Щойно завершився поточний ремонт ділянки Прорізної до вулиці Пушкінської. Його загальна вартість разом із ділянкою від Пушкінської до Володимирської – майже сім мільйонів гривень. Востаннє вулицю ремонтували після Революції Гідності у серпні 2014 року. Разом зі знавцями транспортної інфраструктури та спеціалістами з доступності «Хмарочос» прогулявся Прорізною, щоб оцінити, як змінилася одна з центральних вулиць столиці та популярне місце прогулянок киян. 

Пішохідне покриття

Плитка «Старе місто» – перше, що впадає в око на оновленій Прорізній. Попри очевидну незручність поверхні з фаскою для маломобільних, людей з інвалідністю, на підборах чи з візками, саме нею одна за одною вимощують вулиці Києва. 

«Плитка на пішохідній вулиці має бути безшовною. Нерівномірне покриття є не лише некомфортним, але й може бути небезпечним. Крім того, тут на вулиці є житлові будинки. А нерівномірна поверхня створює зайвий шум від коліс валіз, скейтів», – пояснює Денис Моляка, голова ГО U-cycle та координатор проєктів із транспорту та міської мобільності. 

За словами Ігоря Могили, експерта з міської транспортної мобільності компанії EGIS Україна, необхідність замощення пішохідної площі плиткою без фаски прописана навіть у ДБН «Вулиці та дороги населених пунктів». «Покриття пішохідної зони повинно бути гладким і без зазорів», – йдеться у документі. 

Нерівна поверхня пішохідного покриття робить нефункціональною наявну наземну тактильну навігацію, пояснює Євгеній Свєт, спеціаліст із доступності для маломобільних груп населення міської інфраструктури. Через те, що тактильна плитка покладена на фігурні елементи мощення з фасками, на дотик їх неможливо відрізнити одна від одної.  

Велодоріжка

Безперечно позитивною зміною є поява на Прорізній двосторонньої велодоріжки зі зручним асфальтобетонним покриттям. Після завершення робіт маршрут пролягатиме ще квартал угору, далі повертатиме на Паторжинського і по Ірининській виходитиме на Володимирську, а там зіллється з односторонньою велодоріжкою на Рейтарській. У ході реконструкції Хрещатика цей увесь маршрут з’єднають із велодоріжками на центральній вулиці. 

«Пушкінська вже з веломережею. Зараз триває проєктування реконструкції вулиці Грінченка, де теж буде велодоріжка. Як бачимо, потроху вибудовується деяка тяглість велоінфраструктури, щонайменше в центрі Києва», – зазначає Ігор Могила. 

Однак, є кілька нюансів. На досить вузькій вулиці з великим пішохідним потоком у години пік зробили двосторонню велодоріжку, яка ніяк фізично не відділена від тротуару. Маємо конфлікт велосипедистів і пішоходів: останні зазіхатимуть на рівну заасфальтовану поверхню, пересуватися якою значно зручніше, вважає Вадим Денисенко, експерт з розвитку транспортної інфраструктури. Вузька смуга озеленення між тротуаром і велодоріжкою могла б суттєво знизити градус цього конфлікту. 

Основний принцип проєктування велоінфраструктури – баланс швидкостей. Саме тому  вздовж швидкісної магістралі повинна пролягати відокремлена велодоріжка. По вулиці з обмеженням швидкості до 50 км/год – велосмуга, а на вулицях з малою інтенсивністю – велокоридор чи вулиця зі спільним рухом.  

«За стандартами рекомендують на підйом робити велодоріжку, на спуск – велосмугу на проїзній частині. Це пов’язано зі швидкістю. Вгору велосипедист підіймається повільно і зигзагами. Натомість швидкість руху вниз із гірки може сягати 40 км/год, а це вже швидкість автівки. Така велика різниця швидкостей руху робить двосторонню доріжку вздовж тротуару небезпечною», – пояснює Ігор Могила. 

Крім того, згідно з ДБН, мінімальна ширина двосторонньої велодоріжки має становити два з половиною метри, зазначає Вадим Денисенко. А на Прорізній маємо всього два метри. Це збільшує можливість зіткнення велосипедистів, які рухаються в різних напрямках.

Найімовірніше, що зробити велосмугу на спуск завадило мощення проїжджої частини бруківкою, адже такою поверхнею незручно їхати велосипедом. «Альтернативних рішень два: заасфальтувати окрему смугу для велосипедів на дорозі або ж зробити окремі доріжки для велосипедів з обох боків вулиці. Двостороння велодоріжка – це компромісне рішення, воно не найгірше, але має свої недоліки», – вважає Денисенко. 

Адекватним у такій ситуації було б використати простір проїжджої частини для створення відокремлених ввелосмуг чи велодоріжок, а також передбачити безпечні засоби сповільнення швидкості для велосипедистів, що рухаються вниз, пояснює Денис Моляка. 

Хоча велодоріжка розташовується на тротуарі, велопереїзд виділений червоним, як це слід робити на перехрестях чи на виїздах. Така розмітка годиться для проїзної частини, але зайва в пішохідній зоні, бо показує пріоритет автомобіля, каже Денисенко. Пішохідні переходи через велодоріжку також виглядають недоречними, адже знову вказують на перевагу тих, хто рухається швидше.

«Спираючись на проєктування цієї вулиці, складно побачити фактичний пріоритет пішохода. У нього забрали пів тротуару заради велосипедистів, один з яких іде з гірки, інший на гору тією самою доріжкою. А от на проїжджу частину ніхто не зазіхав», – вважає експерт. 

