В кінці вересня підприємця, екс-керуючого партнера Unit.City та колишнього генерального директора київського ВДНГ Максима Бахматова запросив на посаду свого «радника з дуже широкими повноваженнями» київський міський голова Віталій Кличко.

«Хмарочос» зустрівся з паном Бахматовим щоб більше дізнатись про його бачення вирішення київських проблем. З новим радником міського голови ми зустрічаємось у будівлі Київради та КМДА на Хрещатику, у кабінеті, на якому висить нова табличка з написом: «Офіс трансформації».

Коли вам запропонували посаду радника міського голови і коли ви прийняли цю пропозицію?

Віталія Володимировича (Кличка – ред.) я знаю дуже давно, і ми раніше перетиналися. Тому я з ним зустрівся і запропонував конструкцію, яка дозволить ефективно трансформувати напрямки роботи в місті, й загалом ефективніше побудувати роботу в КМДА. Але головне – з’явився момент, сприятливий для трансформацій, коли вже стає боляче, і ти швидше біжиш за допомогою до експертів, ніж у спокійні часи.

Взагалі, я вважаю, що основна біда у нас в країні – не корупція, а неефективність. Наприклад, США посідають 25 місце за рівнем корупції у світі. Вони не очищені від корупції, там можна «вирішити питання», але при цьому вони дуже ефективні.

Я не прокурор, не працівник СБУ чи НАБУ, тому боротися з корупцією – не моє завдання. Але думаю, що корупція починає з’являтись, коли ти вибудовуєш ефективну систему, а деякі елементи починають опиратись змінам та намагаються «вирішити питання». Тут їх і можна зловити. Таким чином я працював у ВДНГ – спочатку поборов неефективність, а потім вже вичищав Авгієві конюшні з намаганнями розкрадати щось у підприємстві.

Так а все ж таки, коли приблизно ви ухвалили рішення піти працювати в мерію?

Це був кінець серпня чи початок вересня.

Тобто, коли я вас бачив на панельній дискусії щодо глобальних міст в середині вересня, ви вже знали, що будете радником Кличка?

Я вам так скажу, я маю дуже хороше передчуття. В липні цього року я відчув, що зараз почнуть відбуватися певні процеси. Агресивні, неконтрольовані, але дуже цікаві. І відмовлятись від пропозицій в цей період не можна. Спочатку я отримав пропозицію очолити Державну продуктову закупівельну компанію (ДПЗКУ), яка винна китайцям три мільярди доларів. Мене обрали міжнародні експерти, але не обрала частина українських. Основною задачею було реструктуризувати цей борг і перезапустити цього монстра, який мав би конкурувати з американським Cargill (компанія, яка займається виробництвом та продажем продовольчих товарів – ред.) – вертикально інтегровану компанію, яка вирощує зерно і створює додану вартість. Після цього була пропозиція з Укргідроенерго. Потім мені пропонували реструктуризувати ДУС (Державне управління справами – ред.), я написав під цю задачу великий план. Так було і з Кличком. Ми проговорили чіткі умови, і я погодився. Паралельно у серпні цього року в мене закінчився контракт з Unit.City, ми підписали угоду про вихід з проєкту з паном Хмельницьким і з двадцятих чисел вересня я вже в КМДА. Ви якраз прийшли після першого місяця моєї роботи (наша розмова відбувається 24 жовтня – ред.)

На сайті КМДА вас назвали кризовим менеджером. В чому, на думку міського голови, полягає криза, для управління якою вас покликали? 

Кризовий менеджер ефективний у будь-якій конструкції. Навіть, коли я їду в поїздку з сім’єю, з усіма дітьми, – це криза. І її потрібно вирішувати. Щоб безпечно і з мінімальними витратами доїхати з пункту А в пункт В. Це кейс, з яким я можу впоратись ефективно.

Фото: Ірина Бєлих

Так само і в КМДА є багато кейсів, де люди намагаються щось зробити, проте виходить не дуже ефективно, а я вмію вирішувати усі проблеми з неефективністю і з низькою доданою вартістю. Ця історія з Kyiv Traffic Group, про яку ви писали, вона ж не коштує жодних грошей. Я зібрав разом активістів, поліцію, профільні департаменти КМДА та комунальні підприємства. Раніше ніхто так не робив, – щоб хтось один міг контролювати керувати і відповідати перед мером і перед громадою за стан трафіку в місті. Мені це коштувало двох тижнів роботи та нуль гривень, нуль копійок. Так воно працює.

