Я працюю в «Київміськсвітлі». Чому підприємство демонтує історичні ліхтарі і не хоче їх повертати?

На умовах анонімності співробітник КП «Київміськсвітло» розповів, звідки на київських вулицях беруться нові світильники, чому комунальникам не цікава історія старих ліхтарів і чи можуть містяни цьому зарадити.

Про скандал в Маріїнці

Поки активісти не здійняли шум в Маріїнському парку, у нас ніхто не відстежував, чи мають ліхтарі, з якими ми працюємо, бодай якусь історично-культурну цінність. Але зараз керівництво заворушилося — і увесь цей час думає, що робити далі зі знесеними опорами.

Проблема в тому, що вони демонтовані офіційно, це відображено в усіх документах. Тож ми не можемо просто взяти і повернути їх на місце. В Маріїнському парку вже прокладена і введена в експлуатацію нова мережа, а нові ліхтарі перебувають у нас на балансі — і за кожен з них ми тепер відповідаємо.

Втім, пустити старі ліхтарі на металобрухт тепер теж не вдасться, адже начальство бачить, що за їхньою долею надто пильно слідкує громадськість. Думаю, що їх офіційно спишуть з балансу — і після цього просто передадуть реставраторам, які зголосились ними опікуватись.

Теоретично, ці опори можна встановити у парку заново. Але це станеться, хіба що, через десять років, коли за правилами ми зможемо провести там черговий капітальний ремонт із повною заміною мережі.

Якщо їх відреставрують, а нам прийде вказівка відновити їх на старому місці, ми матимемо великі проблеми. Щойно ми здаємо якийсь об’єкт в експлуатацію, як до нас впродовж наступних двох років може прийти перевірка, яка не зважатиме на жодну «політичну доцільність» або «громадський тиск».

Мовляв, ви освоїли кошти, за документами тут мають бути нові ліхтарі, але ми їх не бачимо. Може, ви їх просто вкрали?

Про збереження історичних ліхтарів

Ми не можемо зняти будь-який ліхтар за власним бажанням. Всі опори, які є у нас на балансі, ретельно пораховані — і відвезти їх комусь на дачу, у чому нас постійно підозрюють, неможливо.

Працівник, якому ввірені ліхтарні стовпи на певній території, не з’ясовує, чи мають вони історичну цінність. У нас, наприклад, є ентузіасти, які колекціонують старі лампи, але на стовпи мало хто зважає. Звісно, люди, обізнані в архітектурі, звернуть увагу на їхнє декорування та візерунки — але робітники побачать лише те, що вони старі, заржавілі, зношені й часто зламані.

Та й загалом їхнє зникнення помітили лише після того, як зникли стовпи з центрального входу Маріїнки. Це стало сніговим комом: сьогодні люди помічають те, що не бачили ще вчора. Але, по-перше, ми відповідаємо далеко не за всі київські опори, а, по-друге, не можемо повернути вже замінені.

Єдине, що ми зараз можемо зробити — це створити каталог історичних ліхтарів. І, можливо, така вказівка нам невдовзі надійде. А ось в готовність нашого керівництва нібито профінансувати подальшу реставрацію не надто віриться.

Зараз вони будуть запевняти активістів у чому завгодно, щоб збити градус напруги та перечекати скандал.

Але ставити їх назад ніхто не буде. Вся проблема — у підписаних паперах. Опори можна списати і відреставрувати, але як їх провести по документах? Капремонт вже зроблений, на нього витрачені великі гроші (чим більше ставлять стовпів і чим довшу тягнуть мережу — тим дорожчими є роботи). За нецільове використання коштів нас придушить будь-яка інспекція.

Про «іспанські» ліхтарі та «своїх» підрядників

Найближчим часом керівництво хапатиметься за найменшу можливість, щоб продовжувати міняти опори й на інших підконтрольних нам ділянках. Зараз постійно згадують про 30 мільйонів євро, які нам виділить Європейський інвестиційний банк — але цей кредит можна витратити лише на заміну світильників та мереж.

Натомість наше керівництво та пов’язаних із ним підрядників найбільше цікавлять саме ті місця, де стоять наші опори.

Підрядникам не цікаво заходити на об’єкти, де не потрібно міняти стовпи, адже без цього немає заробітку. І чим більшими будуть об’єми такої заміни — тим краще.

Ця заміна відбуватиметься здебільшого на малих вулицях, оскільки, наприклад, на магістралях, де проходять тролейбуси і трамваї, стоять не наші опори. Та й їхня заміна супроводжуватиметься безліччю проблем та узгоджень.

Нові опори, які з’являються на місці старих, виробляються в Україні. Потім їх вивозять, скажімо, до Польщі, клеять місцеві наліпки — і ввозять в Україну як польські. Відтак їхня ціна значно зростає.

Втім, за моєю інформацією, «іспанські» ліхтарі, які з’явилися в Маріїнському парку, виготовлялися не у нас, а в Китаї. Хоча їхали вони дійсно з Іспанії, за тою ж схемою.

Чи не найголовніша стаття доходів для нашого керівництва — це відкати з капітальних ремонтів. Так, освітленням у парках, які постійно відкриває Кличко, займається будівельна компанія «Тесла». Це — фірма нашого нинішнього директора, саме в неї він вклав «відкатні» кошти з перших капремонтів.

Є й інші способи додаткового заробітку. Наприклад, більшість автомобільних стоянок нелегально під’єднані саме до наших мереж. Як правило, вони не мають дозволів на підключення від «Київенерго». Те ж стосувалося й зовнішньої реклами, особливо тієї, яку розміщували без документів.

Про роботу в «Київсвітлі»

На жаль, підприємство все більше перетворюється на «кумівську» організацію, де багато значать родинні зв’язки і діє кругова порука, а всі процеси максимально бюрократизуються та зарегульовуються.

Раніше структура була набагато простішою і зручнішою. Наприклад, у відділі є начальник, якому підпорядковано декілька інженерів, які працюють в полі. Сьогодні ж, якщо підрахувати, скільки у нас монтерів, а скільки начальників та їхніх заступників — то других буде помітно більше.

Люди, які займають тут керівні посади, отримують доволі високу зарплату. І їхня кількість дивним чином зростає. Можуть з’являтися відділи, створені лише під одну людину, без підлеглих — і, звісно, їй платитимуть більше, ніж спеціалісту.

При цьому, скажімо, монтери, отримують в середньому вісім тисяч гривень на місяць, нерідко й менше. Тому на низових посадах у нас постійна нестача людей, за такі гроші мало хто погоджується йти до нас працювати.

Читайте також:

Як я працював у Департаменті транспорту і що там відбувається

Я працюю в «Київзеленбуді»: чим займається озеленювач і чому в Києві гинуть дерева

Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 273 днів. За цей час ми опублікували 23462 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?