Водовідведення

За словами Дениса Моляки, візуально складно ідентифікувати елементи водовідведення:  «Мабуть передбачається, що через ухил вода повинна стікати на дорогу і далі в дощову каналізацію, а не на зелену зону. Але в разі негоди та ожеледиці тут може утворитися ковзанка». 

Одна з функцій вуличного озеленення – приймати дощову воду. Але через завищеність бордюру в лунку потрапить лише та вода, яка падає згори. Крім того, лунки для дерев можна було зробити меншими, адже зараз вони займають надто багато пішохідної площі. «Щоб абсорбувати вологу, лунки мають бути врівень з пішохідною поверхнею. Допустимий лише нижній бордюр через похилість вулиці, щоб не осипалася земля», – пояснює Ігор Могила. 

Як бачимо, в нинішньому вигляді озеленення не виконує функції абсорбування води, а занадто високі лунки створюють надмірне навантаження на систему каналізації. Отже, вулиця має всі шанси стикнутися з двома хронічними київськими проблемами – підтопленням та ожеледицею. 

Доступність і безпека

На думку експертів, загалом перехрестя організовані коректно. Викривлення велодоріжки точково змушує велосипедиста знизити швидкість. Щоб мінімізувати ризик наїзду на пішоходів і велосипедистів, варто було б трохи зменшити радіус повороту для автомобілів, які повільніше проїжджатимуть цю ділянку, вважає Денис Моляка.

«Загалом стало набагато рівніше і зручніше», – зазначає Дмитро Щебетюк, засновник організації «Доступно.UA». Але все ще є кілька проблем. Перетнути цю ділянку людині на кріслі колісному можливо, але зовсім непросто.

«На перехресті Пушкінської та Прорізної кут нахилу становить 10.6% при нормативних до 5% на пішохідних шляхах і 8% для пандусів. Це може бути фізично недоступно для одних категорій маломобільних груп і небезпечно для інших», – пояснює Євгеній Свєт. Втім, на думку Дмитра Щебетюка, проєктувальники максимально врахували неоднорідність рельєфу і вирівняли кути настільки, наскільки це дозволяє природа. 

Тротуар суттєво занизили і на ділянках виїзду автомобілів із дворів. Кут нахилу там сягає 18%. Це не дуже вдале рішення, яке вказує на пріоритетність автотранспорту і робить вулицю не дуже комфортною і доступною. 

Ще одна проблема – відсутнє озвучування світлофорів. Як пояснює Євгеній Свєт, нормативна база з цього приводу наразі не розроблена. Але в Києві водночас вже є багато вдалих рішень озвучування, які варто наслідувати. 

Загрозу життю і здоров’ю людей становлять також низькі антипаркувальні стовпчики – людина, яка задивилася в телефон чи задумалася, може легко через них перечепитися. Добре помітними були б стовпчики діаметром не менше 25 сантиметрів і висотою не менше метра, вважає Євгеній Свєт. 

Для зручного підйому схилами Прорізної на колісному кріслі варто передбачити поручні, наголошує Дмитро Щебетюк. На жаль, цей аспект також ще не унормований законодавством. На вулиці відсутня доступна і зрозуміла система навігації, що унеможливлює орієнтацію в центрі міста. На оновленій Прорізній також не вистачає лав для сидіння, а підйоми і спуски у сквери залишилися бар’єрними. 

«Найбільша проблема з точки зору доступності – це відсутність комплексного підходу, адже проєкти ремонту чи реконструкції вулиць не завжди узгоджені. Приміром, на Пушкінській є тактильна плитка (хоч вона і не читається на фоні нерівної поверхні з крайкою), а на Прорізній маємо лише попереджувальну смугу. А як тоді буде на Хрещатику, який зараз проєктують? І як це все пов’язувати між собою?», – розповідає Євгеній Свєт.  

Озеленення

У ході ремонтних робіт місцеві мешканці скаржилися, що у сквері на Прорізній вирізали здорові кущі та дерева і висадили нові декоративні рослини. Зокрема, звідти зник бузок, золота форзиція та декоративні чагарники. Замість каштанів, кленів і лип уздовж вулиці висадили платани. Михайло Здольник, заступник директора Київзеленбуду, у коментарі «Хмарочосу» пояснив, що більшість здорових рослин «пересадили на розсадник на виробничих базах».

«Сквер облагородили згідно з тими уявленнями про ландшафтний дизайн, які обрало наше місто. Київські комунальники працюють над тим, щоб рослинність не нависала над доріжкою, не закривала частини проходу, щоб усе було вистрижено, мало однакову висоту та розмір і правильні форми. Адекватно інтегрувати природне середовище в міське можна лише завдяки більш уважному аналізу і догляду. А цим київські комунальники займатися не звикли. Тому треба бути готовим, що всі парки і сквери набуватимуть подібних геометричних форм», – пояснює ситуацію Анастасія Скок із ГО Український екологічний клуб «Зелена хвиля».

Платани, які висадили вздовж Прорізної, на думку екологині, є правильним рішенням. Київ входить у нову кліматичну зону, більш спекотну та суху, а тому потребує тепловитривалих рослин. У таких умовах каштани надалі хворітимуть, а невибагливий платан якраз приживеться. Водночас варто пам’ятати, що для адаптації до змін клімату Києву потрібно шукати більше природоорієнтованих рішень.

Читайте також: Вау-ефекти «Київзеленбуду» не потрібні місту. Слід адаптуватись до змін клімату, а не «занурюватись в казковий світ»

Усі фото – авторки