Тобто якоїсь системної кризи в місті ви не помічаєте?

У великих корпораціях і структурах весь час виникають кризи. Якщо ви спитаєте у віце-президента Google, чи є у них криза, він вам скаже: «Ми жахлива компанія, ми дуже неефективні, ми заробляємо всього на одному сервісі, на AdWords. Він приносить нам 90% прибутку. Це дуже ризиковано і ми не розуміємо як цим управляти», і таке інше. В Google є криза, щоб ви розуміли. Тому, якщо там є криза, а працівники Facebook йдуть з компанії, бо їм нецікаво і вони себе відчувають дрібними гвинтиками корпорації, то в такій перспективній організації, як КМДА, є багато аспектів, які я можу поліпшити, покращити і ефективно вирішити. Чи яку саме кризу ви маєте на увазі?

Чому я задаю це питання. Міський голова відчуває кризу в місті, хоча до цього п’ять років обіймав свою посаду. Тобто він запрошує кризового менеджера вирішувати проблеми, які сам і створив?

Дивіться, в нас є рік. Всі казали, що буде менше часу, 10 тижнів, не більше. Станом на сьогодні можна стверджувати, що в нас є рік (до наступних чергових виборів міського голови та Київради – ред.) Ви побачите за тими напрямками, якими я займаюсь, що зміни будуть відбуватись досить швидко, жорстко та ефективно. Обіцяю, буде цікаво.

Ви вже місяць обіймаєте посаду радника міського голови. Які ваші відчуття: у мерії все краще, ніж ви очікували, чи гірше?

Я перебуваю у своїй стихії, і мені комфортно. Як відомо, спочатку ти працюєш на заліковку, а потім – заліковка на тебе.

Не можна не виконати завдання, яке я поставив. Не можна його виконати абияк. Таким чином, все починає працювати. Я відчуваю важливість того, що роблю, і це те місце, де я можу застосувати свої навички та експертизу, здобуті в попередніх проєктах.

Ми поговорили про ефективність, а от що означає, що ви будете займатись стратегічними питаннями? В Києві є стратегія розвитку, кілька років тому оновлена. Ви берете її за основу в своїй роботі чи візьметесь за нову?

Стратегію до 2025 року я читав і нещодавно зробив запит щодо результатів виконання цього документу. Відповіді ще не підготували, хоча вони мали бути до нашої зустрічі. Загалом, не всі розуміють, як мають працювати стратегії. Одна історія – написати стратегічний документи і зовсім інша – його реалізувати, а потім управляти цими змінами. В комерційних структурах теж небагато людей, які можуть на основі стратегічного документу швидко і ефективно побудувати робочу систему. Важко порівнювати комерційну компанію з містом, але спільні риси в них є.

Фото: Ірина Бєлих

Я вважаю, якщо в КМДА щось не працює, то це просто точка зросту. Потрібно вкладати туди зусилля і поліпшувати ситуацію. Це – розвиток підприємництва, екологія, безпека, транспорт тощо. Я б поділив ці розділи на hard та soft. У всього, що пов’язано з hard, я вважаю, є позитивна динаміка. Наприклад, дитсадки. Їх за Кличка побудовано в два чи в три рази більше, ніж за Омельченка. Це важливо, але нікому не цікаво. Ми сприймаємо нові дитсадки як належне, міський голова вже не бог, який приїхав відкрити садочок, а громада має йому за це дякувати. Це вже норма.

І тому я вважаю, що більше уваги слід приділяти soft частині. Якою є якість життя у містян? Як довго ми живемо, якою є якість медичних установ. Не кількість шкіл, а якість навчання у них. Я відчуваю, що в цьому напрямку є багато над чим працювати.

Садочки ми будувати вже навчились, а от керувати якістю – це наступний крутий виклик.

Ви почали говорити про якість життя. В Києві зараз дуже актуальною є проблема якості повітря. У столиці немає сучасної системи моніторингу якості повітря, яка б вимірювала показники згідно з директивою ЄС. Коли ця система з’явиться, бо останньою датою, яку ми чули, був 2021 рік, а потрібна вона вже зараз?

