Забудовник вважає, що нинішній фасад Дитячого світу «не відповідає сучасним тенденціям». Ілюстрація: Ukrainian Modernism

Минулого тижня девелоперська компанія Edelburg Development анонсувала будівництво нового торговельного центру на київській Дарниці. Але фактично ідеться про реконструкцію місцевої пам’ятки пізнього модернізму — універмагу «Дитячий світ», відкритого у 1987 році.

На оприлюднених рендерах одразу помітно, що від оригінальної будівлі не залишається й сліду. Прес-служба компанії називає це «редевелопментом»: повністю перебудований універмаг приросте ще однією секцією, яку зведуть на місці віднедавна зачиненої автостоянки. Парковку для відвідувачів — на 133 машиномісця — обіцяють відновити вже на даху нового ТРЦ.

В компанії кажуть, що завдяки реконструкції орендна площа збільшиться на 15 000 кв. м. Фото: Віктор Глеба

За задумом девелопера, новий ТРЦ «об’єднає всі товари для дітей і молоді в одному місці». На додачу тут запрацюють кінотеатр, кафе та ресторани, відтак сподіваються, що щоденна його відвідуваність сягне 35 000 осіб.

Також з’ясувалося, що компанія вже отримала дозвіл на будівництво — щоправда, під виглядом реконструкції. Цей документ виклав на своїй сторінці у Facebook слуганародовець Юрій Федоренко, депутат Київради і секретар її земельної комісії. За його словами, реконструкція «проводиться в межах діючого законодавства», а представники забудовника запевняють, що «житлового будівництва не буде».

Це вже не перша спроба розбудувати тут ТРЦ. Попередній проєкт, 2004 року, передбачав часткове збереження універмагу, за винятком одного з фасадів. Його планували знести і «приліпити» нову, шестиповерхову споруду. В ній мали облаштувати атракціони, кінозали, дитячі гуртки — та навіть льодову арену.

На реалізацію цього задуму замовнику не вистачило грошей: 35 млн євро. Фото: archunion

Новий же проєкт, оприлюднений «Едельбургом», теж не «злетів» — і одразу викликав шквал обурення серед киян.

— «Дитячий світ» ледь не єдина архітектурна домінанта лівого берега з автентичним фасадом, — сварять девелопера в спільноті Ukrainian Modernism. — Проектом не передбачено збереження фасаду у стилі модернізм, який і сьогодні виглядає сучасніше за більшість київських ТРЦ.

Проєктувальників розкритикували не лише за намір «знищити цінну архітектурну спадщину минулої епохи», але й за концепцію нового ТРЦ загалом. Запропоноване архітектурне рішення назвали «черговим безликим фасадом в кислотних кольорах».

Переважна більшість відгуків на проєкт нового ТРЦ була негативною. Скрін зі сторінки Edelburg Development.

Спершу, попри велику кількість негативних коментарів, забудовник пробував захищатись: стверджував, що будівля універмагу «не є об’єктом культурної спадщини» і запевняв, що її фасад непоправно аварійний — та й загалом не підходить для того, щоб розміщувати на ньому сучасну рекламу.

Але така реакція ще більше роздратувала містян. Відтак вони пригадали девелоперу і його неоднозначну репутацію, спричинену, зокрема, скандальним будівництвом ЖК «Подол Град Vintage» біля Воздвиженки («Хмарочос» вже писав про конфлікт забудовника з місцевими мешканцями та школою по сусідству), і те, що саму компанію пов’язують з сином колишнього мера Степаном Черновецьким та ексдепутатом Київради Денисом Комарницьким.

Врешті-решт забудовник вдався до тактичного відступу. На фейсбук-сторінках компанії та власне Дитячого світу з’явилися повідомлення, що це, мовляв, лише одна з багатьох проєктних пропозицій, сама концепція обов’язково коригуватиметься і фасади будуть «принципово іншими».

Варіант фасаду, який, на думку замовника реконструкції, має заспокоїти її противників. Ілюстрація — зі сторінки Дитячого світу.

Натомість архітекторка Анна Вікен закликала всіх небайдужих містян долучитися до розробки альтернативної концепції Дитячого світу, яка не тільки збереже будівлю універмагу, але й впорядкує територію навколо неї. Саме такою була ідея архітектора Володимира Залуцького, автора оригінального проєкту Дитячого світу, який багато років пропрацював у проєктному інституті КиївЗНДІЕП (зокрема, саме тут було розроблено «експериментальний» житловий масив Комсомольський, де згодом і зведуть дитячий універмаг).

