яцька площа, працюють лише на транзит. Наприклад, через алею містяни часто прямують в бік метро та кількох трамвайних зупинок. Натомість відпочивають тут лише безхатьки та поціновувачі міцного алкоголю. 

Більшість фасадів у цьому районі — закинуті, погано освітлені, закриті ролетами або заклеєні рекламою. Особливо це відчувається на Глибочицькій, Лук’янівській та Кудрявській вулицях, а також на Вознесенському узвозі. Активні фасади зосереджені на Валах та Воздвиженці (як правило, це заклади харчування, магазини та сервіси, орієнтовані здебільшого на офісних працівників).

Найгірша ж ситуація — з транспортом. Надвечір перехрестя Валів, Кожум’яцької та Глибочицької перетворюється на суцільну пробку. Тут постійно конфліктують водії, пішоходи, велосипедисти та пасажири громадського транспорту. Останні, зокрема, змушені сідати або виходити з трамваю, маневруючи між автівками — трамвайна колія прокладена тут прямо посередині проїжджої частини.

Не кращим є становище водіїв, які змушені їздити розбитими дорогами та оминати інші автівки, щільно запарковані у правій смузі. Пішоходи ж часто змушені переходити — або й перебігати — дорогу в заборонених місцях: наземних переходів тут дуже мало, та й ті — заплутані й незручні. 

Це підводить нас до ще однієї проблеми — навігаційної. У цій місцевості важко орієнтуватися, особливо туристам, які приходять сюди з Андріївського узвозу, Воздвиженки або Дитинця. Вони не знайдуть тут ані карт місцевості, ані вказівників, ані покажчиків.     

Що робити?

Чи не першим завданням, за яке взялася наша команда, стало вирішення транспортної проблеми.

Спершу ми підрахували кількість автівок на дорогах і розробили транспортну мікромодель для цього перехрестя — разом із компанією А+С Україна. На цій моделі ми перевірили наш проектний варіант і впевнилися: рух автотранспорту він не погіршить, натомість зробить місцеві дороги значно  безпечнішими.

Ескізна пропозиція перетворення площі

За проектом ми звільняємо від автотранспорту Верхній Вал — і переносимо сюди обидві трамвайні колії з Нижнього Валу. Так Нижній Вал стає звичайною автомобільною дорогою і тут значно менше конфліктуватимуть водії, пішоходи та громадський транспорт: наприклад, вздовж автомобільних смуг ми передбачили паркувальні місця, завдяки яким можна буде виходити на алею, не заважаючи трамваям.

Натомість Верхній Вал стане трамвайно-пішохідною зоною, де  тротуар об’єднається з алеєю. Відтак трамваї вже не зупинятимуться на проїжджій частині, а співіснувати з пішоходами їм буде значно легше — як ми це бачимо на прикладі Львова. 

Виїзд з Воздвиженки ми перенесли з Воздвиженської вулиці на Кожум’яцьку, для якої пропонуємо розширити кількість смуг. 

Також ми звільняємо від парковки Кожум’яцьку площу. Для цього наша команда запропонувала повернути по її периметру історичну малоповерхову забудову — і в одній з цих будівель розмістити кількаповерховий паркінг.

Щоб створити по-справжньому комфортний простір на звільненій площі, команда запропонувала дещо занизити їй центральну частину, перетворивши її на своєрідний амфітеатр, обладнаний пандусами.

Через оновлену площу проходитимуть нові пішохідні маршрути, тож ми виявили точки, де містяни приймають рішення, куди йти далі. Тому тут будуть розміщені навігаційні пілони — і для кожного з них визначено, на які питання пішоходів вони даватимуть відповіді. Крім того, ми розробили дизайн-код для вивісок, табличок і вказівників, які будуть розміщуватись вздовж нових маршрутів. 

Ескізна пропозиція перетворення площі

Сьогодні під Кожум’яцькою площею сходяться струмок Киянка та річка Глибочиця, нині сховані в колектор. Тож наша команда запропонувала відкрити його — і повернути містянам річку, що зараз проходить під алеєю на Валах. 

Подібний успішний кейс можна пригадати у південнокорейському Сеулі — там дістали з колектора річку Чхонгечхон, щоб перетворити колишню автомагістраль на популярну пішохідну зону.  

Щоб зробити нашу річку доступною для всіх, у тому числі для маломобільних людей, ми облаштували цей канал пандусами і сходами. Проектуючи цей канал, ми впоралися з ще одним важливим завданням — зберегли дерева, які зараз ростуть на бульварі і залишили для них достатню кількість грунту.