Наприкінці грудня 2020 року біля метро «Арсенальна» відкрили оновлену площу. Реновацією займалася компанія A Development, яка паралельно відреставрувала Микільську браму (колишній головний в’їзд до Київської фортеці, зведеної за наказом імператора Миколи І у 1830-50-і роках) та прилеглу до неї територію. Інвестор також обіцяв зробити реновацію будинку Військової комендатури і розмістити там літні майданчики і кафе. Позаду вестибюлю станції метро «Арсенальна» планували збудувати фонтан.
Здавалося б, місто нарешті чекає адекватне оновлення громадського простору коштом інвестора з грамотним підходом до збереження пам’яток архітектури. На початку будівельні роботи тішили око зняттям тиньку та наново відкритим цегляним муруванням.
Але проблеми з ремонтними роботами розпочалися ледь не одразу. Спочатку активісти помітили, що на площі зрубали 12 дерев, які створювали затишну тінь на площі у спеку. Згодом стало відомо, що компанія A Development спорудить біля площі шестиповерховий офісний центр із критою скляною галереєю та паркінгом.
Девелопер обіцяє, що висота будівлі не перевищуватиме 24 метри, в новій споруді будуть офісні та комерційні приміщення, а критий променад поєднає новобудову та історичну комендатуру, не навантажуючи пам’ятку архітектури.
Зображення: A Development
Чи доречна така будівля в центрі міста і чи замінить вона якісний громадський простір киянам? «Хмарочос» запитав у містян, містопланувальників, спеціалістів із захисту історичної спадщини та екологів. А також попросив компанію-девелопера розказати про свій погляд на ситуацію.
З точки зору збереження історичної спадщини
Як пояснює краєзнавець Антон Короб, Київська або Нова Печерська фортеця є пам’яткою національного значення. З одного боку, реставрація відкритого мурування на фасаді фортеці є позитивним кроком. З іншого боку, незрозуміло, чому шестиповерховий торговий центр, який сполучать з історичною будівленю скляним пасажем, називають громадським простором.
«Прибудова затулятиме вид на зовнішній фасад, заважатиме нормальному рухові пішоходів зі станції Арсенальна. Її поява унеможливить цілісне сприйняття фортеці», – вважає Антон Короб.
Відновлення Микільської брами вважає слушною ідеєю і пам’яткознавиця Олена Мокроусова. Водночас вона переконана, що над сусідніми пам’ятками – житловим будинком 1930-х рокі на вулиці Михайла Грушевського, 9, комплексом заводу «Арсенал» на протилежному боці і частково над Маріїнським парком – домінуватиме саме новобудова.
«І Микільські казарми на пересипі, і завод “Арсенал” – унікальні об’єкти комплексу “Київська фортеця”, який свого часу височів над усім Печерськом. На жаль, сьогодні містобудівне значення фортечних пам’яток майже втрачено. Нове будівництво просто впритул до цих пам’яток ще більше нівелює їхню історичну роль», – пояснює Олена Мокроусова.
Про «нігілістичне ставлення до пам’ятки архітектури та історії національного значення» Антон Короб заявив ще восени 2020 року. Тоді йшлося про неприпустимість пробивання дверей та вітрин замість вікон. Стіни фортеці мають товщину півтора метри і побудовані з високоякісної київської цегли 1847 року, яку виготовляли для військового відомства.
Крім того, за спостереженням краєзнавця, у ході реставрації споруди збільшили дах: «Дах став трохи вищим, як наслідок, бокові вежі, що фланкують по боках казарми, знівельовані. Фортечну споруду недоцільно було будувати з таким високим мансардним поверхом. Історично дах робили максимально низьким, щоб під час обстрілу звести до мінімуму ймовірність потрапляння снарядів».
«Насправді цей випадок показує, як ми вміємо вирішувати містобудівні задачі на таких вузлових для міста пунктах як Арсенальна площа, Печерськ, Лавра, Липки. Сприйнята як реставрація, така забудова стане нормою і викличе незворотні зміни в і без того понівеченому місті», – заявляє Антон Короб.
У відповідь на це представники компанії A Development запевняють, що після реалізації проєкту реставрації за концепцією редевелопменту будівля стане багатофункціональним комплексом і водночас збереже статус пам’ятки архітектури національного значення.
