Фото: Dave Weatherall / Unsplash

Після пандемії ділові центри міст перетворяться зі скупчення офісних хмарочосів на багатофункціональні та інклюзивні хаби, вважає економіст і урбаніст Річард Флорида. Про це автор теорії креативного класу пише у статті на Bloomberg CityLab під назвою «Смерть і життя ділових центрів», що відсилає до назви класичної книги Джейн Джейкобс.

З усе більшим охопленням американців вакцинами проти COVID-19 життя повертається на вулиці міст, більшає людей у парках і ресторанах, відкриваються музеї й галереї, знову проходять концерти та спортивні події. Але ситуація з офісами інакша; на бізнесові квартали Сан-Франциско, Нью-Йорка й Чикаго дуже вплинув перехід працівників на віддалену роботу. Пандемія виявила, що те, де ми живемо, важливіше за те, де ми працюємо.

Згідно з нещодавнім дослідженням, у десяти найбільших ділових центрах міст США офіси відвідує на 27% менше працівників у порівнянні з допандемійним рівнем. Слід зазначити, що рахували ті офіси, де вхід здійснюється за картками та іншими цифровими ключами. Такі тенденції спостерігаються й, скажімо, в Австралії, де до бізнесових центрів Сіднея повернулося на 59% менше працівників, а в Мельбурні – на 41% менше.

Пандемія запустила тенденцію до телероботи, частка якої, вірогідно, залишиться вагомою й у постковідну епоху. За прогнозом економіста Ніка Блума, 21,3% робочого часу припадатиме на віддалену роботу, порівняно з 5% до пандемії. Також, як раніше писав «Хмарочос», згідно з опитуванням Гарвардської школи бізнесу, 27% віддалених працівників сподіваються продовжувати працювати з дому, 61% згодні їздити в офіс двічі або тричі на тиждень.

Слід розуміти, що такий тренд не лише скоротить потребу в офісних площах, але й вдарить по інфраструктурі ділових кварталів загалом – зокрема по ресторанах, кафе та магазинах, зосереджених у бізнес-центрах і розрахованих насамперед на офісних працівників. За прогнозом Блума, споживання у ділових центрах впаде на 5-10%, а на Мангеттені – на 13% від допандемійного рівня.

Фото: Jesse Echevarria / Unsplash

Найбільше страждають від спустошення ділових кварталів малооплачувані працівники, які працюють в офісах прибиральниками, охоронцями тощо. Більшість із них – іммігранти та представники різних меншин. Пандемія вдарила по них значно сильніше, ніж по «білих комірцях», які просто почали працювати з дому.

Однак збільшення частки телероботи не означає, що потреба в офісах зникне. Під час нещодавнього опитування 22% віддалених працівників заявили, що прагнуть так чи інак працювати поза домом – у коворкінгах, кав’ярнях або у громадських просторах на відкритому повітрі. Деякі корпорації, такі як Amazon і JPMorgan Chase & Co, очікують, що значна частка їхніх співробітників повернеться в офіси, а техногіганти Facebook, Alphabet і Google під час пандемії значно розширили свої офісні площі на Мангеттені.

Читайте також: Як автор поняття «креативний клас» змусив світ повірити у свої ідеї та помилився

Флорида переконаний, що зміна ролі ділових центрів не значитиме, що ці райони занепадуть – аж надто вигідно вони розташовані, у центрах міст, серед скупчення станцій метро, з розвиненою інфраструктурою. За сприятливих умов і політичної волі вони можуть перетворитися на більш інклюзивні та доступні простори за принципом 15-хвилинного міста, де люди можуть не лише працювати, але й жити і розважатися.

Хоча за останні кілька десятиліть офісна робота зазнала змін, чимало офісів все ще лишаються орієнтованими на застарілий формат одновимірного сидіння «з дев’ятої до п’ятої». Ще в середині століття Джейн Джейкобс закликала робити ділові райони «для людей» (а не лише для клерків).

Офіс майбутнього, на думку Флориди, буде не одним приміщенням, а радше екосистемою технологічно сполучених просторів і послуг. Головна роль офісу полягатиме в соціальній взаємодії. Він буде децентралізованим, здоровішим, матиме більше спільних приміщень, перемовних кімнат і просторів на відкритому повітрі. Нормою стануть фітнес-зали та офісні ресторани.

Офіс Spotify в Лондоні. Фото: Hufton + Crow

Значна частина робочого дня проходитиме поза межами офісного приміщення. Працівник перевірятиме пошту на відкритій терасі, братиме участь у нараді під час обіду або за кавою, перемовлятиметься з колегами на груповому занятті спортом. Звісно, чимало компаній вже зараз працюють у такому режимі, але, як вважає Флорида, цей тренд посилюватиметься.

Зміниться також міська інфраструктура – мережеві кав’ярні, салат-бари та їдальні, які пропонують швидкий перекус у вільну годину, відійдуть на задній план.

Урбаніст вважає, що чітке розділення роботи і життя було характерним для індустріальних часів, й запорукою креативності в сучасну епоху є подолання цього розділення. Зазначимо, що цю тезу не слід сприймати некритично – розмивання меж між роботою й життям, властиве постфордистському режиму виробництва, супроводжується інтенсифікацією роботи, нарощенням шарів відповідальності, більшим залученням емоційних ресурсів, що призводить до часової бідності, емоційного вигорання й зрештою до посилення прекарності праці. Нагадаємо, що працівники, які на початку пандемії перейшли на віддалену роботу, помітили, що довжина їхнього робочого дня відчутно зросла.

Фото: Standsome Worklifestyle / Unsplash

Флорида вважає, що реформація офісних районів відбуватиметься за зразком деіндустріалізації в містах. У 1970-80-х роках мало хто б зміг передбачити, що занепалі промзони зазнають ревіталізації та перетворяться на культурні, креативні, технологічні й освітні хаби та стануть епіцентрами джентрифікації. Головний виклик – це спрямувати цей процес у бік більшої соціальної рівності, а не перебудовувати офіси на елітне житло.

Річард Флорида – американський економіст, який останні чотирнадцять років живе і викладає в Торонто, співзасновник видання CityLab. У 2002 році він опублікував книжку «Homo creativus» (український переклад з такою назвою вийшов три роки тому), в якій виклав свою знамениту теорію креативного класу. За цією теорією, креативність є одним із головних рушіїв економіки, і міста мають підлаштуватись під стиль життя креативного класу. У наведеному вище описі «офісів майбутнього» Флорида фактично описує стиль життя креативного класу.

Книжка стала бестселером, і Флорида почав консультувати міста. Консультації, які він надав сотням міст, коштували до 250 тисяч доларів. Його ідеї справили значний вплив на деякі міста й, зокрема, посилили процеси джентрифікації. Місця, які ревіталізують богемні і творчі люди, згодом стають привабливими для комерції та для офісів, вартість нерухомості й, відповідно, податки зростають, як і загалом ціни, тож бідніші мешканці мусять полишати свої домівки. Теорія креативного класу зазнала значної критики, тож у 2015 році Флорида видав книгу «Криза урбанізму» (назва українського видання), в якій дещо скоригував свої погляди і почав більше говорити про соціальну рівність.

Фото з фейсбук-сторінки Річарда Флориди