«Хмарочосу» вдалося поспілкуватися з Володимиром Залуцьким. Він розповів, за яких умов проєктувався Дитячий світ, які архітектурні рішення обиралися для нього і чому його фасад був передовим для свого часу.

Як все починалося?

Проєкт будівлі нового Дитячого світу замовило Міністерство торгівлі УРСР. Передбачалося, що тут відкриється найбільший в Україні дитячий універмаг, адже до цього Дитячий світ «тулився» в Пасажі, у невеликих і мало пристосованих для нього приміщеннях.    

Ділянка під будівництво була зручною: поруч зі станцією метро на нещодавно зведеному Комсомольському масиві. Цей житловий район проєктувала одна з наших майстерень (інституту КиївЗНДІЕП — ред.), а я працював над місцевим громадським об’єктом — готелем «Інтурист», замість якого згодом зведуть інший, «Братиславу».

Читайте також: Монстри модернізму: київські готелі шістдесятих-вісімдесятих років

Проєктуючи будівлі, я прагнув, щоб вони не були провінційними, йшли за руслом передової архітектури. Я ретельно відстежував, як зводять громадські споруди в СРСР — і як їх проєктують у світі, передусім в США та Європі. Втім, виїжджати за кордон, щоб вивчати цей досвід на практиці, я не міг, а зарубіжні архітектурні видання були не надто доступними.Власне, те ж стосувалося й виставок, присвячених зарубіжній архітектурі.

Так, практично вся світова інформація про архітектуру стікалася до Москви. Всі друковані видання осідали в Державній бібліотеці іноземної літератури — і потім лише частина видань, за мізерними лімітами, розподілялася між іншими радянськими республіками.

Тож на вихідних я мав їздити до Москви: приїжджаєш вранці, увесь день працюєш в бібліотеці, ввечері вирушаєш додому. Згодом наш інститут уклав угоду з двома тамтешніми інститутами, які спеціалізувалися на проєктуванні торговельних будівель. Я постійно спілкувався з їхніми спеціалістами, шукаючи прогресивні рішення для наших, українських проєктів. 

Будівля Дитячого світу в книзі «Soviet Modernism. Brutalism. Post-Modernism. Buildings and Structures in Ukraine 1955-1991». Фото надане Олексієм Биковим.

«Чарівна золота шкатулка»

За тогочасними уявленнями, будь-яка велика торговельна споруда — це передусім промисловий об’єкт, який працює за певними правилами. Тут багато складського обладнання, постійний рух товарів, великий потік відвідувачів, тому кожен процес всередині будівлі має бути оптимізовано.

Відтак, наприклад, розвантаження і прийом товарів вважалися промисловим процесом, який потрібно відокремити від покупців. Саме для цього, вздовж заднього фасаду Дитячого світу, були спроєктовані підземна естакада та розвантажувальна платформа. Всі технологічні процеси відбувалися під землею — тож єдиною локацією, де відвідувачі могли побачити товари, стали зали універмагу. 

До речі, така підземна платформа була задумана вздовж значно більшого відрізку, від дитячого універмагу до «Братислави». Між цими двома домінантами планувалося збудувати ще один торговельний комплекс: малоповерховий та універсальний, який покривав б всі продовольчі та побутові потреби мешканців району.

Саме такою я бачив архітектурну перспективу цього місця, але вже невдовзі всю цю ділянку захопили «шанхайники» — власники стихійно зведених кіосків та павільйонів, які ще й встигли приватизувати під ними землю. На жаль, архітектура, яка має організовувати та впорядковувати міський простір, тут програла. Міська ж адміністрація впродовж всіх цих років так і не звернула на це увагу. 

Сьогодні фасад універмагу заліплений рекламою, а по периметру — стихійно обставлений кіосками. Фото: Youtube-канал По Киеву и окрестностям

 Відкритий паркінг біля універмагу був спроєктований за дещо завищеними нормами. Достатньо було забезпечити машиномісцями лише 25 автівок, але я збільшив цю цифру майже вчетверо — розуміючи, що це єдиний великий дитячий універмаг на всю країну, куди приїздитимуть звідусюди.

Працюючи над фасадом Дитячого світу, я враховував його архітектурне оточення. Масштаб сусідніх житлових багатоповерхівок, структура і ритм їхніх фасадів вимагали, щоб універмаг позитивно контрастував із ними, виділявся на їхньому фоні. Структура його фасаду мала бути дрібнішою, сітчастою. Досягти ж цього, «граючись» лише ритмом вікон або виступаючими деталями, було непросто.

