ПАРТНЕРСЬКИЙ МАТЕРІАЛ

Хоча війна в Україні досі в активній фазі, обговорення та планування післявоєнного відновлення вже почалися як в країні, так і за її межами. Всесвітній фонд природи (WWF) впевнений, що повоєнні заходи мають не просто відтворювати минуле, а інвестувати у майбутнє, відповідаючи нормам ЄС. 

Одним з основних інструментів післявоєнної відбудови, на думку еспертів фонду, мають стати природоорієнтовані рішення – дружній до природи спосіб подолання суспільних викликів. Щоб популяризувати природоорієнтовані рішення у післявоєнній відбудові, WWF-Україна об’єднав кращих експертів для створення Платформи природоорієнтованих рішень.

Ці рішення покликані подружити економіку з природою, зробити міста комфортними для жителів, повернути воду у водойми, знизити середню температуру повітря тощо. Зазвичай ці кроки є нескладними у реалізації міськими громадами, волонтерами або фермерами й доволі бюджетними.

Урбо

Тікаючи від війни, люди оселяються у великих населених пунктах, де мають більше шансів знайти роботу та отримати доступ до соціальних благ. Це збільшує тиск на міську інфраструктуру.

Проте перед сучасними містами постає багато викликів, пов’язаних не лише з перенаселенням, а й з навколишнім середовищем. Кількість спекотних днів у Європі зростає, так само як і кількість теплих ночей, коли температура повітря не опускається нижче 20 °C. 

Минулого року у Польщі провели експеримент: у спекотний день активісти виміряли температуру поверхонь на вулицях міста. Виявилось, що різниця температур може досягати 30°C, а найсильніше нагрівалися автомобілі, припарковані на сонці – до 76 градусів. Також активісти звертали увагу на різницю температур на ділянці, де ще не скошували траву (32,8 градуса), і там, де її скосили незадовго до настання спеки (54,7 градуса). Тож результати замірів красномовно продемонстрували, як можуть нагріватись міста, якщо не впроваджувати у них зелені (сталі) технології, спрямовані, зокрема, й на охолодження середовища.

Саме природоорієнтовані рішення можуть допомогти громадам адаптуватись до нових реалій, зменшити шкоду довкіллю та підвищити якість життя містян.

Різнотрав’я. Поширеним сталим світовим трендом у містах є мавританський газон. Це спеціально підібрані лучні рослини, багаторічні квіти й чагарники, якими засівають ділянки, щоб озеленити територію населеного пункту. Доволі часто так оформлюють узбіччя доріг. У той час, як звичний англійський газон є виправданим переважно у місцях, де містяни активно проводять час.

Наприклад, у Львові ГО «Плато» розпочала експеримент. Замість того, щоб регулярно скошувати траву на газонах, тут висаджують різнотрав’я. Догляд за газонами передбачає частий полив, удобрення та засівання, різнотрав’я ж, своєю чергою, набагато вигідніше й корисніше рішення. Його створення коштує так само, як і облаштування газону, а утримання вимагає значно менше ресурсів. Зокрема, на регулярне викошування звичайних газонів у Львові витрачають 15 мільйонів гривень на рік, а мавританський газон достатньо скошувати лише двічі на рік, що дозволяє суттєво заощадити бюджетні кошти. До того ж екологи наголошують на шкоді від частого косіння – це викликає зменшення біомаси коріння. Після цього вся сила рослини іде у відновлення верхньої частини. Менша коренева система затримує менше води, а це призводить до погіршення водного балансу, а інколи – до ерозії грунтів та зсувів.

Різнотрав’я затримує вдвічі більше дощової води порівняно з звичайним газоном. Лучні рослини вищі за траву, тож краще поглинають пил та шкідливі речовини, а також знижують температуру повітря. Окрім цього, різнотрав’я складається саме з локальних видів рослин, що допомагає підтримувати екосистему.

У американському штаті Невада, до прикладу, минулого року взагалі заборонили нефункціональну газонну траву з міркувань економії води на тлі посух і обміління річки Колорадо.

Проникні поверхні – це різновид покриття, що допомагає дощовій воді або талому снігу швидко й ефективно всотуватися в ґрунт. Це чудове рішення для міської інфраструктури, зокрема парків, велодоріжок, дитячих майданчиків, паркінгів тощо. Такі поверхні – «зелена» альтернатива традиційним покриттям із асфальту, бетону, плитки чи гуми.

