11 лютого 2021 на голосування Київради мало бути винесено питання про надання в оренду БО «Фонд пам’яті «Бабин Яр» земельної ділянки площею 0,2873 га в Бабиному Яру «для розміщення та обслуговування об’єктів транспортної інфраструктури» (на сайті Меморіалу Бабин Яр мова йде про три ділянки загальною площею 1,23 га). Постійна комісія Київради з питань містобудування, архітектури та землекористування погодила проект такого рішення ще 24 вересня 2020 року та повторно – 27 січня 2021 р. Однак через брак голосів на його підтримку, розгляд перенесено на 23 лютого, але на голосування так і не винесено.

«Фонд пам’яті «Бабин Яр» – одна із кількох інституцій, нарівні з Благодійною організацією «Благодійний фонд «Меморіал Голокосту «Бабин Яр» та ТОВ «Музей місця Бабин Яр», залучених до реалізації проекту приватного Меморіального центру Голокосту Бабин Яр (далі – МЦГБЯ), фінансованого (переважно) Павлом Фуксом, Михаїлом Фрідманом, Германом Ханом та Віктором Пінчуком. Правомірність участі у проекті меморіалізації Голокосту в Україні російських олігархів стала предметом дискусії, що розгорнулась напередодні винесення питання по землі на голосування Київради, між Віталієм Кличком та депутатами фракцій Голос і Батьківщина, яких мер намагався схилити підтримати проект рішення, подекуди вдаючись до відвертих маніпуляцій.

Після палкої дискусії мер переніс розгляд питання та пообіцяв депутатам невдовзі «провести таку презентацію, щоб пояснити, розказати дійсно, щоб володіли інформацією, і дали відповіді на всі питання, які нам всім потрібно». Намагаючись переконати незгодних, Віталій Кличко виклав свою версію створення МЦГБЯ, з якої випливає, що він, а не російські олігархи, є його ініціатором.

Відповіддю на тиск з боку мера став проект рішення Київради про заборону на участь громадян та суб’єктів господарювання РФ, а також суб’єктів господарювання, що перебувають під контролем громадян та суб’єктів господарювання РФ, у реалізації проєктів у Києві, поданий депутатами фракції «Голос» Аліною Михайловою та Олександром Лінчевським 15 лютого. Лінчевський так прокоментував подання: “поки одні фізично захищають країну і ризикують загинути, інші ведуть бізнес, переговори і тиснуть руки представникам країни-агресора. Це аморально і неприпустимо, це шкодить армії і суспільству”.

Реальна структура власності, механізми прийняття рішень та фінансування МЦГБЯ не були упрозорені. В органи його управління не були включені представники української держави та громадянського суспільства. Його наглядова та громадська ради не стали незалежними центрами прийняття рішень, а радше легітимізують рішення донорів, двоє з яких – включені до американського передсанкційного т.зв. «списку Путіна» за фінансування російської агресії проти України та втручання в американські вибори 2016 року – російські олігархи Михаїл Фрідман і Герман Хан. Закиди в «приватизації» трагедії Бабиного Яру та застереження щодо використання МЦГБЯ в гібридній війні Росії проти України таким чином так і не були розвіяні.

Скандал, що розгорівся навесні минулого року навколо МЦГБЯ, пов’язаний з призначенням його керівником контроверсійного російського кінорежисера Ільї Хржановського та оприлюдненням чернетки його концепції розвитку МЦГБЯ, критикованої українською гуманітарною спільнотою, останні пів року все виразніше набував політичних рис й схоже, наближається до кульмінації.

Перший рік перебування Хржановського в МЦГБЯ завершився низкою скандалів, пов’язаних з закидами в знущанні над немовлятами (порушене в цьому питанні кримінальне провадження поліція Харкова закрила 4 лютого), співпраці з неонацистами, а також у порушенні трудових прав та в психологічному насильстві під час зйомок кінопроекту «Дау», онлайн-прем’єра якого відбулась в квітні 2020 року (5 з 15 серій проекту так і не були показані й досі недоступні на сайті проекту). Реакцією на них стали відкриті листи до наглядової ради МЦГБЯ, Президента та Прем’єр-міністра України від культурних діячів – з вимогою звільнити Хржановського й забезпечити громадський контроль над МЦГБЯ, та від українських науковців – з вимогою підтримати та профінансувати державний проект Комплексної меморіалізації Бабиного Яру, розроблений українськими істориками з Інституту історії НАНУ.

У відповідь Наглядова рада МЦГБЯ пообіцяла представити офіційну концепцію розвитку в червні 2020 року й за результатами її презентації оцінювати компетентність Хржановського. Замість цього, однак, 11 червня був представлений та затверджений план активностей МЦГБЯ на 2020 рік, а презентацію концепції перенесено на кінець року.

Тим часом критики проекту очікували, що суспільна дискусія, яку виконавчий директор МЦГБЯ Макс Яковер в річному звіті назве «медіаатакою», а Хржановський – справою рук «організованої злочинної групи», нарешті отримає реакцію з боку держави. І справді, 22 червня 2020 року в ефірі програми «Свобода слова» міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко заявив про підтримку державного проекту Меморіального музею в Національному історико-меморіальному заповіднику Бабин Яр (далі – Заповідник), який мав би відкритись в вересні 2021 року в будівлі контори єврейського цвинтаря в Бабиному Яру на 80-річчя трагедії.

В свою чергу Натан Щаранський, голова Наглядової ради МЦГБЯ, заявив про готовність включити до складу наглядової ради представників українських органів влади та перезапустити громадську раду МЦГБЯ, залучивши до її складу всіх зацікавлених осіб.

В Офісі Президента, від якого стурбована українська громадськість очікувала реакції на листи-звернення, були іншої думки про проект МЦГБЯ. Уже 27 липня під час відеоконференції з членами наглядової ради Президент Зеленський публічно підтримав МЦГБЯ.

29 вересня 2020 року на річницю трагедії в Бабиному Яру між МЦГБЯ та Міністерством культури України в присутності Президента Зеленського був підписаний Меморандум про розбудову Меморіалу Голокосту як спільного проекту Фонду та держави, ґрунтованого на принципах прозорості та підзвітності громадськості. Церемонія відбулась не в державному Заповіднику, як можна було очікувати, а на земельній ділянці МЦГБЯ, де відкрилась інсталяція «Дзеркальне поле», що об’єднала 10 дзеркальних колон, розташованих на диску-платформі в формі кабалістичного древа Сефірот. За словами виконавчого директора МЦГБЯ Максима Яковера метал колон був «розстріляний 100 тисячами куль калібром, котрий використовували німці під час розстрілів в Бабиному Яру» (як уточнив пізніше автор аудіоінсталяції Максим Демиденко розстріл здійснив Третій окремий полк спеціального призначення ім. Святослава Хороброго). На неприпустиму асоціацію між розстрілами євреїв нацистами у Бабиному Яру та розстрілами металевих панелей для інсталяції українськими військовослужбовцями вказали деякі критики проекту.

Саме ця церемонія за участю президента та міжнародних гостей і стала де-факто офіційною церемонією вшанування жертв трагедії Бабиного Яру з боку держави. Про створення державного Меморіального музею в Заповіднику в офіційних промовах представників влади не згадувалось.

14 вересня запрацювала громадська рада МЦГБЯ. До її складу ввійшли медійні особи (Ольга Сумська, Ахтем Сеїтаблаєв), журналісти (Маргарита Яковлєва, Андрій Куликов), бюрократи (Діана Попова, Неллі Куковальска), представники єврейських організацій та навіть політики (Костянтин Грищенко, міністр закордонних справ часів Януковича),проте жодного науковця, незалежного експерта чи публічного інтелектуала (зокрема, з середовища опонентів) в ній не опинилось.

28 жовтня МЦГБЯ провів семінар з архітектурного рішення майбутнього музею, на якому вперше була висловлена ідея тотальної меморіалізації Бабиного Яру, яка фактично відкидала архітектурний проект від бюро Querkraft Architekten, що переміг в архітектурному конкурсі, проведеному попередньою командою МЦГБЯ в вересні 2019 року (відео семінару невдовзі було вилучено з відкритого доступу й наразі доступно лише за прямим посиланням). Під час семінару єдиний з-поміж його учасників дослідник Голокосту австрійська професорка Хайдемарі Уль висловила застереження в тому, що концепція МЦГБЯ нехтує основне питання меморіалів Голокосту та мету їхнього існування – питання прав людини: «Я не побачила в цих чудових дослідженнях головного: прекрасно, що вивчаються персональні історії, але не згадується головне: Голокост, власне, місія, заради котрої всі ці історії розказані. Мета меморіалів – служити демократії, цінностям гуманізму. Попри все завдання меморіалу – святкувати життя більше, ніж навіть жертв, хоч якою жахливою була розправа над ними. Важливіше – породжувати в людях бажання знати, а не дорікати їх незнанням, не тиснути на провину, підвищувати їхню усвідомленість, а не розмежовувати минуле. Це більше питання довіри до людей, цінування їхньої здатності пізнавати.» Зрештою пані Уль повідомила, що не братиме участь у «наступних семінарах через різницю у позиціях щодо розвитку проєкту».

15 грудня 2020 року Президент підписав Указ «Про заходи у зв’язку з 80-ми роковинами трагедії Бабиного Яру та додаткові заходи щодо подальшого розвитку Національного історико-меморіального заповідника ”Бабин Яр”», яким змінив склад оргкомітету (утвореного в 2017 році Указом президента Порошенка) з питань перспективного розвитку Національного історико-меморіального заповідника “Бабин Яр”. До комітету крім представників влади ввійшли також керівники провідних українських телеканалів та  онлайн-видань, представники українських та міжнародних єврейських і ромських організацій. Серед членів оргкомітету – виконавчий директор (Яковер) та три члени наглядової ради МЦГБЯ (Щаранський, Кравчук, Блайх), двоє членів громадської ради (Глазунов, Куковальська) та афілійований з МЦГБЯ режисер Сергій Лозниця. Очолюють оргкомітет – голова ОП Андрій Єрмак та прем’єр-міністр Денис Шмигаль. Указом також передбачено завершення робіт з відкриття Меморіального музею Бабиного Яру, розробку плану заходів з відзначення 80 річниці трагедії, а також підтримку «ініціативи громадськості, благодійників щодо створення в м. Києві (урочище Бабин Яр) Меморіалу Голокосту “Бабин Яр”».

25 грудня МЦГБЯ розпочав розкопки на території державного Заповідника на ділянці колишнього православного цвинтаря в Бабиному Яру, де планує звести меморіальну синагогу, що викликало обурення представників православної громади розташованої неподалік каплиці. І хоча результат розкопок Максим Яковер і голова Українського інституту нацпам’яті Антон Дробович трактували по-різному (зокрема, Дробович вважає, що «тепер точно відомо, що у землі є людські останки», а Яковер, що «звіт георадаром показав, що поховань немає»), 22 січня МКІП погодив проект розміщення «меморіального об’єкту «Місце для роздумів» та надав дозвіл на монтаж синагоги, яку має бути зведено в квітні. 

Тим часом 25 січня стало відомо, що СБУ інформувала уряд щодо «потенційних ризиків, пов’язаних із діяльністю представників благодійного фонду «Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр», у т.ч. «акцентувало увагу на можливому намаганні іноземних урядових і недержавних об’єднань, зокрема, Російської Федерації, використати дане питання для дискредитації України на міжнародній арені та звинувачень її у порушенні прав і свобод національних меншин». Однак уже 26 січня СБУ повідомило про те, що загроза нацбезпеці через діяльність МЦГБЯ не підтвердилась, а позиція служби змінилась на протилежну: «СБУ вважає за потрібне відмітити конструктивну позицію керівництва благодійної організації «Благодійний фонд «Меморіал Голокосту «Бабин Яр» за всебічне сприяння в обговоренні та висвітленні суті згаданого проекту в нашій державі».

Концепція передбачає створення низки меморіальних об’єктів та будівель на 152 гектарах урочища Бабин Яр, з яких МЦГБЯ має в користуванні лише 7,7 га. Решта території, включеної в концепцію розвитку МЦГБЯ, належить державному Заповіднику та Павлівській психіатричній лікарні, й перебуває в державній та комунальній власності. На них, зокрема, розташовані сама лікарня та будівля контори єврейського цвинтаря, в якій у вересні має відкритись державний Меморіальний музей Бабиного Яру.

Концепцією МЦГБЯ, основний упор в якій зроблено на архітектурні рішення, цифрові технології та каталогізацію інформації про Бабин Яр, передбачено створення чотирьох музеїв (трагедії Бабиного Яру 1941-1943; Голокосту в Україні та Східній Європі; історії забуття трагедії Бабиного Яру; історії місця та Куренівської трагедії), інсталяції, присвяченої жертвам трагедії, простору для молитви та чотирьох окремих «центрів»: Освітньо-наукового, Архівного, Дитячого та «науково-практичного міжнародного біо-психо-соціального медико-психіатричного» Центру реабілітації наслідків психологічної травми на базі Павлівської лікарні (що з огляду на закиди Хржановському в психічному насильстві під час зйомок «Дау» виглядає особливо пікантно).

Вся концепція МЦГБЯ обертається навколо «почуттів» та «емоцій»: «Наше завдання — перетворити це [пам’ять] з абстракції на щось живе, на щось емоційно впливове, на щось, що здатне викликати співчуття, почуття любові до ближнього, почуття сорому за людство, яке допустило таку історію, почуття ніжності та біль втрати…» та ґрунтується на науково неверифікованій тезі про втрату «живої» пам’яті про Голокост: «Зовсім скоро зникне прямий зв’язок часу, і майбутнє покоління втратить можливість зрозуміти, пізнати, а найголовніше, відчути, що ж відбулось 80 років тому».

Попри те, що меморіальні центри Голокосту в світі є не просто меморіальними установами, але насамперед – інституціями з промоції та захисту прав людини (цей концепт набув юридичного та практичного сенсу в Загальній декларації прав людини, прийнятій ООН в 1948 році саме за наслідками Другої світової війни та Голокосту), в концепції МЦГБЯ про права людини не йдеться.