Я пообіцяв дізнатись, все що було зроблено в КМДА за останні п’ять років для покращення екологічної ситуації і яким є план на наступні два-три роки. Вирішення екологічних проблем – це історія дуже дорога і абсолютно неприбуткова. Наприклад, в Цюриху зробили чистою воду з-під крану, якою можна безпечно розводити дитячу суміш, лише після того, як почалась криза з цієї водою у 1980-90-х роках. Тоді ухвалили рішення, знайшли для цього гроші й 10-15 років системно з цією проблемою працювали. Я вважаю, що наступні п’ять років, можливо, це буде наступний термін Віталія Володимировича, треба розбиратися з проблемами навколишнього середовища: з питною водою, з якістю повітря тощо. Тобто з системою моніторингу – це не моя зона відповідальності, але я пообіцяв дізнатись про прогрес в цій сфері і розповісти про нього публічно.

Ще одна стратегічна задача для міста – генплан. Це чутлива тема для містян, для активістів. Що буде відбуватись в цій сфері? Ви почнете розробляти генплан спочатку чи плануєте доопрацьовувати поточний, ще не затверджений проект до 2025 року?

Я займаюсь цим питанням. Вчора ми проводили велику нараду. Планується отримати всі необхідні висновки історико-культурної експертизи з Кабінету міністрів до кінця цього року. Після цього ми проведемо всі стадії обговорення з громадськістю – формальні, неформальні, експертні. 

Крім того, все що я розповідав, як жарт, про «інститут смотрящіх», це все правда. Наступного року ми запросимо до наглядової ради експертів з Європи, а також визнаних в Україні експертів для експертного обговорення, в тому числі, і питань генплану.

Фото: Ірина Бєлих

Тобто ви будете доопрацьовувати проєкт, розроблений Інститутом Генплану?

Так, іншого у нас немає.

А ви не вважаєте проблемою, що цей проект у 2019 році вже не відповідає на ті виклики, які постали перед містом?

Я знаю, що є юридична колізія: якщо ми не приймемо цей план, то місто залишиться без генплану взагалі. І однією з причин, чому цей будівельний хаос можливий, є те, що в старий генплан постійно вносяться зміни без системних трансформацій. Тому я вважаю, що треба приймати проєкт плану, який існує зараз, і з ним вже працювати. Бо ідеальний генплан ми не отримаємо в будь-якому разі.

Загалом, я ще не занурювався глибоко в цю тему і не є експертом з містобудування. Це в мене дід – експерт, а я – ні. Але ми знайдемо спеціалістів, будемо проводити обговорення з небайдужими киянами і вирішимо всі питання.

Містобудування та архітектура – один з найважчих напрямків роботи в місті. Якими будуть ваші перші кроки тут? Чи планується конкурс на нового головного архітектора?

З будь-якого хаосу можна вибудувати систему. От працює головний архітектор. Поки я не побачу за що його можна звільняти, я цього робити не буду. Є перелік обов’язків, які треба виконувати. Ідеальної людини на цю посаду немає. Але якщо ми будемо здійснювати жорсткий контроль, перевіряти показники ефективності і загалом якість роботи, і у Департамента буде новий генплан, то місця для маневрів залишиться небагато. Тому якщо людина працює, нехай вона працює.

На ВДНГ я звільнив приблизно 10% людей, всі інші залишились. Я їм просто дав зрозуміти, що або вони будуть працювати по-новому або їх взагалі не буде.

Які висновки зроблені з ситуації з надбудовою на Майдані? Як місто буде переходити від точкової реакції на надбудови, що набирають публічного розголосу до системного вирішення цієї проблеми? Як будуть боротись з небажанням власників зносити надбудови?

Мені взагалі нецікаве небажання власників, що порушують закон і паплюжать центральний майдан держави. По-перше, я хочу скласти список людей, які винні у цій ситуації з хаотичними надбудовами, щоб було зрозуміло, кого карати. По-друге, процедура яка зараз існує, включаючи розгляди справ судами, дуже довга. Зараз, на жаль, можна швидше узаконити прибудову, ніж ми доведемо в суді, що вона щось порушує. Будь-який непоганий адвокат може системно затягувати розгляд справи, щоб паралельно можна було її узаконити. Тому ми маємо створити такий механізм, який дозволить швидко реагувати та позбуватись цих об’єктів. 