«Ми запроєктували нову будівлю навіть нижче дозволеної висоти в цій частині Києва – всього шість поверхів (24 метри). А скляний дах, який також привернув багато уваги, за задумом архітекторів є основною ідеєю поєднання історії та сучасності. Під цим дахом розміститься зона прогулянок, зустрічей та відпочинку з зеленими насадженнями та комфортними лавами. Наразі обираються культури, які висаджуватимуть у пасажі», – пояснює Тетяна Лисюк, головна архітекторка проєкту.
Представники компанії також наголошують, що перед початком робіт «рятували будівлю від зсуву», суттєво укріплюючи фундамент і склепіння стін.
«Створюючи проект, ми виходили зі світових тенденцій. В Європі вважається корисним і доцільним поєднання нового та історичного. Тільки важливо чітко відмежувати, де XIX, а де XXI ст. Цей контраст у нашому проекті якісно пророблений як з боку візуального сприйняття, так і з боку функціоналу. Приклади Лондона, Відня демонструють, як на контрасті можна подати історію та щось надсучасне. Наприклад, у Лондоні, у районі Кінгс-Кросс, декілька років тому реконструювали старі бараки й побудували сучасний комплекс. У ньому зараз розташований головний офіс Samsung. У старій частині розмістили кафе та ресторани. Це один із найяскравіших прикладів контрасту сучасного та старого, який зроблений якісно та функціонально», – розповідає Андрій Пашенько, генеральний проєктувальник робіт.
З точки зору міського планування
Експертки Центру урбаністичних студій Любов Апостолова-Сосса і Світлана Шліпченко вважають, що запропоноване рішення виглядає як фрагментарне і таке, що не враховує архітектурний та містобудівні контексти: «Це приклад “точкової забудови”, або ж вибіркової реконструкції методом “пломбування”, коли кожен метр ділянки максимально капіталізується без зусиль вписати його в стратегію розвитку території (якої і немає)».
Як пояснюють експертки, історичне середовище площі розділене ще з середини ХХ століття, коли були розірвані зв’язки між частинами Нової Печерської фортеці. Тоді було втрачено земляні укріплення – зв’язок із верхньою і нижньою стінами фортеці, а також вісь між палацовою частиною, парком та Миколаївськими воротами.
У 1930-х pоках перед головним фасадом збудували житловий будинок (на вул. М. Грушевського, 9). У 1950-х кофр, на який спирався підйомний міст перед воротами, було надбудовано ще одним поверхом. Зрештою, в 2007 році видове розкриття пам’ятки з боку парку остаточно перекрила сумнозвісна новобудова на Грушевського, 9-а.
Зображення: A Development
«Наразі з північного заходу залишилися лише ближні зони огляду воріт і казарми, які, судячи з проєктних пропозицій, також будуть втрачені, оскільки новобудови і накриття площі затулятимуть історичні будівлі. Чи врятує ситуацію пропоноване проєктом відтворення підйомного містка – це питання відкрите, в тому числі і з точки зору можливості його реалізації, адже споруда на його місці є частиною пам’ятки», – вважають Любов Апостолова-Сосса і Світлана Шліпченко.
На думку працівниць Центру урбаністичних студій, чергова комерційна споруда збільшить навантаження на історичну частину міста. Натомість центру столиці навпаки потрібна стратегія розосередження та розщільнення.
«ІТ-школа для дітей – яка, вочевидь, має створювати ілюзію “багатофункціональності” в комерційному просторі – має більше сенсу там, де діти проживають, щоб не створювати додаткового трафіку», – пояснюють експертки.
«Дозвілля дедалі сильніше ототожнюється із споживанням – тепер в зоні відпочинку/парку обов’язкова наявність ресторанів і розважальних закладів. Відкриті простори і зелені зони все далі стискаються під наступом комерціалізації, що має цілу низку довгострокових соціальних та екологічних наслідків», – вважають Любов Апостолова-Сосса і Світлана Шліпченко.
Із позитивних аспектів проєкту дійсно відмічають невелику поверховість споруд, які щонайменше не спотворюватимуть історичний ландшафт Печерських пагорбів, реставрацію казарми і воріт із відтворенням історичного вигляду, відкриття території для вільного доступу, а також благоустрій громадського простору довкола станції метро «Арсенальна».
