У багатьох містах Латинської Америки віддалені райони історично мали значно гірший доступ до ресурсів. Йдеться не лише про житло, транспорт чи громадські послуги.

Не менш важливим є доступ до громадських просторів, де люди можуть зустрічатися, навчатися, відпочивати та брати участь у житті громади, пишуть журналісти видання ArchDaily. На прикладі Мехіко та Боготи видання пояснює, як громадські простори можуть змінювати міста.

Замість сміттєвої станції — бібліотека

Наприкінці 1990-х — на початку 2000-х років Богота переглядала підхід до розвитку громадської інфраструктури. Один із результатів — створення мережі великих публічних бібліотек (megabibliotecas) у різних районах міста.

Найвідомішим проєктом стала Biblioteca El Tintal, яку відкрили в будівлі колишньої станції перевантаження сміття за проєктом архітектора Даніеля Бермудеса.

«Архітектори використали ці особливості як основу для створення просторів для читання, зустрічей, громадських заходів та навчання. Проєкт став частиною міської програми BibloRed, у межах якої бібліотеки почали розглядати не лише як місця для книг, а й як центри освіти, культури, цифрової грамотності та громадської активності», — пише видання.

Мехіко: мережа громадських центрів PILARES

У столиці Мексики проблему вирішували інакше. Місто створило мережу громадських центрів PILARES у районах із найменшим доступом до державних послуг.

Спершу це була мережа «кібершкіл», що забезпечували доступ до комп’ютерів, інтернету та дистанційної освіти. А з 2018 року проєкт перетворився на масштабну систему центрів, які поєднують освіту, культуру, спорт і підтримку підприємництва.

Один із найбільших — PILARES Presidentes de México в районі Істапалапа — одному з найбільш густонаселених і соціально вразливих районів Мехіко.

У одній будівлі поєднали:

• кібершколу;
• майстерні шовкодруку;
• ювелірну майстерню;
• простір для навчання сантехнічній справі;
• кулінарні класи;
• спортивні майданчики;
• залу для танців і йоги;
• громадський город;
• простори для розвитку малого бізнесу та професійного навчання.

Дві моделі — одна мета

Журналісти ArchDaily підсумовують: бібліотека El Tintal і мережа PILARES демонструють різні підходи до розв’язання однієї проблеми.

У Боготі це одна масштабна громадська інституція, що трансформує конкретне місце.

У Мехіко — система центрів, рівномірно розміщених по всьому місту, щоб необхідні ресурси були максимально близько до мешканців.

«Жоден із цих проєктів не усунув соціальну нерівність повністю. Район Кеннеді у Боготі й досі залишається одним із найбільш густонаселених, а Істапалапа — одним із найменш забезпечених районів Мехіко», — йдеться у матеріалі.

Втім, ці проєкти доводять, що міська нерівність визначається не лише місцем проживання людей, а й тим, до яких можливостей вони мають доступ поруч зі своїм домом.