Минулого року у Львові було створено природоорієнтований простір із дощовим садком та водопроникною поверхнею. Садок облаштували поруч із місцем, де після опадів утворювалася велика калюжа, а асфальтове покриття у внутрішній частині простору замінили водопроникною поверхнею. Надалі тут заплановано облаштування контейнерного озеленення із місцями для відпочинку у внутрішній частині простору.

Водопроникне покриття зменшує поверхневий стік, підживлює ґрунтові води, фільтрує забруднювальні речовини та знижує температуру нагрівання. Проникні поверхні підтримують біорізноманіття та впливають на загальний мікроклімат просторів, що покращує самопочуття мешканців.

Зелені парковки стали невід’ємною частиною будь-якого сучасного міського простору. Це – паркувальні місця, засіяні газонною травою та укріплені газонними решітками або спеціальною бруківкою. Ця проникна поверхня здатна швидко та ефективно всотувати воду в ґрунт, що надалі допомагає зволожувати повітря, підживлювати газонну траву й не створювати пательню серед міста.

Це найбільш дружній для людини та навколишнього середовища варіант паркомісця. Такі парковки, наприклад, з’явились навколо РАЦСу у Луцьку, а також популярні у Львові.

Водно-болотні угіддя – це острівці дикої природи посеред міста, які знижують температури прилеглих територій, підтримують біорізноманіття та слугують місцем фізичного та психологічного відпочинку людей. Прикладом такої екосистеми в Києві є Екопарк Осокорки – єдиний осередок природи у найбільш густонаселеному масиві міста. Також місцева громада вже кілька років поспіль захищає від забудови Совські ставки, пропонуючи зробити там парк дикої природи з мінімальним втручанням в екосистему.

У той час, як у Києві збереження залишків дикої природи постійно опиняється під загрозою, у світовій практиці існує тенденція до зменшення впливу людини на природні об’єкти у містах. Відступити, де це можливо, і дозволити природі регулювати себе самостійно – одна з засад міжнародного руху за відновлення дикої природи. Водно-болотні угіддя є буферами, що накопичують та очищують дощову або річкову воду, особливо в умовах інтенсивних злив та великих повеней, з об’ємом яких не можуть впоратися облаштовані дренажні системи. А створені навколо них екопарки є невід’ємною частиною гуманного благоустрою районів. Вчені стверджують, що зелені зони в містах зменшують рівень передчасних смертей.

Вода

Традиційно воду в Україні розглядали і використовували як господарський ресурс, що, зрештою, переросло в національну проблему – вичерпання природно-екологічного потенціалу водних ресурсів. Ситуацію загострюють наслідки зміни клімату, що призводить до затяжних посушливих періодів.

Дощові парки, садки та канави. Одним з рішень може стати використання дощової води за допомогою дощових садків, заглиблених частин парків, скверів, площ, майданів або композицій з вологолюбних і витривалих до спеки багаторічних рослин, які завдяки спеціальній дренажній системі збирають та повертають дощову воду до екосистеми. Більшу частину року вони слугують своєрідними заглибленими клумбами, які виконують основну функцію в період інтенсивних опадів.

У житловому районі Bahnstad у німецькому місті Гайдельберґ створили цілу систему управління дощовою водою. Понад половина пласких покрівель тут обладнана за технологією «зелений дах», що зберігає до 70% дощової води. Коли температура підвищується, вода випаровується у природній спосіб, даючи людям відчуття прохолоди. Понад це, збирає та накопичує дощову воду система ставків довжиною у 710 метрів.

Дощові сади пропонували втілити в концепції оновлення Вокзальної площі у Києві у 2019 році, аби в екологічний спосіб вдосконалити систему водовідведення, яка там фактично не працює. Проте концепція так і залишилась на папері. А от у Львові волонтери облаштували перший дощовий садок ще у 2020 році.

Дощові садки та канави слугують дієвим інструментом боротьби з локальним затопленням території під час злив, зменшуючи поверхневий стік, а також є своєрідним буфером для дощової води, якою живляться рослини у період посухи. Рослинні композиції можуть замінити типові форми дренажу, як-от бетонні канали уздовж парковок, пішохідних та велосипедних доріжок, що позитивно впливає на самопочуття та настрій людей. Зібрану воду можна направляти у ґрунт, накопичувати в резервуарах для певних потреб (наприклад, поливання газонів), перенаправляти до системи водопостачання з попереднім очищуванням для використання за технічних потреб або як питну воду.

Відновлені заплави річок. Заплави річок – це частина річкової системи, що затоплюється в період повеней та паводків, утворюючи родючий ґрунт. Саме заплави річок Ніл, Тигр і Євфрат свого часу подарували світові перші цивілізації, дозволивши нашим пращурам започаткувати сільське господарство.