Анастасія Пономарьова, магістриня містобудування і представниця громадської організації «Урбан куратори», також вважає, що оприлюднена концепція має низьку якість архітектурних рішень: «Гігантський скляний пасаж не витримує екологічної та економічної критики: дорого утримувати, дорого будувати. Нові будівлі не масштабовані до наявної історичної забудови». Низька якість архітектурних рішень, на її думку, є результатом неправильної процедури.
Втім, усі три експертки наголошують, що проєкти такого значення мають обговорюватись громадськістю ще на стадії загальної ідеї і проходити публічну експертизу.
У компанії A Development на це відповідають, що концепцію «нового будівництва» схвалили Департаментом охорони культурної спадщини та Архітектурно-містобудівною радою Департаменту містобудування та архітектури КМДА. При цьому новобудову планують зводити на ділянці у приватній власності, а закон не передбачає громадського обговорення таких проєктів.
«Ми реставруємо архітектурні елементи, декоративне оздоблення та відновлюємо колір. Комендатура вже не пофарбована у червоний та білий кольори, як це було за часів Радянського Союзу. Ми відновили колони з чавунними капітелями, які не збереглися. Також реставрували дерев’яні ворота з боку кофра. Фахівці відновлювали маскарони левів та декоративні елементи у вигляді рогів достатку за архівними документами. Відновлена будівля як своєрідний візуальний акцент досить вдало завершує формування містобудівного ансамблю Арсенальної площі», – наголошує Наталія Диховична, науковий керівник проєкту реставрації приміщення комендатури.
«Насправді це і буде публічний простір – багатофункціональний простір з ресторанами, офісами та торгівельною зоною», – стверджує Тетяна Лисюк, головна архітекторка проєкту.
З точки зору екології
Нові проєкти мають зважати на кліматичні зміни, щоб зробити місто придатним для нормального життя, вважає Ольга Гусакова, експертка відділу клімату та транспорту громадської організації «Екодія».
«Замість природних поверхонь на візуалізаціях ми бачимо бетон та асфальт. Це темні поверхні, які не відбивають сонячні промені. Я також не помітила достатньої кількості зелених зон, які так потрібні влітку», – розповідає Ольга Гусакова.
У зв’язку з цим у проєкті варто приділити більше уваги деревам та газонам, які охолоджуватимуть простір влітку, а також очищуватимуть повітря. При цьому краще висаджувати дерева з широкою кроною, які створюватимуть більше затінку. Сьогодні важливо на тротуарах і дорогах замінювати штучні поверхні на природні. Завдяки цьому під час дощів вода не застоюватиметься на дорогах, а поверхні менше нагріватимуться.
«Під час спеки важливе кожне дерево!», – наполягає Олександра Халаїм, кандидатка біологічних наук і голова ГО «Український екологічний клуб “Зелена Хвиля”», – «Звичайно, скляний дах може надати певне затінення, але якщо він планується прозорим, улітку ця зона дійсно може перетворитися на звичайний парник».
Зображення: A Development
На малюнках плану-схеми Олександра Халаїм не помітила таких очевидно корисних рішень як вертикальне озеленення. Її також здивував жест зрубування дорослих дерев, які ймовірно росли на цій території до початку будівництва.
«У Західній Європі прийнятною практикою є збереження дорослих дерев у містах – їх навіть перевозять у випадку будівництва на нове місце, але не зрубують. Кожне доросле дерево дає неймовірну кількість екосистемних послуг – формування комфортного мікроклімату, затримка вітру, захист від повеней, очищення повітря, продукування кисню та рекреаційні послуги. Виростити дерево – це процес довготривалий та коштує місту багато грошей, тож це незрівнянна цінність порівняно зі склом та бетоном», – пояснює екологиня.
У відповідь на це в компанії A Development стверджують, що в ході реконструкції площі видалили «дерева алергійного та аварійного стану».
«Прибираючи аварійні та алергенні дерева, ми подбали про озеленення самої площі та компенсацію місту. Тільки спеціалісти КРБП “Зеленбуд” визначають, де та коли вони висадять нові дерева на суму компенсації», – кажуть представники девелопера. Замість зрубаних пірамідальних тополь девелопер висадив десятирічні дуби і берези.