Але зовсім інша історія з великими об’єктами як от надбудова на Музейному провулку чи Монстр на Подолі. Якщо домагатись демонтажу за кошт власника через суд, залучати виконавчу службу тощо – це триватиме вічність. Але з іншого боку ми живемо в правовій державі та маємо виконувати процедури. Проте і тут ніхто не забороняє виробити більш ефективний, швидкий та водночас законний механізм. Це теж наша задача. Історія з надбудовою на Софійській показала, що якщо є бажання, якщо є небезпека для життя киян, то можна зібрати комісію, визнати конструкцію небезпечною і розібрати її за день.

Фото: Ірина Бєлих

Що буде з комунальними ринками? Житній, Бессарабський, Володимирський – це все знакові споруди, які б хотілось зберегти без суттєвих втручань у фасад. Як планують їх оновлювати?

Наразі є концепція реконструкції для Володимирського ринку, а також концепція реставрації Бессарабського ринку. Всі три будівлі мають залишитись ринками, їхню функцію змінювати не будуть. Але вони мають бути сучасні, безпечні, енергоефективні. Для Житнього я опрацьовую концепцію, з ним все складніше, з трьох він знаходиться у найгіршому стані.

А як щодо збереження фасадів, конструктиву цих будівель?

Всі фасади ми збережемо. Мені подобаються ці будівлі, за проєкт Житнього взагалі давали Ленінську премію колись, тож це унікальні об’єкти які треба зберегти. Бессарабський ринок є пам’яткою, тому там буде лише реставрація. Треба поміняти купол, бо йому більше ста років, це дуже дорога, специфічна робота. І не обов’язково ми будемо залучати приватних інвесторів, можливо оборотних коштів ринку вистачить, щоб все відремонтувати самостійно.

Але головне – варто навести лад навкруги. Ринки притягують хаотичну торгівлю без дозволів, яка контролюється правоохоронними органами. І треба буде провести з ними окрему роботу, щоб дати ринкам нормально розвиватись.

Киян хвилює питання погіршення якості послуг громадського транспорту, особливо наземного, його потрібно реформувати. Світовий банк напрацював для Києва звіт з порадами в цій сфері, чи буде відбуватись співпраця з цією організацією?

Наразі цей звіт, ця стратегія виконана приблизно на 30%. Документ був написаний давно, а завершений у 2015 році. Потрібно дивитись, що з того працює, а що ні. На мою думку, спочатку треба навести лад з тим, що є, а потім вже починати реалізовувати стратегічні концепції. Це стосується зміни маршрутів, зміни логіки роботи громадського транспорту, маршруток, рейкового транспорту на Троєщину. Я вже зустрічався з представниками Світового банку, їм дуже цікаво активно продовжувати співпрацю.

Раніше проблема була в тому, що Світовому банку було цікаво співпрацювати, а КМДА – ні.

Це все виконавче управління (execution). Суцільна хвороба комунальних, державних і деяких приватних структур. Будемо робити його більш ефективним.

Фото: Ірина Бєлих

Також є проєкт Світового банку щодо реконструкції Вокзальної площі. Нещодавно була інформація, що цю співпрацю також будуть згортати, але організація «Агенти змін» зі студентами все одно проводить там дослідження та готує пропозиції. Якою є ваша позиція в даному питанні?

Я буду це з’ясовувати, чому вирішено було згорнути співпрацю та зробити ремонт замість реконструкції, буду зустрічатись з «Агентами змін». Наразі вважаю, що краще трохи почекати, отримати нормальний проєкт реконструкції та побудувати його, особливо якщо на це дають гроші.

Що буде з електронним квитком на громадський транспорт? Його впровадження відклали, коли буде повноцінна імплементація проекту?

Я слідкую за цим питанням. Зараз ми відклали впровадження, зокрема через неповну готовність метрополітену до запуску. Якщо наземний транспорт повністю готовий, то метро – не дуже. Тому ми маємо все доробити і з кінця січня 2020 року почати фінальне тестування, а з квітня цього ж року офіційно запустимось.

Щодо інформаційних технологій. В Києві вже є великий сектор, який займається цими питаннями – організація Kyiv Smart City та Департамент, очолюваний Юрієм Назаровим. Чи варто очікувати якісь кардинальні зміни у цій галузі?

Загалом в Києві з нуля з’явився напрямок smart city, якого раніше не було. Витрачені кошти, придбані програми, обладнання, камери. Є smart city forum в Києві. Є багато аналітики, даних, які тепер можна використовувати. 

Щодо ефективності використання ними коштів – потрібно провести аудит, запустити туди правоохоронні органи, щоб вони перевірили законність прийняття рішень. Якщо крали – хтось має сісти, якщо не крали – нехай підтвердять це. Якщо купили щось круте – молодці, нехай теж це підтвердять, якщо неефективно витратили кошти – нехай відповідають. Нормальний, прагматичний підхід.

Як буде працювати координаційна група з покращення трафіку? Як часто буде збиратись, які ви можете озвучити показники ефективності роботи цієї групи і коли будуть перші результати?

Цікава річ – сьогодні ніхто не знає, який рівень заторів в Києві та яка його динаміка кожен день. Є аналітика компанії TomTom, яка показує, що українська столиця знаходиться на 13 місці за витратами часу у заторах, але чи можна їй довіряти – це питання. Тобто такого інструмента, який би показав рівень заторів, у нас немає. І наша перша задача – отримати цей інструмент, який би об’єктивно оцінював ситуацію з трафіком в Києві. Незалежний, публічний, який би перевірявся кількома сервісами. Можливо, щось схоже на Яндекс.Пробки. Це, звісно, специфічна історія, але давала потрібний результат.

Фото: Ірина Бєлих

Вже є перші результати роботи групи. Ми домовились з поліцією, що вони чергуватимуть у години пік (з сьомої до десятої ранку та з п’ятої до восьмої вечора) на 12 смугах громадського транспорту та будуть виписувати штрафи тим, хто на них заїжджає.

Тепер ці смуги вільні, ними користується громадський транспорт, бо автівкам на ці смуги заїжджати тепер небезпечно.

Але є й рагулі, які цього не розуміють. Камери зафіксували 27 автівок, які кожен день заїжджають на смугу громадського транспорту на проспекті Перемоги в районі зупинки громадського транспорту «Академіка Вернадського». Я попросив скласти цей список наш IT-департамент. Тепер можна сказати: «Ти, і ти, і ти – рагуль. Створюєш небезпеку для велосипедистів. Не даєш нормально проїхати громадському транспорту. Ми будемо тебе знаходити, карати і ґвалтувати. Морально, звичайно». І це все можна робити завдяки smart city технологіям.

Ще одна задача – зменшити смертність у ДТП. У 2019 році з січня по жовтень в транспортних пригодах загинуло 42 пішоходи. Я думаю, якщо попрацювати з найбільш небезпечними перехрестями, то в наступному році ця цифра може бути вдвічі меншою.

Після того, як розберемось з цими та іншими задачами, будемо переходити до більш глобальних рішень. 

Як вам новий закон про столицю? Які є зауваження?

Мені сподобалась цитата про цей закон: «40 сторінок сатанізму». Вважаю, що це дуже чітко характеризує цей документ. Не може від бажання президента залежати все в Києві. Не може людина призначатись на ключову посаду та вирішувати все за киян чи жителів будь-якого іншого міста. Не може третина депутатів ухвалювати рішення у міськраді. У законі також багато що суперечить Конституції, наприклад не може Київ підписувати міжнародні договори.

Але я вважаю, що закон про столицю потрібно змінювати. Є пропозиції від міського голови та КМДА. Є пропозиції від Банкової та парламенту. Треба домовлятись. Я вважаю, що нам потрібна незалежна столиця.

Одним з напрямків вашої діяльності є розвиток підприємництва в місті. Що, на вашу думку, може робити міське керівництво для розвитку бізнесу і які перші кроки в цій сфері скоро можна буде побачити?

Я хочу почати з реорганізації ярмарків. Всього їх в Києві проходить близько 200, по п’ять разів на тиждень кожного тижня. І щорічний оборот цих ярмарків, я приблизно порахував, становить п’ять мільярдів гривень. Хоча з мене почали сміятись і казати, що він мінімум втричі більший. Але асортимент, якість, зовнішній вигляд, безпека, санітарія часто можуть знаходитись на дуже низькому рівні. Тому тут треба наводити лад. Коли ти контролюєш такі обороти, ти маєш наводити лад, бо в тебе є важіль контролю. 

В Німеччині, наприклад, працює соціальна програма: за кілька євро на місяць пенсіонер може купити абонемент і приходити на такі фермерські ринки та купувати надлишки товарів за півціни а подекуди й просто забирати їх безкоштовно. Такий сервіс майже нічого не коштує, але дозволяє місцевим жителям з незахищених верств економити кошти, а бізнесу це нічого не коштує, бо надлишки, як правило, не повертаються додому.