У часи активної меліорації річки часто поглиблювали та вирівнювали, позбавляючи їх заплав взагалі. Під час весняних паводків водам бракує місця, тому їхнє накопичення в руслі річки підвищує рівень води та швидкість течії. Через це руйнуються береги та дно річки, а також затоплюється територія природної заплави. У такий спосіб освоєння заплав може руйнувати будівлі, погіршувати інфраструктуру та спричиняти шкоду сільському господарству.

Відновлення заплав дає змогу розширити простір для безпечного розливання річок – щоб дати річці простір, варто усунути перешкоди між річкою та її природною заплавою. Це можна втілити шляхом різних заходів, як-от поглиблення русла, відновлення природного русла та можливості для меандрування річки, переміщення дамб, усунення перешкод тощо. 

Вдалі приклади відновлення заплав можна побачити на річці Скерн-О у Данії, а також річці Кіссіммі у Флориді. В Україні за ренатуралізацію малих річок, до яких належить відновлення заплав, виступало Державне агентство водних ресурсів України разом із Радою нацбезпеки та оборони (РНБО) ще у 2020 році. Це пов’язано з дефіцитом води у деяких басейнах річок через антропогенне навантаження.

Агро

Україна посідає третє місце у світі за експортом зерна. Тож зараз весь світ переживає зернову кризу у зв’язку з російською агресією. Понад це, сільське господарство страждає й через зміни клімату, втрату біорізноманіття та використання азотних добрив. Природоорієнтовані рішення можуть комплексно розв’язати цю проблему: зробити виробництво стабільним і прогнозованим, що вигідно з економічної точки зору, а також покращити стан довкілля й зменшити негативний вплив зміни клімату.

Компостування рослинних залишків – допомагає розв’язати проблему утилізації рослинних залишків на сільськогосподарській ділянці, а також зменшує потребу у мінеральних добривах, які є джерелом викидів парникових газів. Окрім цього, компостування замінює шкідливу практику палити траву.

Безорне вирощування зернових культур – зменшує потребу в операціях на полі та використанні паливно-мастильних матеріалів. Завдяки цій технології стан ґрунту покращується, у ньому накопичується вуглець та волога. В результаті посіви стають більш стійкими до посух, і ґрунт потребує менше добрив. Безорне вирощування зменшує орні площі, знижує пересихання, водну та вітрову деградацію сільськогосподарських земель. Є й інші переваги: не виникають пилові бурі, зростає ґрунтове біорізноманіття, не відбуваються викиди вуглецю від оранки.

Ліс

Ліси здатні регулювати зміни клімату та одночасно підтримувати економіку країни і створювати робочі місця. Це – не лише джерело заготівлі деревини, а оселі для 75% представників біорізноманіття сухопутної частини планети.

Екодуки (зелені мости для дикої природи) – мости або тунелі, що дають змогу тваринам безпечно перетинати автомобільні дороги. На середовище проживання диких тварин відчутно впливає будівництво автомобільних та залізничних доріг, ліній електропередач та трубопроводів. У всьому світі розробляють і будують мости та тунелі, створюючи як безпечний шлях для тварин й екологічне рішення для забудованого середовища.

Наприклад, в Австралії існує спеціальний міст для безпечної міграції крабів, а в Японії створили тунель для черепах прямо під залізничними шляхами.

Поняття «екодуків» охоплює й підземні переходи (тунелі), віадуки, шляхопроводи (переважно для великих або стадних тварин), тунелі для земноводних, рибохідні канали, водопропускні труби (для невеликих ссавців, як-от видра, їжак і борсук) та зелені дахи (для комах і птахів).

Лісопасовищні системи – навмисне поєднання дерев та випасу худоби на одній території. Висадка дерев на пасовищах чи створення пасовищ під деревами може допомогти зменшити викиди парникових газів (одним з продукту життєдіяльності корів є виділення метану), а також сприяти поглинанню та збереженню вуглецю в ґрунтах та біомасі. Різноманітні наслідки зміни клімату (нерівномірність опадів, збільшення температури, екстремальні погодні явища) також можуть бути пом’якшені за допомогою інтеграції дерев у пасовища. 
Більше ідей та прикладів природоорієнованих рішень, а також додаткову інформацію щодо їх впровадження, можна знайти у каталозі, розробленому українськими фахівцями та активістами, або на Платформі природоорієнтованих рішень заснованій WWF-Україна за фінансової підтримки Швеції. Знайомтеся з природоорієнтованими рішення, втілюйте їх на практиці та покращуйте якість життя у своїй громаді!