«Важливо зазначити, що технічні особливості площі (ескалатори метрополітену), наявність великої кількості інженерних мереж під площею та вимоги ДБН, що забороняють розташування об’єктів на встановленій відстані до входів в громадські об’єкти (метро та підземний перехід у нашому випадку) не дозволяють висадку ще більшої кількості великих дерев на площі», – коментує Тетяна Лисюк.
Шукати більшої прохолоди влітку розробники проєкту пропонують у Маріїнському парку чи Парку Слави.
«У нашому розпорядженні – ділянка площею близько одного гектару. Цього замало, щоб вмістити повноцінний сквер, але цілком достатньо, щоб створити затишне та комфортне для всіх місце розваг та відпочинку», – вважає головна архітекторка проєкту.
«Під скляною покрівлею ми плануємо висадити дерева (наразі триває обговорення, які саме культури обрати). На новій будівлі буде експлуатована покрівля – там посадять рослини та створять газони», – додає вона.
Погляд місцевих мешканців
Українсько-канадський історик Сергій Єкельчик народився в Києві і виріс у будинку на Мазепи, спроєктованому архітектором Й. Каракісом. До казарми на перешийку на той час доступу не було, адже там розташовувалася військова частина. Втім, Зелений театр і Нижня підпірна стіна були місцями дитинства історика.
«Світова практика охорони таких історичних пам’яток не передбачає їхнього “включення” до комплексу споруд комерційного призначення, які помітно вищі за історичну будівлю й неначе зверхньо плескають старовину по плечу скляним навісом», – стверджує Сергій Єкельчик.
За його словами, пам’ятки мають свою охоронну зону, тобто історичний простір, докорінна зміна якого знецінює горду київську фортецю.
Зображення: A Development
«Безліч хатинок киян знесли у ХІХ столітті, щоб створити прострілювані зони (еспланади) перед фортами та бастіонами – звідси назва вулиці Еспланадної та історична місцевість Нова Забудова, де оселилися вигнанці з Печерська. Тепер настали часи, коли нові господарі міста вирішили потіснити саму фортецю, закрити її стіною офісного скла саме з того боку, звідки очікували ворогів», – розповідає Сергій Єкельчик.
Історик доречно згадує дискусію довкола скляної піраміди у дворі Лувру, спорудженої у 1989 році, зауважуючи, що прибудова «відкривала» музейний простір і була точкою входу до нього. Натомість у випадку київської казарми на перешийку відбувається зовсім протилежне – старовина стає точкою входу до комерційного простору, її пристосовують під офісно-торгову зону.
«Офісно-торговий центр – лише фрагмент нової забудови величезного комплексу будівель частини колишньої Печерської фортеці, що зараз отримує нову функцію, – розповідає Зоя Звиняцківська, яка мешкає неподалік від Арсенальної площі. – Невелика частина – там де Kyiv Food Market – вже працює, левова частина включно з масштабною будівлею за Арсеналом – в процес».
Досвід співжиття викликав деякі зауваження місцевої жительки: «Я не маю нічого проти ресторанів, літніх майданчиків і публіки. Це ознака здорового міста. Але є одна сумна тенденція, що перекреслює всі ці досягнення. Промислові витяжки з кухні, що стоять на даху фудмаркета, не мають фільтрів і дуже гучні. Рівень шуму для мешканців будинків подекуди значно перевищує допустимі межі. На площі немає громадських вбиралень, тому трапляється, що відвідувачі нічних закладів справляються просто під стінами».
Як наслідок, навантаження на громадський простір навкруги комерційних об’єктів зростає, а життя місцевих жителів поряд відчутно погіршується.
Утім, на думку інвестора, раніше незручностей для містян в цьому районі було набагато більше. «Будівля комендатури багато років була обнесена огорожею, доступ до неї був повністю закритий для перехожих, площі як такої не було. Це було місце скупчення представників найменш захищених верств населення. Тепер кияни та гості столиці зможуть роздивитися історичну перлину – Микільські ворота (або Микільську браму)», – каже головна архітекторка проєкту.
Зменшити рівень шуму, за її словами, має підземний паркінг для автомобілів (близько 430 місць у новій будівлі та ще 130 у корпусі 12) та скляний дах. Натомість музичний фонтан «тихими мелодіями допоможе збалансувати дискомфорт від жвавого трафіку».
Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 278 днів. За цей час ми опублікували 23486 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?
Коментарі:
*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті