Зроби добру справу і отримуй винагороди!
Нам як ніколи потрібна ваша підтримка. «Хмарочос» пише про розвиток міст 11 років та 317 днів. За цей час ми опублікували 28981 новин та статей. Ми потребуємо вашої допомоги, щоб продовжувати якісно працювати далі. Приєднуйтесь до Читацького товариства «Хмарочоса» та отримуйте приємні бонуси від редакції: квитки на культурні заходи в Києві, фірмовий мерч та актуальні книжки, можливість пропонувати редакції теми та багато іншого.
| Хто ми такі?

Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах

Програма доступного житла, яка діє у Бразилії з 2009 року, не допомогла вирішити житлову кризу в країні. Про це свідчить дослідження Інституту Escolhas та CEPESP/FGV (Центру досліджень політики та економіки державного сектору при Фундації Жетуліу Варгаса), пише видання Сaos Planejado.

Програма Minha Casa, Minha Vida («Мій дім, моє життя») стала головною житловою політикою країни. Вона мала на меті скоротити житловий дефіцит, який у 2009 році становив 5,9 мільйона домогосподарств.

Фото:Rony Aires/Prefeitura de Santaré

Проте навіть після укладення контрактів на будівництво 7,7 мільйона помешкань дефіцит не зменшився. Наразі у фавелах проживають близько 17 мільйонів людей.

«Причина полягає в тому, що житловий дефіцит у Бразилії означає не лише нестачу житла, а й непридатні умови проживання або надмірні витрати на оренду», — вважають автори дослідження.

Фото:Groupsoftware.com

На думку науковців, головна проблема програми — орієнтація на кількість побудованих квартир, а не на їхнє розташування. Через це забудову часто ведуть на дешевих земельних ділянках далеко від центрів міст, робочих місць та послуг. У результаті люди витрачають багато часу і грошей на доїзд, а влада — на будівництво інфраструктури у віддалених районах.

Автори пропонують зосередитися не лише на новому будівництві, а й на модернізації існуючих районів-фавел. Ще одна альтернатива — фінансування купівлі вже наявного житла у добре розташованих районах.

Фото: Rony Aires/Prefeitura de Santaré

Водночас урбаністка та професорка Університету Сан-Паулу Ракель Рольнік вважає, що «MCMV — це не житлова чи міська політика, а стратегія стимулювання будівельної галузі, створена для економічного пожвавлення та зміцнення соціальної й політичної підтримки».

Цю функцію, на думку науковиці, програма виконує.

Що передбачає програма Minha Casa, Minha Vida?

Найбідніші сім’ї зазвичай не отримують житло повністю безкоштовно. Держава може покривати 90–95% вартості житла, а родина сплачує символічні щомісячні внески протягом багатьох років.

Водночас, скористатися програмою можуть і домогосподарства з сумарним доходмо 13 тисяч реалів в місяць (приблизно 2 тисячі 500 доларів). Це так звана категорія Faixa 4.

Субсидій на купівлю практично немає — лише вигідніші умови кредитування. На думку Ракель Рольнік, це створює суперечності, адже людей з таким доходом в країні лише 5%, а на їхню підтримку витрачають мільярди.

Коментарі:

Вам доступний лише перегляд коментарів. Зареєструйтесь або увійдіть, щоб мати можливість додавати свої думки.

*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті

Donate button
Podcast button
Send article button
Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з найпопулярнішими статтями.