Директорка очолила департамент в середині серпня після звільнення Олександра Никоряка. Колишня адвокатка успішно боролася проти будівництва багатоповерхівки посеред Пейзажної алеї, боролася за збереження Гостиного двору і проти будівництва житлового комплексу «Фреско Софія». В інтервʼю з «Хмарочосом» обговорили бачення для департаменту, головні цілі та резонансні руйнування історичних будинків.

«Хмарочос»: Яка ваша глобальна візія – яким, на вашу думку, має бути Департамент охорони культурної спадщини? Чи він відрізняється від того, яким він є зараз? 

Марина Соловйова: Я гадаю, що ми маємо зробити історико-культурний простір, де перебуває людина, гармонійним і комфортним. Моя особиста візія – це зробити так, щоб людина жила щасливо. А щодо департаменту, то я мрію про те, щоб коли щось руйнівне стається в місті й приїжджає інспектор департаменту, то було б достатнього його припису, щоб все було зупинено. 

Якими будуть ваші перші кроки на новій посаді?

Департаменту потрібні інспектори – це проблема номер один. Ми маємо всього трьох інспекторів, і коли щось трапляється в Голосіївському, Печерському й Солом’янському районах, то цього недостатньо. Так, у попередню суботу почали будівництво на Набережно-Хрещатицькій, 13, і нашим працівникам довелося виходити на роботу у вихідний день. Я буду наполягати, щоб структура департаменту була збільшена. Так само мені необхідні юристи: у департаменті більше ста судових справ і лише два юристи. Також хотілося б, щоб люди, досвідчені фахівці, які тут працюють, заробляли б більше.

Ще одне моє завдання – це врятувати Гостиний двір. Починаючи з 2012 року, ми з групою адвокатів боролися за повернення Гостиному двору статусу пам’ятки національного значення. Також були судові справи про скасування рішення КМР про надання земельної ділянки для реконструкції пам’ятки, про скасування дозволу на  будівельні роботи та інші. З усіх судових справ судові рішення були прийняті на захист Гостиного. Потім за підтримки народних депутатів ми звернулись до Фонду держмайна з вимогою звернутися до суду про розірвання договору оренди. Господарський суд прийняв рішення про його розірвання. Гостиний було звільнено від орендаря, який намагався знищити пам’ятку. Громада вважала, що це перемога і Київ відновить чудову памʼятку. Депутати Київради надали згоду на прийняття будівлі до комунальної власності, опрацювали концепцію, Київ мав бажання, гроші та розуміння що робити з Гостиним двором.

Але за каденції попереднього міністра культури Олександра Ткаченка Гостиний двір не віддали Києву, а натомість передали на баланс Софії Київської. Будівлю закрили сіткою, без належної консервації. 

Тож сьогодні постає питання збереження та відповідної консервації об’єкта. Варто знову звернутись до Міністерства культури та Кабміну з проханням передати пам’ятку із державної в комунальну власність.

Архітектори, міські планувальники часто кажуть, що якщо стратегія та бачення міста обрані правильно, його розвиток не залежитиме від змін людей в управлінні. Який ваш план дій для того, щоб досягти візії департаменту в довгій перспективі?

Сьогодні в Україні відсутня дієва та реалістична система відповідальності за порушення у сфері охорони культурної спадщини. Одне з моїх головних завдань – вимагати, щоб Верховна Рада ратифікувала Конвенцію Ради Європи про правопорушення, повʼязані з культурною спадщиною (Нікосійська конвенція 2017 року), що набула чинності у минулому році. Вона передбачає запровадження кримінальної відповідальності за знищення та пошкодження памʼяток. Україна підписала конвенцію, проте Верховна Рада не ратифікувала документ. 

Україна може включити відповідні норми в національний кримінальний кодекс, що вже відбулось у багатьох європейських державах. Наприклад, у Латвії за три роки після запровадження кримінальної відповідальності кількість таких порушень зменшилася в кілька разів.

Я вважаю, що це створить кращі запобіжники, ніж ті, що ми маємо зараз. Сьогодні інспектор департаменту видає припис, і якщо це не зупиняє руйнівника памʼятки, накладаються фінансові санкції: фізична особа має сплатити штраф 1700 гривень, а юридична – 17 або 170 тисяч. Проте цього недостатньо. Той, хто наважиться на руйнацію чи пошкодження пам’ятки має знати про невідворотність покарання.

Велика кількість старовинних будинків чекають на отримання статусу пам’яток. Щоб прискорити вивчення обʼєктів та оформлення відповідної документації, яка необхідна для надання памʼяткоохоронного статусу, ми направили пропозицію щодо співпраці всім вишам, які мають студентів-магістрів певного фаху. Департамент пропонує допомагати готувати облікову документацію на обʼєкти. Це дуже відповідальна та кропітка робота, яка передбачає працю з архівами та бібліотеками. Студенти можуть готувати історичні довідки, вивчати документи, робити фотофіксацію. 

Так, ми вже напрацьовуємо певні відносини з пані Оленою Олійник, викладачкою НАОМи. Пані Олійник може контролювати, як студенти готують документацію та підписувати її. Ми мріємо, що якщо молоді люди попрацюють з пам’ятками, дізнаються про них більше, вони вибудують зв’язок, і як щось станеться, будуть боротися за збереження й відновлення. До того ж, у майбутньому вони можуть зайняти наші місця.

Я думаю, що люди, які зараз на фронті, мріють про те, щоб повернутися в таке місто, що не буде в стані руйнації чи знищення історичного простору. Війна йде саме за нашу культуру, культурну спадщину, за мову, за все українське. Тож ми маємо зберегти те, що отримали від батьків і передати нашим дітям та онукам.

Повернімося до ближчої перспективи. Яких результатів хочеться досягти за перший рік роботи? 

У мене багато планів. Як я вже казала, це передача Гостиного двору і також будинку Сікорського в комунальну власність. Ми працюємо над тим, щоб підготувати та передати в Міністерство культури якомога більше облікових документацій для того, щоб врятувати пам’ятки. Для цього ми маємо надати їм відповідний статус та внести в реєстр. Плануємо налагодити комунікацію з Міністерством Культури для плідної співпраці. Гадаю, що це дуже важливо. 

Мрію та працюю над тим, щоб ініціювати та підтримувати ідею створення історико-культурного ландшафтного простору, який починався б від Львівської площі, йшов Пейзажною алеєю до алеї художників, далі Скляний міст, а потім схили Дніпра. І щоб там не було хмарочосів – або ж багатоповерхівок (сміється).

Які результати вашої роботи ви вважали б поганими чи хорошими? 

Я б не хотіла допустити висотність 38-40 метрів на Подолі. Я буду докладати зусиль, щоб Поділ не втратив своєї аури, свого духу.

Читайте також: Київ збільшив висотність забудови на Подолі. Як це пояснюють у КМДА?

Консультаційна рада рекомендувала звернутись до фахівців для отримання висновку щодо того, чи відповідає коригування документації «Історичний ландшафт Київських гір та долини ріки Дніпро» нормам законодавства. Фахівці вивчають креслення та науково-проєктну документацію. Вони зроблять висновок, і ми отримаємо відповідь. Якщо коригування були правильними і має бути так, то так воно і залишиться. А якщо знайдуть певні помилки чи відсутність збігів з нормами законодавства або генпланом, тоді будуть інші дії. У будь-якому випадку ми будемо знати, що зробили все можливе.

Я буду вважати перемогою, якщо Нікосійська конвенція буде ратифікована, й інспектори прийдуть на об’єкт, де щось руйнується, не лише з приписом про зупинення будівельних робіт чи з постановою про накладання фінансових санкцій, але й зможуть звернутися до правоохоронних органів. Для охорони культурної спадщини це важливий крок.

За адресою Жилянська, 47 компанія «Ковальська» знесла будинок, збудований між 1850 та 1860 роками, під час зведення бізнес-парку Nuvo. Громадськість та активісти (зокрема і Дмитро Перов) виступили проти цього, але будівля не мала охоронного статусу. Яка публічна позиція департаменту щодо цього?

Я тоді ще не працювала на цій посаді, але хочу розповісти, що може захистити об’єкт, якому більше ста років. Потрібно підготувати історичну довідку, зробити фотофіксацію, опрацювати облікову документацію та передати в Мінкульт, аби ця пам’ятка потрапила до реєстру. Це найбільш дієвий захист для будь-якої старовинної будівлі.

Якщо вона відповідає певним критеріями – до прикладу, коли вона була створена, індивідуальний проєкт будівлі, чи в цьому будинку відбувались якісь історичні події. На жаль, Жилянська, 47 не мала ніякого захисного статусу. Облікову документацію готує комунальна установа – іноді це займає декілька місяців, а іноді рік чи довше. Тому ми хочемо опрацювати якомога більше об’єктів й долучаємо пам’яткоохоронні організації та студентів.

Ще один проєкт, який викликав спротив в містян, – це Рейтарська, 37 та бізнес-центр компанії «НЕСТ». Тут також руйнують історичні будівлі, розміщені у дворі за адресою. Яка ваша позиція щодо цього?

Ми розбиралися з цим питанням, адже ця справа також мала суспільний резонанс. У нас є документація та паспорт об’єкта, де ми маємо погодження Міністерства культури та наказ про те, що фасадна будівля за адресою Рейтарська, 37А – пам’ятка, та внесена до реєстру. Хоч подавалися до реєстру і 37А, і 37Б, і 37А’, останнім двом було відмовлено. Це було погоджено двічі: 2011 та 2012 року.

Якби громадськість протягом 12 років звернулася б до суду та скасувала наказ Мінкульту, подала б нову облікову документацію, тоді можна було б врятувати і флігель, і добудову. Варто діяти заздалегідь, а не коли будівлю вже руйнують. Ми можемо діяти тільки в межах закону, я не можу сказати щось інше. Напередодні інтерв’ю відбулося засідання наукової ради міністерства, проте законних механізмів змінити ситуацію немає. 

Як ви гадаєте, чому в останні роки така атака на історичний Київ?

Коли ми відстоювали Пейзажну алею 2012 року, за адресою Стрілецька, 10 – а це історичний центр – нам також доводилося виганяти забудовників. Так само на вулиці Олеся Гончара, 9, де ми зробили Сквер інтелігентів, а на Гончара, 17-23 зупинили «Фреско Софія». І цей історичний центр хотіли руйнувати, тож це було завжди, не тільки зараз.

У нас виросла чудова небайдужа молодь, смілива та активна, готова захищати культурну спадщину. Тому резонанс більший. А разом, якщо і держава, і місцева влада, і громадські діячі всі разом будуть захищати наше надбання, то в нас вийде класна синергія, і дійсно все зміниться.