До того ж, якщо ви бралися за проєктування громадських об’єктів, то не мали особливого вибору щодо оздоблювальних матеріалів для фасаду — і не всі можна було «вибити» для своєї будівлі. Наприклад, за щастя було дістати альмінський білий камінь, яким облицьовували Будинок профспілок або Будинок архітектора. Мною ж була обрана рустована керамічна плитка, доволі сучасний тоді варіант для фасаду громадських будівель (зокрема, саме нею був облицьований готель «Хрещатик»). 

Але для архітектурної виразності будівлі цього було замало. І я звернув увагу на архітектурний прийом, який почали використовувати на Заході — навісні решітчасті фасади. Мені ж видалося цікавим рішенням зробити такий фасад не решітчатим, а перфорованим. На щастя, у Броварах працював завод алюмінієвих конструкцій, який міг виготовити достатню кількість необхідного матеріалу.

Фасад модерністського універмагу в німецькому Дюсельдорфі. Фото: Manager Magazin

В архітектурі є важливі принципи, які на багато років визначають майбутнє будівлі. Серед них — «спілкування» її фасаду та внутрішнього простору з природним освітленням. Я довго працював над такою структурою навісу, щоб він не просто живив будівлю сонячним світлом, але й сам ніби оживав від його променів.

І вихід було знайдено: складові елементи алюмінієвого фасаду мають форму витягнутої піраміди. По-перше, вони пасують до пропорцій самої будівлі, а по-друге — грають різними тонами, напівтінями в залежності від переміщення сонця. Відтак, якщо споглядати на фасад, то щогодини змінюватиметься його природне освітлення, він по-справжньому живе.  

Цьому ефекту сприяє й позолота алюмінієвих конструкцій. Відтак будівля справляє зовні враження казкової золотої шкатулки, чудового і зрозумілого образу для дітей.

Всього на облаштування перфорованого фасаду по всьому периметру Дитячого світу було витрачено 20 тон алюмінію.

До речі, будівля спроєктована так, щоб у разі пожежі зі сходів на кожному поверсі можна було вибігти на відкриту незадимлювану галерею, яка йде по периметру всього універмагу. Відтак навісний фасад розв’язує тут одразу дві проблеми: і функціональну, і декоративну.

Так Дитячий світ виглядав наприкінці 1980-х років.

Ще одне рішення стосувалося власне торговельних залів. Проєктуючи їх, я брав за зразок середньовічну торгівельну площу — великий, вільний простір, який можна ефективно переоблаштовувати під будь-які потреби. Для цього потрібно було робити вдвічі більшу відстань між каркасними колонами, тобто конструювати універмаг з нестандартних за розміром збірних секцій. На щастя, тоді їх вже почали виготовляти на виробництві одного з наукових інститутів — але будівельники все одно довго не хотіли братися за цю роботу.

Загалом історія будівництва Дитячого світу була дуже непростою. Його почали будувати у 1974-му — і після цього зводили ще майже тринадцять років. Роботи неодноразово зупиняли, «завдячуючи» державним програмам економії будівельних матеріалів, а чиновники всіляко намагалися спростити та вихолостити проєкт. На об’єкті постійно змінювалися підрядники, конструктори, інженери: тож, коли у 1986 році його добудували, я ще рік відмовлявся підписувати акт його здачі, наполягаючи, щоб були випробувані всі його конструкції.

 За це «затягування» я отримав догану, зате було спокійно на душі, адже всі випробування були успішно проведені.

Ще донедавна я майже не отримував відгуків про цю свою роботу, якщо не рахувати схвальних реакцій від архітектурної спільноти. Але все змінилося кілька років тому, коли фото Дитячого світу оприлюднили на ArchDaily. Я був приємно вражений і кількістю людей, яким сподобалася ця архітектура, і їхніми відгуками. Фактично, це був перший випадок, коли цю будівлю відзначила саме публіка.

Згодом фото з універмагом оприлюднив і швейцарський фахівець (архітектурний фотограф з Цюриху Філіп Геєр — ред.) — і я був не менш приємно вражений тим, що моя будівля, за яку я стільки боровся і якій віддав стільки сил, опинилася серед чудових проєктів видатних світових архітекторів.

Читайте також: Видання ArchDaily оголосило фіналістів премії Building of the Year 2020