Концепція прав людини випливає з раціонального аналізу причин Голокосту, наслідком чого стає усвідомлення солідарної відповідальності перед майбутнім та забезпечення гарантій свободи, а не з емоційного переживання самої події геноциду. Спірітуалістська основа концепції МЦГБЯ («нам потрібні нові ритуали так же, як нам потрібні нові священні місця для них») суперечить раціональній філософії прав людини, адже всякий спірітуалізм напряму пов’язаний з фаталізмом, що заперечує свободу.

Концепція була підтримана 6 з 15 членів наглядової ради (Щаранський, Бокова, Вакарчук, Кваснєвський, Фрідман, Фішер) за принципом негативного голосування (відсутність заперечень). Питання про поширення юрисдикції приватного проекту МЦГБЯ на всі заявлені території та майно, що йому не належать, наглядовою радою не піднімалось. Хоча концепція вочевидь заторкує інтереси київської громади, ні на публічні обговорення, ні на слухання вона винесена не була.

Попри гучні скандали, що супроводжують МЦГБЯ, останні пів року він розгорнув подиву гідну публічну діяльність, що вилилась в низку просвітницьких та дослідницьких проектів. Зокрема, на онлайн-платформі МЦГБЯ Сергій Лозниця запустив багато років тому анонсований проект багатосерійного монтажного фільму «Бабин Яр. Контекст», заснованого на унікальних хронікальних кіноматеріалах, оцифровано та оприлюднено понад 300 тис. документів з Київського облархіву, завдяки 3D моделюванню достеменно встановлено місце розстрілів у Бабиному Яру та змодельовано форми місцевості різних історичних періодів, видано низку тематичних книжок. Помітною була співпраця МЦГБЯ з провідними українськими медіа, а форсована медійна кампанія подекуди набувала гротескних форм (реклама МЦГБЯ в Tinder).

І хоча керівництво МЦГБЯ демонструвало готовність іти на діалог з суспільством, жодної з вимог громадськості, висунутих упродовж 2020 року, з боку МЦГБЯ та влади задоволено не було. Навпаки, Банкова відкрито підтримала МЦГБЯ, а мер Кличко, всупереч наявному конфлікту інтересів вдався до тиску на депутатів Київради, адвокатуючи йому. Де-юре, Кличко не входить в керівні органи МЦГБЯ (де його брат є членом наглядової ради) і ніколи не був уповноважений громадою міста на його реалізацію, тож фактично виступає в ньому як приватна особа.

Така розстановка сил примушує активних учасників суспільної дискусії навколо питання меморіалізації трагедії Бабиного Яру, громадських діячів та дослідників, які боролися за посилення ролі держави в МЦГБЯ, почуватися зрадженими з боку представників влади, які, на їхню думку, нехтують розробленим на замовлення держави проектом меморіалізації Бабиного Яру (хоч яким кволим і нерозвиненим) на користь приватного. Агресивна політика МЦГБЯ, річний бюджет котрого дорівнює половині бюджетів таких великих державних інституцій як Держкіно або Український культурний фонд (а бюджет Інституту нацпам’яті разом з Музеєм Майдану перевищує в 6 разів), підтримка з боку влади та упор на адміністративний ресурс на противагу відкритому діалогу з суспільством, на жаль не об’єднують, а посилюють розкол всередині українського суспільства в питанні меморіалізації трагедії Бабиного Яру, радикалізуючи опонентів, і позбавляючи українське суспільство суб’єктності в питанні розробки комеморативних політик.

Перше – етичне: Меморіал Голокосту очолює людина, якій закидають співпрацю з неонацистами та  порушенні прав людини. Друге – політичне: чи можуть фінансувати Меморіал Голокосту в Україні особи, підозрювані урядом США в підтримці гібридної війни Росії проти України й чи не стане МЦГБЯ інструментом такої війни, тоді як українське суспільство не має важелів впливу на нього, а держава втрачає суверенітет в стратегічному питанні формування політики пам’яті.

P.S. За нещодавно оприлюдненою інформацією, багаторічний директор державного Заповідника Бабин Яр Борис Глазунов подав у відставку. На його місце планують призначити юристку Розу Тапанову, яка працювала в АО “Міжнародна правнича компанія”, засновником і власником котрої до 2019 року був керівник Офісу президента Андрій Єрмак. Таким чином під прямим чи опосередкованим контролем приватного МЦГБЯ, підтримуваного Офісом Президента, невдовзі може опинитися й державний Заповідник “Бабин Яр” з територією понад 21 га та будівлею контори єврейського цвинтаря, де восени мав відкритись державний Меморіальний музей Бабиного Яру.