У Києві планують встановити пам’ятний знак про справу Бейліса, якого судили за «ритуальне вбивство»
У конкурсі концепцій переміг проєкт художниці Анни Звягінцевої.
У конкурсі концепцій переміг проєкт художниці Анни Звягінцевої.
Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 10 років та 123 днів. За цей час ми опублікували 24984 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?
У Києві відбувся конкурс на найкращу ідею пам’ятного знаку про справу Бейліса, в якому переміг проєкт художниці Анни Звягінцевої. Архітекторами проекту виступило архітектурне бюро ФОРМА.
Початок справі Бейліса поклало вбивство у березні 1911 року 13-річного хлопчика, тіло якого знайшли на Подолі. У злочині звинуватили єврея Менахема Бейліса.
Якраз за місяць до вбивства Державна дума Російської імперії розглядала скасування смуги осілості – тобто заборони євреям селитися на певних територіях, зокрема у великих містах. Через це антисемітські партії та чорносотенні організації почали частіше згадувати про «кривавий навіт» – ідею про те, що юдеї використовують кров христян у релігійних ритуалах.
Справа набула значного політичного та соціального резонансу, що уподібнює її до справи Дрейфуса у Франції. Зрештою Бейліса було виправдано, і той відразу емігрував до Палестини, а потім до США.
Проєкт Звягінцевої передбачає встановлення пам’ятного знаку навпроти Печерського районного суду – саме в цій будівлі й судили Бейліса.
Художниця пропонує, зокрема, розмістити фрагмент клітки для підсудного, в якій може опинитися кожен. Хоча Бейліса не тримали в такій клітці, подібна практика існує в багатьох сучасних судах, що символічно суперечить презумпції невинуватості.
Лави для очікування символізують лави присяжних. Таким чином перехожий може відчути себе як на місці підсудного, так і на місці тих, хто судить.
На бетонній стіні розмістять вибрану інформацію зі справи Бейліса. Передбачається залишити порожні площини, де можна розмістити матеріали про сучасні події, такі як ромські погроми. Графічне рішення цього елемента пам’ятного знаку розробила дизайнерка Альона Соломадіна
Іншу стінку художниця запропонувала зробити зі скляних блоків різної фактури: тріснутого, запиленого скла, такого, що викривляє інформацію.
Для реалізації передбачається замінити наявну зупинку громадського транспорту, вирубати одне сухе дерево, замінити частину тротуарного покриття плиткою чорного і білого кольору. Для цього потрібно отримати відповідні дозволи.
У конкурсі також брали участь проєкти Микити Кадана, Назара Білика, Алевтини Кахідзе, Миколи Рідного.
Алевтина Кахідзе запропонувала лаву з важелем. Лава нахиляється, коли з іншого боку сідає людина. Це ілюструє вагу кожного в якості присяжного. Микола Рідний уявляє пам’ятний знак як три металеві шести з головними уборами: єврейською кіпою, шапкою польського шляхтича та ромським капелюхом із трояндою.
Проєкт Микити Кадана – металевий квадрат із прозорим боксом, в якому знаходиться копія архівної справи Бейліса. Назар Білик запропонував вмонувати у бруківку кут із бронзових листів, який повторює кут будівлі Печерського суду.
Ініціатором конкурсу став Вячеслав Москалевський, кураторкою проекту — Пономарьова Анастасія, організатором – незалежна урбаністична агенція «Урбан Куратори».
© Хмарочос | 2024
Коментарі:
*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті