Містяни кажуть, що їх об’єднало обурення «комунальним свавіллям»: «хтось може просто почати нищити Київ, який ти пам’ятаєш з дитинства». Фото: Київські ліхтарі

Вчора ввечері, 28 лютого, ініціативна група киян презентувала ліхтар 1950-х років, повністю відреставрований і наново встановлений навпроти Кабміну. Більше року тому комунальники знесли кілька таких автентичних світильників у Маріїнському парку, вважаючи їх «заіржавілим брухтом» — але невдовзі гроші на їх відновлення стали збирати усім містом.

Початок цьому поклали кілька людей, вкрай невдоволених тим, що на київських вулицях «стає все менше історичних артефактів і все більше “агресивного освітлення”». Спершу вони склали мапу історичних ліхтарів міста, а згодом — вирішили викупити у комунальників демонтовані ліхтарі, щоб відреставрувати їх і повернути на місце.

— Це був доволі довгий шлях, — розповідає Семен Широчин, історик та засновник громадської організації «Київські ліхтарі», який першим звернув тоді увагу на знесення повоєнних ліхтарних стовпів. — Коли ми говорили про культурно-історичну цінність ліхтарів, то чиновники відверто нас не розуміли. Мовляв, кому потрібен ваш «старий, аварійний мотлох», якщо замість нього встановлять «нові та гарні» іспанські світильники?

Подивитися на вечірнє запалювання прийшло кілька десятків містян. Фото: Київські ліхтарі

«Але, на щастя, наше обурення розділили тисячі киян — і, що найважливіше, серед них знайшлися люди, які знали, що робити далі. Відтак реставрація ліхтарів, яка вважалася неможливою, стала невідворотною».

Викупати ці ліхтарі у комунальників не довелося, адже ті одразу згодилися передати їх волонтерам. Втім, передбачалося багато інших витрат: проєктувальні та власне реставраційні роботи, пошук матеріалів та їхня доставка. Цими питаннями, зокрема, став опікуватися киянин Василь Грубляк, художник-реставратор за освітою, який, за словами Широчина, «проробив величезну волонтерську роботу».

«Він взяв на себе основну частину проєктних задач, знаходив виконавців усіх робіт і домовлявся з ними, обирав та купував матеріали, власними зусиллями транспортував окремі декоративні деталі», — розповідав Широчин. Саме Грубляк домовився про реставрацію ліхтаря із майстернею «Литейный двор»: її власники також вирішили долучитися до цього проєкту як волонтери.

Учасники проєкту сподіваються, що ці ліхтарі стануть одним із найбільш впізнаваних символів Києва. Фото: Семен Широчин

— Ліхтар був відреставрований повністю: не лише декоративні його елементи, але й сама опора, — наголошує Широчин. — Всі деталі були очищені від іржі, оброблені антикорозійними речовинами та пофарбовані. Також, попри непрості від самого початку стосунки із «Київміськсвітлом», саме вони допомогли нам встановити відновлений ліхтар на місце: підстрахували і технікою, і спеціалістами.

Волонтери підкреслюють, що все це стало можливим завдяки фінансовій допомозі містян. Благодійні внески, отримані від спільнокошту — більше 20 тисяч гривень — дозволили покрити більшу частину видатків проєкту.

Ініціативна група окремо працювала і над створенням 3D-моделі ліхтаря, відсканувавши кожну його деталь. Відтак навіть втрачені елементи, пояснює Широчин, стають «відновлюваним ресурсом»: цифрова модель дозволить надалі виготовляти їх у будь-якій кількості, розмірах та матеріалах.

— Сьогоднішньому Києву не вистачає локальних міських символів, — каже історик. — Ліхтарі, які ми взялися відновлювати, можуть стати одним з них. Адже саме такі моделі раніше встановлювали у «найкозирніших» місцях: на Контрактовій площі, у Маріїнському парку, біля Історичного музею, колишнього кінотеатру «Дружба» на Хрещатику або станції метро «Університет». Ці ліхтарі можна побачити у старих кінострічках та на малюнках, це впізнавана мала архітектура міста.

«Ми хочемо принципово змінити ставлення до київської спадщини: все, що має культурну цінність, має бути відновлене», — кажуть волонтери. Фото: Київські ліхтарі

— Це дуже важливий кейс, — додає архітекторка та співзасновниця ініціативи Дарина Недозим, — Фактично, кияни вже формують запит до міського менеджменту: потрібно зберігати та відновлювати всі важливі для міста архітектурні деталі. І ми готові всіляко допомагати адміністрації: консультувати, ділитися напрацьованими технологіями та моделями. По всьому місту ще дуже багато роботи: слід відновити ще чотири таких ліхтаря у Маріїнці, подбати про такі ж навпроти Бесарабки, пам’ятати про ті, що збереглися на Хрещатику та на мосту Патона.

Також, за словами керівника ГО «Рада з урбаністики Києва» Віталія Селика, учасники проєкту наразі опікуються ще й питаннями правильної документації — щоб у майбутньому комунальники вже не списували такі ліхтарі як «брухт, що не має жодної цінності».

— Ми не просто відновили документи для цього ліхтаря, — розповідає Селик, — але й склали детальну дорожню карту: як робити реставрацію таких об’єктів, як складати для них документацію, як правильно їх експлуатувати. Зараз ми працюємо із «Київміськсвітлом», щоб офіційно передати їм ці документи — і упевнитися, що надалі відомство зможе самостійно працювати за цією схемою. Сподіваємося, що й у міської адміністрації з’явиться на це адміністративна воля.

Читайте також: Хто такі київські урбаністи? Віталій Селик та «Рада з урбаністики Києва» 

Втім, із запрошених міських управлінців на відкриття ліхтаря майже ніхто не прийшов.

Фото обкладинки: Єлена Корусь